Деталі

Створено: 06 січня 2014

Для мене екуменічною особистістю є Каторжина Блажевич із Вроцлава, помічник командора харцера в Польщі, мати трьох дітей. Вона має російське та українське коріння. Її бабуся із Санкт-Петербурга, професор словесності російської мови і літератури. Каторжина подорожувала по Росії, була на Байкалі. Її дядько втікав з ГУЛАГу і живе в Лондоні. Один син у неї священик у Польщі, тобто це побожна родина. Каторжина ревна римо-католичка, патріотка своєї країни, яка водночас любить і Україну. Оскільки у неї в сім’ї була культура і російська, і українська, і польська, то вона постійно переживала як це все об’єднати.

Якось вона вирушила у подорож Україною. Вона їхала від Львова до Керчі машиною (старою «копійкою») і щодня зупинялася, щоб причаститися. І робила це і у православних, і в греко-католицьких храмах, і в костьолі, ночувала у священиків і просто спілкувалася з людьми. Вона з особливою повагою ставилася до православних святинь. Коли я побачив, що вона на колінах відбула всю службу, щоб причастися, то зрозумів, що жінка особливо шанує православні святині. І саме ця людина є для мене прикладом, що Бог один, що Христос нас не розділяв і не ставив у певні конфесійні межі, у які ми самі себе ставимо. Вона показала мені, як через служіння людям можна служити Христові і перебувати в невидимій Церкві, в якій немає кордонів.

О. Сергій Дмитрієв, настоятель парохії святої Варвари УПЦ МП (м. Херсон)

Довідка (зі слів о. Сергія):

Каторжина Блажевська парафіянка римо-католицької Церкви, яка живе церковним життям. Має православне коріння, адже її бабуся із Сан-Петербурга і є православною. Каторжина була учасницею польського руху «Солідарність». Зараз одна з керівників харцерського польського молодіжного руху, а її син один з керівників Оpus Dei.

Поїздка по Україні, яку вона здійснила у 2001 році, співпала із приїздом до України Івана Павла ІІ, якраз коли відбувалися демонстрації деяких «православних» щодо цього візиту. о. Сергій супроводжував її у цій поїздці. Вони виступали у костелах і православних храмах щодо теми єдності християн, екуменізму і багато простих людей підтримували їх. Своїм прикладом вони показували як повинні жити християни у сучасному світі.

Тобто вона людина, яка зближує людей різних національностей, культур, релігій і найголовніше християн.

Анна Грапенюк

Деталі

Створено: 06 січня 2014

Екуменічною особистістю я вважаю о. Юрія Щурко. Тому що він в своїй характеристиці написав: улюблена книга – Біблія. На чому хочеш базувати своє життя? - На Святому Письмі. І з цього я бачу, що для нього найважливішим є Боже Слово втілене в Ісусі Христі. І також він не оцінює людину за якимись недоліками, чи характером, чи конфесійністю, але за її відношенням до Божого Слова. І з цього виходить таке його ставлення до людини: якщо хтось є близько Біблії, близько Божого Слова, тоді отець Щурко бачить гідну особу.

о. Григорій Драус, головний в’язничний капелан Римо-Католицької Церкви в Україні

Довідка:

о. Юрій Щурко – керівник духовно-пасторального відділу Українського католицького університету.

Фото: siloam.ucu.edu.ua

Деталі

Створено: 06 січня 2014

Клайв Стейплз Льюїз є однією із найвеличніших постатей ХХ-го століття. Будучи талановитим літературознавцем, К. С. Льюїз став для багатьох людей справжнім провідником до глибин християнства та його головних догматів.

Переживши своє навернення до християнства у зрілому віці, Клайв зумів по-новому відкрити для себе Євангельську Добру Новину та її універсальний імператив. Він зумів у блискучий і доступний для усіх спосіб розповісти про головне, що є у християнстві. Простота, ясність і легкість його думки приваблюють, а водночас дають зрозуміти, що те, що сказане людськими словами, це лише вступ і наші обмежені намагання прийняти цю величну Істину і Тайну, яка об’явилася нам в Христі Ісусі. Його книга «Просто християнство» (Mere Christianity) стала бестселером, яку читають не лише англікани, але і католики з православними. Думаю, що під багатьма його книгами змогли би поставити свій підпис представники різноманітних християнських конфесій.

Клайв СтейплзЛьюїз зумів показати і надалі своїми творами продовжує доказувати «просту» правду про те, що християн об’єднує набагато більше ніж те, що роз’єднує.

Сподіваюся, що український читач уже знайомий або незабаром познайомиться і відкриє для себе весь грандіозний потенціал глибоко християнських і справді екуменічних творів К.С. Льюїза.

о. Роман Фігас, ліцензований магістр богослов'я, науковий співробітник Інституту екуменічних студій УКУ, координатор англомовної Програми дистанційного навчання екуменічних наук.

Деталі

Створено: 06 січня 2014

Особа, яка зберігає свою культуру, свою релігійну ідентичність, виявляє свою конфесію любов’ю і поширює любов до інших, щиро відкрита до інших релігійних цінностей, є екуменічною особистістю.

І таким є високопреосвященніший владика Йосиф, митрополит Західної і Південної Європи Румунської Православної Церкви. Він, живучи там, знає і розуміє ті розбіжності, які існують між конфесіями у Західній Європі та всі подробиці місцевої ситуації. Митрополит утвердив екуменічні погляди через спілкування з християнами інших конфесій. І не тільки спілкування інтелектуальне й богословське, а також буденне спілкування та співжиття з ними збагатило його.

Адже для розвитку екуменічного діалогу важливим фактором є збагачувати себе через пізнання традицій інших людей та інших конфесій.

Д-р. Міхай Йордаке, керівник культурного та соціального центру ADORNO у Бухаресті

Довідка:

Митрополит Йосиф (рум. Mitropolitul Iosif), в миру Ілля Поп – народився 19 лютого 1966 у Вішеу-де-Жос (Марамуреш, Румунія) – архиєпископ і митрополит Румунської Православної Церкви і член її Священного Синоду, керівник Румунської православної митрополії Західної і Південної Європи, член Асамблеї православних єпископів Франції, керівник представництва Румунської Церкви при європейських організаціях у Брюсселі.

Навчався Ілля Поп у початковій і середній школах у рідному селі. У 1984 році закінчив середню школу імені Георгія Шинкая. Після школи навчався на інженера, проходив службу в армії. Зацікавився православ’ям, у 1989–1993 роках, навчався на богословському факультеті університету імені Лучіана Блага в Сібіу, а потім у 1994–1998 роках – у Свято-Сергіївському богословському інституті в Парижі, який завершив із ступенем доктора богослов’я і захистив роботу на тему «Таємниця людської особистості за святим Симеоном Новим Богословом». Прийняв целібат, його висвячено на диякона, а потім – на священика у 1993 році. Служив духівником у каплиці при богословському факультеті в Алба-Юлія. Викладав церковну історію і патрологію в Духовній семінарії єпархії Алба-Юлії (1993–1994).

17 квітня 1994 постригся у ченці з ім’ям Йосиф, на честь святого Йосипа Аримафейського. Паралельно з навчанням у паризькому Сергіївському інституті служив єромонахом і духівником у Покровському монастирі в Бюссі-ан-От.

29 листопада 1997 року вибраний предстоятелем Румунської Церкви Західної та Південної Європи. Єпископська хіротонія єромонаха Йосифа відбулася 15 березня 1998 собором з дванадцяти єпископів Румунської Церкви та членів Асамблеї православних єпископів Франції в паризькому грецькому кафедральному соборі Святого Стефана. З 1998 року румунське архиєпископство збільшилось майже втричі.

21 жовтня 2001 архиєпископство перетворене на автономний митрополичий округ, а архиєпископ Йосип зведений у сан митрополита.

Анна Грапенюк

Фото: http://www.apostolia.eu

Деталі

Створено: 03 червня 2013

На мою думку, однією із важливих екуменічних особистостей є владика Чарльз Морерод, якого у 2011 році Папа Бенедикт XVI призначив єпископом Женеви, Лозанни та Фрібурга у Швейцарії. Ще до свого єпископського призначення Морерод багато робив для налагодження міжцерковних відносин. Обіймаючи такі високі посади у Ватикані, як декан та ректор Папського університету святого Томи Аквінського, Морерод взяв участь у понад 90 конференціях з богословсько-екуменічної тематики, видав 8 книг та написав понад 120 статей. Окрім того, він тривалий час працював редактором франкомовного журналу Nova et vetera, головним секретарем Міжнародної богословської комісії та є постійним членом Богословської комісії між Католицькою та Православними Церквами.

«Нам треба говорити про віру, бо тепер ми все частіше стикаємось з новими культурами та релігіями. Люди часто не розуміють тих, хто сповідує іншу віру, тому і виникають проблеми у свідомості. Нас об’єднує одне – віра. Однак у нас різні традиції та трактування віри. Тому потрібний екуменічний діалог, щоб навчитися розуміти одне одного, краще пізнати. Ми мусимо зрозуміти значення віри і знайти нові способи її виражати» – Чарльз Морерод.

7 травня цього року Єпископ Чарльз взяв участь у відкритті Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» у Львові та виступив у ролі доповідача про важливість екуменічного діалогу та про роль Католицької Церкви у ньому. В межах відкриття Центру діалогу «Лібертас» владика Чарльз взяв участь в екуменічній молитві очолюваній Митрополитом Димитрієм Рудюком (УПЦ КП) і тим самим висловив великий жест поваги, запевнення в молитві та праці над питанням єдності Церков.

Тарас Дзюбанський, голова Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас»

Довідка:

Його Преосвященство Чарльз МОРЕРОД уродженець Рязу у Швейцарії (28 жовтня 1961 р.). Вступив до чину святого Домініка у 1983 р. та був висвячений на священика в Женеві у 1988 р.. Отримав ступінь доктора богослов’я у Фрібурзькому університеті у 1994 р., а згодом, 2004 р., захистив докторську дисертацію з філософії у Тулузькому католицькому університеті у Франції. З 1997 р. працював редактором франкомовного журналу Nova et Vetera. Автор восьми книг, 120 статей та організатор понад 90 конференцій на філософські, богословські та екуменічні тематики, Морерод обіймав такі посади у Католицькій Церкві:

3 2001 р. – член Англікансько-Римо-Католицької міжнародної комісії (ARCIC);

3 2005 р. – член Спільної міжнародної богословської комісії з діалогу між Римо-Католицькою та Православними Церквами;

З 2008 р. – член Папської академії святого Томи;

З 2008 р. – директор програми Католицьких студій університету святого Томи в Мінессоті;

З 2009 р. – генеральний секретар Міжнародної богословської комісії та консультор до Конгрегації щодо віросповідання у Ватикані;

3 2003–2009 р. – декан філософського факультету Папського університету святого Томи Аквінського;

3 2009 р. – ректор Папського університету святого Томи Аквінського ;

11 грудня 2012 р. – висвячений на єпископа Лозани, Женеви та Фрібурга у Швейцарії;

З 12 червня 2012 р. – член Конгрегації католицької освіти у Ватикані.