Останнім часом, коли заводять мову про Церкву, дуже часто торкаються питання секуляризації. Мабуть, перше значення цього терміну, яке кожному спадає на думку, – це розмежування сфер діяльності Церкви і держави. На перший погляд, що могло б бути краще? Держава не втручається в справи Церкви, тож Церква не підлягає впливу політики тієї чи іншої правлячої партії. До того ж лідери церков не мають спокуси взяти на себе функції світської влади, прикладів чого в історії є більш, ніж достатньо.

Але це значення секуляризації насправді є хибним. Вона є значно складнішим процесом і має непередбачувані наслідки. Справа в тому, що Церква починає відокремлюватися не лише від держави, а й від суспільства в цілому. Аргументом прихильників цих змін є те, що релігія має бути особистою справою кожної людини. На практиці це проявляється в тому, що вона стає справою навіть не особистою, а приватною, тобто чимось, схованим від сторонніх очей. Тут проблематичною є роль Церкви як спільноти вірних, належність до якої кожен може продемонструвати, адже свобода совісті та віросповідання все ще залишається гарантованим (до речі, тою ж таки державою) правом людини. В західних країнах це знаходить свій прояв у тому, що публічне використання будь-ким релігійної символіки (як от носіння хрестика на шиї, наприклад) вважається неполіткоректним, тобто таким, що може образити когось з відмінними релігійними поглядами.

Україну такого ґатунку протиріччя між Церквою і суспільством, здається, не торкнулись. У нас напевно складно віднайти місце, де б не було жодного натяку на релігійну символіку. Часто в нішах фасадів будинків або на подвір'ях встановлюють фігури Матінки Божої чи Ісуса Христа, які представлені для загального огляду. У маршрутках водії чіпляють до лобового скла вервечки, а продавці у магазинах приклеюють скотчем образки біля касових апаратів. Але при цьому той же водій не зупиняється на прохання пенсіонера, а продавчиня запаковує покупцю несвіжий товар.

В Україні «звільнення» суспільства від релігійного впливу, чим насправді є секуляризація, проявляється в зовсім інший спосіб. Складається враження, що людина може дозволити собі бути християнином лише у неділю під час Служби Божої. Церква стає єдиним місцем, де можна поводити себе дійсно порядно і морально. І коли виходиш за двері храму, то ніби потрапляєш до іншого світу, де діють свої закони і правила. Здається, щоб вижити в ньому, змушений їх виконувати, адже усі вони мають відтінок обов'язковості. Водій не може підвести пенсіонера, бо таке марнотратство невигідне перевізнику. Продавчиня змушена торгувати протермінованими продуктами, інакше її виженуть з роботи. Невиконання «законів» загрожує особисто нам, тож ми легко знаходимо собі виправдання, перекладаємо вину на роботодавця чи когось іншого і вмиваємо руки.

Та в дійсно порядного християнина такі речі мали б викликати протест! Обов'язок перед світом суперечить іншому обов'язку - обов'язку перед Богом. А це вже стосується релігійних почуттів віруючого, які б мали бути захищені. Тому кожен повинен почати з себе й мати сміливість заявити, що не може погодитись і змиритись з тими порядками, які йому нав'язуються. Рано чи пізно це принесе свої плоди.

І це зовсім не буде шкодити тій політкоректності, якою часто прикриваються. Усі світові релігії об'єднує одна річ: вони однаково засуджують нечесність, корисність, байдужість, жадобу влади. Це означає, що релігійна мораль є універсальною. Тримаючись за неї, можна побудувати єдину громадянську мораль, яка задовольнить усіх. Саме так конфлікт між Церквою і суспільством може бути подоланим.

Блог Олени Гриньків

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Домашня Церква

Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...