Позиція Російської православної церкви – це перешкода для пошуків форм єдності в Україні. Тому потрібно шукати нову точку зростання – рух знизу. Мирянам варто шукати моделі єдності у своєму регіоні, діяти локально.

На цьому наголосив у своєму виступі в межах ХІІ Екуменічного соціального тижня Сергій Чапнін – російський журналіст із Москви, головний редактор альманаху сучасної християнської культури «Дари», а також співробітник дослідницького проєкту «Конфлікти у постсекулярному суспільстві».

 «Я дуже радий, що у Львові є Екуменічний соціальний тиждень. По-перше, тепер дуже важливо, щоб різні Церкви зустрічалися і спілкувалися. По-друге, необхідно говорити про соціальні проблеми. Церква доволі рідко справляється з цим завданням: вона говорить про свої проблеми, про богослов’я, проповідує, але знайти спільну мову з громадянським суспільством – не завжди легко. Адже мова суспільства змінюється, тож для того, щоб вести діалог з громадянським суспільством – це потрібно робити постійно, бо тоді ти можеш втратити живий зв’язок» – зазначив Сергій Чапнін – російський журналіст із Москви, головний редактор альманаху сучасної християнської культури «Дари», а також працівник дослідницького проєкту «Конфлікти у постсекулярному суспільстві».

Свою участь у такому заході спікер вбачає як послання православних християн у Росії.

«Той образ російського православ’я, який складається в мас-медіа та в соціальних мережах, з одного боку, не викликає симпатії навіть у нас самих, у Росії, а з іншого – не відповідає тому, що відбувається у церковному житті. І от голос вірян, які добре ставляться до братів і сестер в Україні, які зберігають якийсь інтерес до того, що відбуваються в Україні, які постійно моляться та переживають за Україну, мені видається, не завжди це чують. Тому я хочу, щоб мій виступ на цьому форумі був свідченням любові та доброго ставлення православних у Росії до українських братів та сестер у Російській православній церкві в Україні (раніше УПЦ (МП)), Православній церкві України, Українській греко-католицькій церкві та Римо-католицькій церкві» – виокремив Сергій Чапнін зі своєї доповіді під час міжнародного семінару Українського християнського академічного товариства «Моделі єдності Київської церкви: на шляху до відновлення сопричастя».

Він розповів, що Константинопольський та російські патріархати є дуже великими в православному світі. Ба більше, важко зрозуміти, за якими принципами діє Російська православна церква, а також те, які механізми закладені в основі міжцерковних відносин у РПЦ.  

Якщо Константинополь основується на своїй історії, традиції та на принципах права, то РПЦ пропонує переглянути різні позиції, зокрема і щодо самої себе, оскільки внутрішня структура РПЦ радикально змінилася за останні 10 років, однак цьому посприяли й зміни в країні.

Сергій Чапнін зауважує, що в РПЦ Патріарх і його найближче оточення є центром прийняття рішень і лише там формується офіційна позиція щодо певного питання, а Московська патріархія як юридична особа володіє всім майном.

Водночас чимало людей кажуть, що вони ходять до храму, залишаються християнами, але перестали розуміти, що відбувається у РПЦ, а також дистанціювалися від церковної бюрократії. Вони не критикують Церкву, адже для того, щоб щось критикувати треба щось розуміти.

Попри різні виклики та труднощі, Сергій Чапнін стверджує, що РПЦ – не «монстр», бо бачимо лише медійне й політичне обличчя Московської патріархії, а не реальне життя Церкви… Люди починають розуміти, що священники є частинкою громадянського суспільства. Однак і досі РПЦ не може створити механізми для єдності Церкви.

«Роль мирян, духовенства і частини єпископату в РПЦ щодо тих чи інших рішень – мінімальна. Тому є офіційна думка РПЦ, яка формулюється однією людиною, а всі інші думки – не офіційні. У нас реальне життя Церкви перейшло на парохіяльний рівень. Ми перестали розуміти, що відбувається на рівні церковного управління і стали просто парохіянами. На цьому рівні не йдеться про політику і ті рішення, які приймає Патріарх, ми дистанціювалися від церковної бюрократії. Це Церква мовчання, де є тисячі і десятки тисяч кліриків, й велика кількість парохіян, голос якої не чуємо навіть ми самі. Тож майте це на увазі, бо РПЦ залишається великою Церквою, і християни в Росії є. Із власного досвіду, значна частина мого кола спілкування серед священників і мирян у Росії каже, що визнає автокефалію Української православної церкви і спокійно ставиться до цього питання. Але ці голоси не чути, це приватні голоси людей у Церкві, але якби вони злилися в один голос, то він прозвучав би дуже потужно. Проте поки так не складається» – розповів Сергій Чапнін про те, як миряни Російської православної церкви реагують на надання автокефалії Православній церкві України. Він додає, що єдине, в чому РПЦ «відпустила» Україну – це непоминання імені Патріарха (ця практика, яка здійснюється за «мовчазної згоди»).

«На жаль, Російська православна церква у нинішньому стані не може бути учасником, а тим більше не може створювати механізми для формування будь-якої моделі єдності Київської церкви. Радше навпаки позиція РПЦ – це перешкода для пошуків форм єдності в Україні. Моделі єдності і Російська, і Грецька церкви не готові шукати, бо і там, і там – імперська модель. Тому потрібно шукати нову точку зростання. На мою думку, вона єдина – рух знизу, від громад. Якщо єпископи дадуть можливість парохіянам шукати моделі єдності у своєму регіоні, локально шукати нові шляхи, тоді є шанс» – розповідає Сергій Чапнін про те, чи впливає позиція РПЦ на формування єдності Київської церкви.

За його словами, для єдності в РПЦ потрібна уніфікація, бо різноманіття загрожує церковній бюрократії.

Наприкінці виступу Сергій Чапнін згадав про ще одну важливу деталь: «На жаль, російською мовою немає жодної книги про Українську греко-католицьку церкву (хоча би за період кінця ХХ століття). Тож про який діалог з греко-католиками може йтися, якщо в РПЦ немає уявлення, хто такі греко-католики?!».

Оксана Войтко

Фото автора

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...