«Все, що ми робимо – це крапля в морі, але якщо ми не будемо цього робити, то й цього не буде!», – це слова відважної революціонерки у відданій, безкорисливій, альтруїстській любові зі щирим, навіть сміливим милосердям – Матері Терези з Калькутти, нобелівського лауреата миру. Так, без краплі не буде моря! Вимоглива до себе, наполеглива, цілеспрямована жінка з невимовно журним, молитовним, заклопотаним поглядом – світопереживальним, але з радісною усмішкою та впевненою довірою до Господа. Її покликання вона називала – жити серед людей, у яких нічого немає – серед найбідніших з найбідніших.

«Смерть – це станція, на якій я пересяду на інший поїзд…»

Джон Релей Мотт.

 


Джон Релей Мотт (англ. John Raleigh Mott) народився 25 травня 1865 р. в американському містечку Лівінгстон-Менер (штат Нью-Йорк), у родині торговця деревиною Джона Стіта Мотта та Елміри Додж. Батьківський дім часто відвідували переселенці з Європи, що приходили до нього за матеріалами для побудови своїх будинків. Очевидно, що саме це середовище та постійні контакти з людьми – вихідцями з різних країн, сприяли виробленню у хлопчика рис доброї християнської ментальності і дали поштовх до майбутніх подорожей. У 1867 р. родина Моттів переїхала до містечка Поствілл (штат Айова), де його батько відкрив крамницю скобяних товарів. Пізніше Джона Мотта старшого обрали мером цього містечка. Важливо зазначити, що хлопчик виховувався у глибокій християнській атмосфері, яку створила його мати – Елміра Додж, котра кожного вечора читала Біблію та привчала дітей до молитви.

Отець Іван Меєндорф походив з російсько-балтійської німецької аристократичної сім’ї, яка, як і багато інших російських родин, емігрувала на Захід після приходу більшовиків до влади в Росії. Іван Феофілович барон фон Меєндорф – так звучало його повне ім’я з титулами – народився у Франції у паризькому передмісті Нейї-на-Сені 17 лютого 1926 року. З дитинства він прислуговував при Свято-Олександро-Невському катедральному соборі спочатку паламарем, а потім піддияконом при Митрополиті Євлогії (Георгієвському). Освіту він здобув у Парижі в Сорбоні і Свято-Сергієвському православному інституті, де згодом викладав грецьку мову і церковну історію, а потім у 32 роки захистив докторську дисертацію на тему богословських поглядів св. Григорія Палами. Кілька місяців пізніше в 1959 році відбулись його дияконські та єрейські свячення і переїхав до Сполучених Штатів, де працював професором церковної історії та патристики у Свято-Володимирській семінарії в Нью-Йорку.

Найвизначнішою і найоригінальнішою постаттю серед протестантських теологів соціального спрямування у XX ст. був німецький лютеранський пастор і теолог Дітріх Бонгофер. Це людина надзвичайної особистої мужності, активний антифашист, страчений у німецькому концтаборі за кілька тижнів до капітуляції Німеччини. Його особиста доля і доля його ідей не зовсім звичайна.

Дітріх Бонгофер народився 4 лютого 1906 року у Бреслау (на сьогодні Вроцлав) у протестантській родині лікаря-невропатолога Карла Бонгофера, у якій був шостим з восьми дітей. Він закінчив гімназію у 1923 році та вивчав теологію в університетах Тюбінгена і Берліна. У юності хлопець був близький до відомого представника ліберальної теології Адольфа фон Гарнака, а згодом тривалий час перебував під ідейним впливом Карла Барта. Через чотири роки захистив дипломну роботу, присвячену філософському і догматичному дослідженню категорій церковної соціології (Sanktorum communio).

 

Чи можемо собі уявити сьогодні  проповідника, який живе поруч з нами, ходить у ті самі магазини, користується тим самим транспортом? Чи не змальовуємо ми таку людину як старозавітного старця, який проповідував по землі сотні років тому і не сприймаємо наших сучасників у такій ролі? Однак історія не зупиняється на місці... Минуле століття породило чимало таких велетнів духу і, на жаль, ми мало знаємо про них. Один з них – людина колосального значення, видатний апологет та біблеїст, неперевершений письменник та публіцист Олександр Мень. Він на багато років став головним проповідником та пастором для радянської інтелігенції.

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...