Ім’я Томаса Мертона не дуже відоме широкому загалу в Україні. Однак у західному світі цей американський католицький монах-трапіст ще за життя став найвідомішим і найбільш читаним ченцем-письменником з часів Реформації. Його навіть називають «хлопчиськом XX століття» і, водночас, автобіографію «Семиярусна гора» небезпідставно прирівнюють до «Сповіді» Блаженного Августина. Дивлячись на усміхнене обличчя з фотографії, ніхто б не сказав, що цей монах-трапіст дав обітницю мовчання. У ньому поєдналось непоєднуване: монах і бунтар, мовчальник і майстер слова. Відкинув усе мирське, і навіть хотів пожертвувати письменницьким даром, але Бог цього не допустив… 

Томас Мертон народився 31 січня 1915 року у сім’ї художників-протестантів, що проживали у муніципалітеті Прад у французьких Східних Піренеях. Батько – з Австралії, мати була американкою. Через рік родина переїжджає в США. Він рано втрачає маму, яка померла від раку. Разом з батьком мандрує на Бермуди, а потім знову до Франції. З 1926 по 1932 роки вчиться у приватних школах Франції та Англії. У 15 років – осиротів. Ще до пізнання Христа Томас багато пише. У своїх 12 років розпочав писати перший роман, але його не хотіли друкувати, на що він обурювався і цитував: «Як багато видають поганих книг, чому ж не видадуть мою погану книгу?» (1). Він прагнув визнання свого таланту, але видавці не щадили юного письменника.

Його молодість повна злетів і падінь віри. До прикладу, у Римі під впливом ранньохристиянських мозаїк та ікон зацікавився релігією. Але через три роки, а саме, восени 1933 року вступає до Кембриджу на французьку та італійську мови та літературу. Відійшов від віри і опустився на дно…  Після закінчення курсу коледжу, покидає Кембридж і їде в Нью-Йорк до родичів матері. Вчиться у Колумбійському університеті. Томас був душею студентських вечірок, а друзі навіть радили залишити навчання і йти у джаз-музиканти. Але водночас він захистив дисертацію про Уїльяма Блейка і дуже багато читав, як католицьких авторів, так і православних.

У 24 роки все змінюється. 18 листопада 1938 року Томас Мертон прийняв хрещення у Католицькій Церкві. Опісля працює викладачем англійської мови та літератури в Коледжі святого Бонавентури. Але мріє про строгий та покаянний спосіб життя. Тому у 27 років вступив до найсуворішого монастиря трапістів Діви Марії Гетсиманської в американському штаті Кентукі. Монахи-трапісти в строгому пості моляться і працюють, у них немає нічого свого, навіть особистої келії. Часто спілкуються між собою жестами і перебувають у мовчанні. Томас роздав усе своє майно, за тодішніми мірками чимале, і навіть думав відмовитися від писання. Якось він сказав своєму духовному наставнику, що не може не писати, і це його спокушає. Але, як не дивно, духівник не тільки дозволив писати, але й благословив.

Перші роки у монастирі для Томаса Мертона пройшли на одному диханні. У 1944 році на світ з’являється перша книга віршів «Тридцять поем». Тоді ж молодий чернець приймає прості монаші обіти, а вже в 1947 році – довічні. У цей період життя монах-трапіст багато роздумує над самотністю як шляхом до Бога. Томас навіть виклопотав собі дозвіл, щоб жити одному, але повністю скористатися цим правом зміг з 1965 року. У 1948 році Томас Мертон написав автобіографію «Семиярусна гора», яка несподівано для всіх стала бестселером. Після виходу книги «Семиярусна гора» до Томаса Мертона зросла суспільна увага і це ускладнило його монастирське служіння. Згодом у його житті сталась важлива подія – рукоположення у священики. Тоді само, у 1949 році, виходить його книга «Зерна контемпляції».

З 1951 по 1955 роки Мертон стає наставником молодих монахів-схоластів, що готувались до прийняття священичого сану. Попри пасторську опіку над монахами, йому вдається багато працювати і писати. Неподалік від Гетсиманського монастиря у дерев’яному скиту він написав «Роздуми на самоті». Це місце він назвав скитом св. Анни. Зазвичай, у денну пору, йому вдавалось саме там залишатись у молитовній самоті. У повному усамітненні  чернець озвучив: «Господи Боже мій, я не знаю, куди йду. Я не бачу перед собою дороги і не знаю до кінця, куди вона приведе. Не знаю я і самого себе, – адже я тільки думаю, що творю Твою волю, і може виявитися, що це зовсім не так. Але я вірю, що Тобі угодне саме прагнення догодити Тобі. Сподіваюся, що збережу його у всякій справі і не відступлю. Знаю,якщо я встою, Ти проведеш мене вірним шляхом, хоча сам я не буду знати, як я йшов. Буду вірити Тобі і тоді, коли мені видасться, що я пропав і кинутий у смертні тіні. То не буду боятися, бо Ти завжди зі мною і ніколи не залишиш мене на погибель» (1). Ця молитва, за словами дослідників, виражає всю суть віри Томаса Мертона. Її безліч разів публікували і перекладали на різні мови світу.

Незважаючи на усамітнений спосіб життя, Томас Мертон провадив активну суспільну діяльність через листування. Одного разу Папа Йоан XXIII прочитав праці монаха-трапіста і настільки замилувався смиренністю в його творчості, що прислав столу, в якій був інтронізований. А Борис Пастернак навіть зізнався, що саме листування з Томасом Мертоном та його молитви врятували йому життя.

Томас був багатогранною особистістю. Цікавився Східною релігійною спадщиною та був відкритий до всіх людей. Священик вмів достукатись до сердець не тільки християн, але й мусульман, буддистів, індуїстів. Водночас залишався популяризатором католицизму. До прикладу, у Дарамсалі (Індія) він тричі зустрічався з Далай-Ламою, який констатував, що саме Мертон розкрив йому усю глибину християнства.

Брат Луї (чернече ім’я Мертона) досить чітко виразив своє покликання: «Прагнучи об’єднати розділене, не потрібно ані виставляти на показ розбіжностей, ані штучно їх стирати. Потрібно вмістити всередині себе різні світи і принести їх Христу» (3).  

Бурхлива публіцистика Томаса Мертона не давала спокою американській владі. Він жорстко критикував агресію США у В’єтнамі, за що йому заборонили публікуватись у пресі. Тоді він розгорнув самвидав у монастирі. Отець Людвіг виступав за ядерне роззброєння і був спеціалістом із міжконфесійного діалогу.  

Його життя раптово обірвалося на 53-му році життя 10 грудня 1968 року ударом струму від несправного вентилятора. Сталось це у Бангкокському готелі у Таїланді, де він зупинився для участі у конференції азійських бенедиктинців та цистерціанців. 

Книги Томаса Мертона (понад 70, зокрема і поетичних), щоденники, листування – все це словесні нитки, що ведуть до пізнання Бога у щоденному житті. Цей звичайний чернець сколихнув своїм письменницьким даром усе XX століття. І не дивно, бо всі жахіття того часу влились безпосередньо в його життя: від народження на початку Першої світової війни до смерті, що припала на час війни в Кореї. За збігом обставин тіло католицького священика доправили на батьківщину разом з тілами американських солдатів. 

У праці «Роздуми на самоті» Томас Мертон дав усім нам просту пораду і водночас рецепт як жити: «Якщо хочете жити духовним життям, слід надати йому цілісності. Життя є або повністю духовним, або зовсім бездуховним. Ніхто не може служити двом панам. Ваше життя формується кінцем, задля якого живете. Ви є втіленням своїх бажань» (2).

Олеся Барчук

Довідка:

Трапісти - католицький чернечий орден, заснований у 1664 році А.-Ж. ле Бутільє де Рансе, спочатку коммендатором, а з 1662 року абатом цистерціанского монастиря в Ла-Траппe у Франції (звідки й назва), як реформістський рух, у відповідь на послаблення правил і високий рівень корупції в інших цистерціанских монастирях.

Використані матеріали:

1. www.edit.francis.ru

2. Томас Мертон. Роздуми на самоті. – Львів: Свічадо, 1994. – 130 с.

3.Споглядач Вселенського християнства. Михайло Чернявський, «BAZNICA. INFO»//http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=78660&type=view

Фото: 1. http://mystichrist.livejournal.com/71588.html

          2. http://sakti.ru/tomas-merton-1915-1969.html

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...