Екологічні проблеми, які нависли сьогодні перед людством, вимагають спільного розуміння та дії екологів і політиків, економістів і богословів, старших і молоді, суспільних діячів та всіх небайдужих людей. Багатостолітня богословська традиція Церкви, вказуючи на фундаментальні грані буття людини та світу та їхньої взаємозалежності, дозволяє нам по-новому переосмислити покликання людини у Богом сотвореному світі, її відповідальність перед творінням.

Про екологічне завдання богослов’я в інтерв'ю з о. Олегом Кіндієм, професором кафедри богослов’я Філософсько-богословського факультету Українського католицького університету. Отець Кіндій є доктором патристичного богословʼя, співзасновник та голова Центру еко-богословʼя та сталого розвитку.

Частина друга! Перша частина тут.

-           Апостол Павло у своєму посланні до Римлян 8. 22-23 пише, що все створіння «стогне і разом страждає у тяжких муках... очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла...», показуючи, що Бог прийшов спасти не лише людину, але і цілий світ.

У 2015 році вийшла перша екологічна папська енцикліка Laudato Si (Благословен будь). Які ви можете порадити книги чи авторів, які піднімають питання моральності нашої екологічної поведінки і до яких варто прислухатися щодо цього напрямку?

-           Літератури є дуже багато. “Озеленення” богословʼя почалося у 50-60-их роках ХХ-го століття. Наслідки індустріалізації, занечищення водойм та природніх ресурсів впадало в очі богословам. Юрген Мольтман ще в 60-их роках, описуючи факт,  створення людиною ядерної зброї, якою може знищити планету Земля лише за лічені хвилини, почав ставити питання: який стосунок між людиною, Богом і творінням? Власне його книжка «Бог в творінні» стала фундаментальним вступом в «зелене» богословʼя. В 60-і роки піонером еко-богословʼя стає Вселенський константинопольський патріарх Варфоломій, часто його ще називають «зеленим» патріархом. Він заснував в 70-80-их роках цілу традицію запрошувати до обговорення питань екології та відповідальності людини екологів, богословів, політиків, суспільних діячів, економістів... Тому серед православних богословів зʼявилася ціла низка добрих сучасних фахівців у галузі еко-богословʼя. Один із найвідоміших, книгу якого вам можу продемонструвати, є Джон Криссавгіс (John Chryssavgis) «Beyond the Shattered Image». Він закладає певні парадигми в сучасному богословʼї, які підхопили багато протестантських і католицьких богословів. Папа Іван Павло ІІ заснував традицію відзначення Дня Землі. Він був одним з піонерів переосмислення екологічної відповідальності людини, і щороку присвячував цьому окрему доповідь. Цю ідею також продовжив папа Венедикт XVI. Однак, щодо такого систематичного підходу чи розгорнутого тексту в Католицькій Церкві донедавна не існувало. Енцикліка папи Франциска змінює парадигму мислення. Він ставить важливе питання екологічного навернення, де ми на рівні особистому, рівні групи чи рівні народів повинні переосмислити своє ставлення до планети Земля, до нашого спільного дому, в якому ми живемо. Пишучи свою енцикліку, папа радився з багатьма фахівцями з Німеччини, США, Індії. Екологічна ситуація різних країн показує нам що таке глобальне потепління, які його причини, чи цей фактор спричинений людською діяльністю, чи це є природні якісь зміни, як від цього страждають країни третього світу. Знаємо, що папа Франциск є вихідцем з так-званого «глобального півдня», де люди досвідчують бідність. Саме тому він наголошує, що екологічні проблеми заторкують найбідніших, найслабших найболючіше. Там є кричущі проблеми. Розвинуті країни мають налагоджені системи сортування сміття, його переробки, зуміли швидко налагодити ці процеси. Натомість країни третього світу не встигають справитися з цими проблемами і тому вони повертаються до всіх. Папа в своїй енцикліці аналізує проблеми, які вже існують, а також заглиблюється в нашу антропологію, говорячи про те що нам потрібно переосмислити себе і нашу роль в цьому світі: хто ми є на цій планеті? Чи ми маємо майбутнє? Чи ми залишимо нашим дітям-внукам принаймні те, що ми зараз маємо? Чи ми не забираємо в наших внуків це багатство і красу, які тепер маємо? Папа пропонує усім зробити дуже конкретні кроки на індивідуальному, груповому і міжнародному рівнях задля зменшення викиду вуглецю, змінити спосіб добування енергії,  вчитися очищувати воду і багато інших конкретних речей. Він звертається до давньої традиції святого Франциска Асизького, який жив в часи високого середньовіччя. Він був простим монахом, який спілкувався з птахами, зорями, рибками. Це заклало важливі пласти в християнській свідомості, що ми є на цій землі не просто всесильні і всерозумні споживачі, але  насправді взаємовідповідальні. Папа Франциск піднімає питання, чому країни третього світу стають все біднішими і біднішими,тому що їх і надалі використовують. Інвестори з розвинутих країн, користаючись з недосконалого законодавства інших країн, де нема захисту природніх ресурсів, заради прибутків виснажують ресурси країн, не ставлячи питання, а що буде в майбутньому. Папа заохочує нас дивитися вперед в майбутнє.

Є ще інші добрі книжки, наприклад, однієї відомої православної богословки Елізабет Теокрітофф (Elizabeth Theokritoff) «Як жити в Божому творінні». Є низка інших праць, зокрема Пол Хоукен (Paul Hauken), який говорить про екологію економіки, про світове співтовариство. У 2015 році відбулася зустріч Світового товариства, де було закладено на 15 років так звані “sustainable development goals”, тобто завдання на наступні 15 років. Зазначалося необхідність зміни економічної парадигим, щоб ми щось здобули як цивілізація, щоб ми змогли вижити на нашій планеті, щоб ми подолали бідність та екологічні виклики. Церква сьогодні дуже тісно співпрацює з науковим товариством,розуміючи, що лише руками екологів ми всі питання не вирішимо, так само як лише руками економістів чи політиків... Ми мусимо сьогодні як ніколи обʼєднати свої зусилля, відкласти наші ідеологічні розбіжності і подумати як знову мати змогу пити чисту воду, почати мислити на перспективу.

Також літератури є дуже багато і серед протестантських авторів, наприклад Richard Bauckham, Alan Davis та багато інших. Зараз створено багато дослідницьких інституцій, конференцій, спільнот. Екологічне питання є вкрай актуальним і нам, як християнам та богословам, не можна залишатися осторонь цієї проблематики. У нашому місті Львові є багато таких екологічних ініціатив, зокрема ваш Інститут екуменічних студій організовує цілий форум Екуменічний соціальний тиждень у жовтні 2020, присвячений цій тематиці. Нам потрібно аналізувати і діяти, не просто сидіти з добрими намірами, але конвертувати їх в добрі проекти.

-           Екологічні виклики вимагають інтегрального підходу, ніхто самотужки не здатний розвʼязати всі екологічні загрози, що постають перед нами сьогодні. Лише спільні дії та підходи до цього питання можуть щось змінити, зрушити з «мертвої точки». Інститут екуменічних студій в жовтні цього року проведе Екуменічний соціальний тиждень на тему екології та інтегрального розвитку, де залучить фахівців з різних сфер для аналізу та творення спільної стратегії задля сталого розвитку. Ми також запросили професора Юргена Мольтмана на нашу конференцію.

Ви є співзасновником та головою Центру екобогословʼя та сталого розвитку в УКУ, яка мета цього центру, які є ще ініціативи в нашому університеті, як студенти УКУ чи Львівської духовної семінарії залучаються до цих еко-ініціатив?

-           Всіх ініціатив я зараз не зможу перерахувати, бо їх є дуже багато, є чимало людей доброї волі. У 2012 році я запропонував вибірковий еко-богословський навчальний курс для студентів УКУ і побачив, що цей курс знайшов гарний резонанс. Люди, які зараз є членами нашого центру, такі як Марія Гупало і Андрій Третяк, були одними із слухачів цього курсу. Завданням центру є стати майданчиком на довший період часу (скажімо 20-30 років), де будуть підніматися екологічні питання, запрошувати різноманітних гостей, будувати мости, творити конкретні кроки.

Вже перед заснуванням нашого Центру екобогословʼя в Львівській духовній семінарії у Львові (я сам є її випускником) свого часу близько 5 років тому (а може і ще швидше) утворився гурток молодих людей, які поставили перед собою мету, яку назвали еко-патріотичною: вони їздили на природу, відвідували різноманітні місцевості, поєднуючи це з молитвою, творенням дружніх стосунків, з любовʼю до Бога, Батьківщини та дбайливого ставлення до навколишнього середовища. Студенти цього еко-братства є дуже активними нашими партнерами. Багато студентів семінарії та світського відділення пишуть свої магістерки на еко-тематику. Свого часу один із випускників семінарії, тепер вже священик, Сергій Довбар писав про Митрополита Андрея Шептицького як про еко-активіста початку ХХ-го століття. Зараз ми маємо студентів, які пишуть про екологічний гріх, про екологічну благодать. УКУ як наукова інституція хоче ставитися до цього питання відповідально.

Нашим добрим партнером є Еко-бюро УГКЦ, директором якого є Володимир Шеремата. Ця інституція є постійним натхненням для нас, вони здійснили та продовжують робити дуже багато цікавих ініціатив задля такого собі «екологічного просвітлення», донесення якнайкращих екологічних практик для парафій, сімʼї, громади. У Львові вже багато років існує дуже цікава ініціатива, недержавна організація, яка називається «Хтось не зробить», іншими словами ставиться наголос, що кожен з нас має бути відповідальним за добробут середовища, в якому живе. Олег Котис, який відповідальний за екологічну діяльність цієї організації, активно співпрацює з нами. У Львові організовуються різні екологічні форуми, ярмарки, семінари. Є ще одна ініціатива «Чисте місто», яка дбає про зв’язок приватних ініціатив та політичних рішень, тобто як впливати на міську та обласну ради, на місцевих політиків, щоб вони допомагали вирішувати екологічні проблеми. Є ще одна гарна еко-ініціатива, заснована випускницею УКУ Наталією Субботіною, спільнота Laudato Si, це парафіяльна спільнота, яка долучилася до глобального Католицького еко-руху (це міжнародний рух, де обʼєднані католицькі та некатолицькі релігійні організації, які організовують спільні молитви та заходи). Отже, у Львові, в Україні еко-ініціатив стає все більше і більше, і це тішить, хоча хотілося б ще більше, бо є велика потреба.

-           Я працюю в Інституті екуменічних студій, тому питання єдності християн є важливим для мене. Скажіть, будь ласка, який є екуменічний потенціал еко-богослов’я, адже саме на базі захисту та дбання за довкілля Церкви можуть знайти спільну сферу зацікавлень, це питання, що їх найменше розділяє. Мені здається, що цей потенціал є ще не до кінця використаний.

-           Я згідний! Ми з вами разом брали участь в кількох міжнародних еко-конференціях, які  тепер переважно робляться екуменічно, запрошуючи представників різних християнських конфесій. Адже для вирішення такої складної проблеми нам не вистачить одних рук, але потрібно обʼєднати наші зусилля. Провідні католицькі, православні та протестантські богослови сьогодні формулюють спільне бачення, запозичують один в одного термінологію. Скажімо, колись були тенденції в християнських спільнотах, вибудовуючи своє власне богословське бачення певної проблеми, критикувати інших. Екуменічних рух допоміг відкрити багато дверей, і екологічна тематика в екуменічних дебатах стає однією з провідних тематик. Ми це бачимо по кількості богословських конференцій, які організовуються в різних контекстах. Це є площина, де творяться нові ідеї в діалозі – це дуже важливо. Відкритість один до одного неймовірна, поняття екологічного чи соціального гріха, екологічного навернення, аскези відроджуються і ми можемо, не дивлячись на різниці наших конфесій чи конфліктів минулого, віднайти один в одному брата і сестру. Це, насправді, неоціненний дар, який нам сьогодні дається. Буває так, що кризи, спонукають людей обʼєднатися. Ця ж еко-енцикліка папи Франциска згадує патріарха Варфоломея та його богословську візію. Ми знаємо, що видатний православний богослов Йоан Зізіулас, був одним із консультантів, який допомагав писати цю енцикліку, і це безпрецедентно. Етап, коли Церкви розділені, але творять спільні богословські нормативні документи (енцикліка є віро-учительський документ). Папа Франциск теж консультувався з видатними протестантськими богословами. Тому я сподіваюся, що такий дух співпраці лише набирає обертів і принесе нам чимало рясних плодів.

Далі буде...

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...