Шляхи Божі незвідані. Й інколи як засіб Він використовує несподіваних, на людський погляд, осіб. Так, новостворене жіноче Згромадження сестер-служебниць Непорочної Діви Марії у 1892 р. очолила Йосафата Гордашевська, якій на той час виповнилося лише двадцять два роки. Йосафата стала першою монахинею цього єдиного активного в Україні жіночого греко-католицького монашого чину. Діяльність згромадження основувалася на богослов’ї убогого Христа-Чоловіколюбця, який провадив харизматичну працю серед найбільш відкинених. Ще за життя блаженної Йосафати Гордашевської чин заснував сорок осередків, де мешкали і працювали понад чотириста послушниць.

Народилася сестра Йосафата 20 вересня 1869 року в багатодітній сім’ї мебляра-реставратора Якова Пукаса і Ксені Гордашевської у Львові в будинку на вулиці Личаківська, 67. Дівчинку назвали Михайлиною. Із шестирічного віку вона відвідувала школу св. Антонія, якою опікувалися сестри-філіціянки. Саме тут почутими релігійними історіями про святих був закладений духовний фундамент у світогляді майбутньої очільниці нового чину.

Після школи Михайлина Гордашевська через матеріальну скруту, не маючи можливості отримати вищу освіту, іде працювати на фабрику скла. Згодом вступає до школи гаптування й шиття, а відтак – працює гаптувальницею.

З 1888 р. Гордашевська була активною учасницею реколекцій, які влаштовували отці-василіяни при храмі св. Онуфрія у Львові. Саме тут вона познайомилася з отцем Єремією Ломницьким, до якого 1891 року звернулася по допомогу зі вступом до чину сестер-василіянок, на той час єдиного в Галичині українського жіночого ордену. Перед тим майбутня монахиня тричі приватно складала обіт чистоти.

Однак у цей час о. Єремія Ломницький разом з о. Кирилом Селецьким, парохом села Жужіль (тепер Жужеляни) на Сокальщині, вирішує створити нове жіноче Згромадження сестер-служебниць Непорочної Діви Марії. Досвід активного чернечого й апостольського життя, необхідний для очолення нового чину, М. Гордашевська впродовж двох місяців здобувала в Жовкві в сестер-філіціянок, спостерігаючи за дійсністю їхнього чину зсередини. Відомо також, що рішення щодо одягу для нового жіночого чину прийняла Михайлина Гордашевська і наполягла на синьому кольорі тканини. У такий спосіб вона забезпечила розрізнення облечин польських і українських служебниць.

24 серпня 1892 року під час облечин у храмі св. Онуфрія у Львові Михайлина Гордашевська приймає монаше ім’я Йосафата. Одразу по тому сестра Йосафата від’їжджає до Жужеля, де очолює нове згромадження. Однак Головною настоятелькою згромадження сестру Йосафату обрано аж 1902 року на загальних зборах сестер-служебниць.

Оскільки тоді апостольська місія мала лише загальні риси, сестра Йосафата Гордашевська впродовж усього життя брала участь у формуванні нових засобів місійної праці. Вона започаткувала служіння в галузі освіти й охорони здоров’я.

Так, придбавши книжку про лікарські засоби та їх використання, вона власноруч збирала рослини, сушила їх чи робила настоянки, якими лікувала хворих. 1899 року Гордашевська отримує диплом медсестри, закінчивши державну медичну школу й курси Червоного хреста у Львівській державній лікарні. Згодом посилає на такі курси й інших послушниць.

Під керівництвом Йосафати Гордашевської сестри організовували сиротинці, де діти мешкали, отримували початкову освіту, знання ремесел. На той час у цьому була нагальна потреба, оскільки війни й висока смертність призводили до великої кількості сиротів, що жебрали по околицях. У селі Жужель перший дитячий садочок відкрито у 1893 році. У цей заклад селяни віддавали своїх дітей, не маючи часу на їх відповідне виховання. Під керівництвом сестри Йосафати монахині провадили дитячими садками. Сестри навчали дітей катехизму, молитов, традицій, співу, поезії, музики.

Також великим є внесок сестри Йосафати Гордашевської й сестер-служебниць в освіту неграмотного сільського населення. Зокрема, щонеділі сестри проводили читання релігійної літератури, підвищуючи так рівень духовності й моральності селян.

Сестра Йосафата працювала нарівні з іншими на полях, обробляючи їх і носячи важке збіжжя. Під її керівництвом сестри відвідували бідних, допомагаючи словом і милостинею. Також сестра Йосафата з монахинями опікувалася храмами, прибираючи їх і шиючи церковні ризи.

Йосафата Гордашевська відзначалася справедливістю. У своїх спогадах монахині говорили про свою настоятельку, як про людину, що не робила між сестрами розрізнення, вимагала дисципліни, була до всіх уважною й могла зробити зауваження в разі неналежного виконання обов’язків.

Йосафата Гордашевська, виконуючи обов’язки Головної настоятельки в усіх двадцяти трьох домах, що з’явилися впродовж дванадцяти років, 1904 року зреклася з поста. Цей період життя сестри Йосафати ознаменований апостольською працею в найважчих місіях. Так, у Трускавці вона працювала в дитячому садочку й доглядала хворих. Трохи пізніше у Львівській семінарії сестра Йосафата нарівні з іншими монахинями працювала на кухні й у пральні. У Станіславові знову ж таки навчала дітей і опікувалася хворими. Подібні обов’язки Гордашевська виконувала й у Бережанах у новому монастирі.

Двічі, 1907 і 1908 року, прохання Йосафати Гордашевської про вічні обіти відхилила Головна настоятелька. Ситуація змінилася 1909 року, коли обрали нову Головну настоятельку. Завдяки проханням сестер і зверненню нового Митрополичого комісара отця Єроніма Малицького до Митрополита Андрея Шептицького, вона склала вічні обіти й була призначена заступницею Головної настоятельки згромадження. На урочистій церемонії Йосафата Гордашевська була одягнена в позичений габіт.

1914 року сестра Йосафата захворіла на туберкульоз кісток. Діагноз був поставлений запізно. На саме Благовіщення 1919 року Йосафата Гордашевська померла. Свідки стверджували, що за три тижні до того сестра передбачила власну смерть.

У листопаді 1982 року останки Йосафати Гордашевської були перенесені до каплиці сестер-служебниць у Римі. Обряд беатифікації відбувся 27 серпня 2001 року у Львові під час Літургії за участю папи Івана Павла ІІ.

Біографи блаженної Йосафати ставлять її в один ряд зі св. Антонієм, св. Франциском Асизьким, св. Патріком, св. Бенедиктом – засновниками нових типів християнської духовності. Втім вчинки Йосафати Гордашевської завжди відповідали її життєвому кредо: «Виховувати серце народу і служити народові там, де є найбільша потреба».

Ірина Хомин

Використані матеріали:

1. Сайко О. Блаженна прп. Йосафата Гордашевська //http://sluzhebnyci.blogspot.com/2011/11/blog-post_18.html (21 січня 2014).

2. 20 листопада – блаженної Йосафати Гордашевської //http://www.kyrios.org.ua/spirituality/svyato/7270-20-listopada-blazhennoyi-josafati-gordashevskoyi.html (21 січня 2014)

Фото:

1. rekoldim.com

2. http://uk.wikipedia.org

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...