Як стишитися в епоху, коли дуже шумно? Як зберегти себе в еру, коли так легко втратити себе? Як важливо вміти слухати ближнього? І як стати перед Богом, слухати, споглядати, сприймати, чекати?... З відповідями на ці питання вступаємо у новий навчальний рік. Про виклики нашої епохи та про поставу слухання ділиться митрополит Борис Ґудзяк, голова Філадельфійської архиєпархії в США, президент Українського католицького університету

Ми створені для того, щоб слухати одне одного

Ми є створені на образ Божий. Бог є в трьох Особах – Отець, Син і Дух Святий, які слухають один одного. Очевидно, це метафора – «слухати». Щодо таїнства Божого спілкування у нас немає слів. Але ми є створені як особи на образ особистого Бога, який у своєму божестві виявляє ідеальне спілкування між трьома особами. І ми в своєму духовному ДНК маємо потребу спілкуватись, бути у стосунках. Тому це образливо, коли хтось нас не слухає. Відкритість на іншого, слухання є важливими. 

 

Властиво, слухати – це начало духовного життя. Я би дуже хотів, щоб ви стали віртуозами слухання. Як хтось грає на скрипці і відчуває тон, тональність, тембр, так ми є покликані чути тон, тональність і тембр Бога і ближнього. Коли Ісуса питають, як жити по-духовному, Він каже: «Люби Бога і ближнього, будь у добрих стосунках з Богом і ближнім».

Ми потребуємо спілкування. Ми хочемо, щоби хтось нас почув. Скільки сьогодні є невислуханих людей! Невислуханих дітей. Тому що ті, хто поруч, затрудняються слухати. Світ потребує, щоб ми слухали.

Є ситуації, коли ми не можемо сказати нічого особливо мудрого, цілющого, трансформуючого. У сім’ї стався випадок, і загинула дитина. Якими словами можна розрадити і потішити маму, тата? Ми не маємо слів. Але можемо бути поруч, послухати біль.

Слухання є метафорою не лише, коли говоримо про стосунки трьох осіб у Тройці. Слухання є метафорою взагалі щодо нашого спілкування. Це є відкрита постава до іншого, яка сприймає іншого: сприйманням – благословить, сприйманням – визнає, сприйманням – цінить, визнає гідність.

Стишити всі шуми і слухати, як Бог говорить у тиші

У наших стосунках відкритість на іншого, слухання, споглядання або, іншим словом, чекання на когось є початком тих стосунків. Воно передовсім є началом у наших стосунках з Богом. Не тільки тому, що динаміка слухання притаманна стосункам, але тому, що Бог є ініціатором нашого життя. Він нас створив для життя, для спілкування з Ним. І можемо це зрозуміти, лише послухавши Його. Це не є наша ідея, наш витвір, наша геніальність, наша щедрість, наше родження – ми роджені, ми створені в любові. Господь нас провадить у свободі. Ми йдемо, якщо можемо почути.

Як Син Божий-Пантократор часто називається в Євангелії? Як починається Євангеліє від Івана? «Спочатку було Слово…». Слово – це є інша назва Сина Божого. Якщо ми хочемо плекати своє життя з Богом, яке є Словом, то слід слухати.

Господь промовляє крізь історію. Історія Божого промовляння до нас записана в Святому Письмі – протягом століть, у Старому Завіті. І коли цього Слова не вистачало, коли цього Слова не чули, коли пророків, які прорікали Божим Словом, каменували – Отець у цей світ послав свого Сина, і Слово стало Людиною, щоб промовити до нас. Не високою філософією, не якимись аргументаціями, а Бог дитиною просто до нас поселився. Щоб зняти весь страх, упередження, загрозу. Бог ніжно промовляє десницею дитятка. Маємо свободу – або чути це Слово, на нього відкритись, або ні. Великим таїнством нашої свободи є те, що ми можемо заткати свої духовні вуха, закритися у сфері, в якій пануємо (або нам так здається).

Дуже важливо не лише у наших людських стосунках, не лише у сім’ї, на роботі, в політиці, в суспільстві, але передовсім у нашому духовному житті, у церкві, у християнській спільноті, в університеті вміти стати перед Богом. Стишити всі ті шуми, які є в голові, в думці, в серці, в емоціях і просто старатися слухати, як Бог говорить у тиші. Слухати. Споглядати. Сприймати. Терпеливо, плідно чекати. Бо Він протагоніст, Він ініціатор. Я не можу контролювати цих стосунків. Не я натискаю кнопку: «Боже, появися на екрані!». Господь говорить. Властиво, не треба Його набирати на слухавці. Він завжди промовляє. Єдине питання є, чи слухаємо.

Кожна травинка, кожен листочок, кожна хмаринка, кожен промінь, кожен погляд, кожне обличчя, кожна постать, кожна людина – це Господнє слово до нас. І розвиваємося духовно, коли відкриті на Бога, відкриті на ближнього, коли вміємо слухати. Але сьогодні, можливо, це складніше, ніж коли-небудь. Завжди були шуми, завжди був зойк, крик, тріскіт, вибухи – ззовні, всередині. Люди всіх часів затруднялися у тому, щоб почути Божий голос, щоб почути ближнього. Сьогодні маємо додаткове навантаження. Скільки тієї інформації! Скільки тих стимулів! Тут якийсь меседж, тут пікнуло, там дзенькнуло... І нам важко вспокоїтися. Важко почути те, що не є поверховим. Те, що не є сенсацією, те, що не є стимулом. Те, що не є лише чуттєвим, пристрасним. Бо стільки є бомбардації на наші бідні немічні пристрасті. Соромно признаватися, але сьогодні стільки часу віддають порнографії. У Сполучених Штатах Америки інтернет-порнографія заробляє більше, ніж усі професійні спортивні команди, взяті разом? Я не певен, чи є велика відмінність між Америкою та Україною.

Перший крок духовного життя – це постава слухання

Годі чути глибокі речі, коли ти є на поверхні. Годі тобі зрозуміти смак доброго, терпкого, вистояного в бочці червоного вина, якщо ти п’єш завжди лише цукровану воду. Наша спільнота є покликана до вина, до витонченого смаку, до філігранного сприйняття. Для цього треба налаштовувати свій слух, своє сприйняття, опановувати свої пристрасті, ідентифікувати шуми, зайві голоси – а їх є багато! – і чути голос Божого благословення, який каже: «Ти моя возлюблена донька, ти мій син возлюблений, якого Я уподобав», – як Отець говорить до Сина в Йордані, і через Сина – до нас.

Усе шумить, інші кричать, горлають! Але «Боже, я Тебе чую, я чую Твоє благословення і приймаю Твій мир. Нехай світ валиться, але я знаю Твоє Слово, яке мене створило і яке веде мене до вічності. А це нелегко. І мені нелегко. Я хвилююсь і нервуюсь, переживаю, журюсь, не сплю. Бо сиджу в тому інтернеті і дивлюся, скільки лайків там на фотографії».

У нас у цю епоху є багато нових викликів. Але дисципліни духовного життя є старими, як світ. І перша з них, перший крок духовного життя – це є постава слухання, або назвім це сприйняттям, чи спогляданням, чи терпеливістю, чи чеканням.

Нехай Господь благословить наше слухання! Щоб ми хоч трохи краще сьогодні могли почути того, хто поруч, тих, що вдома, тих, котрі бездомні, тих, які потребують нашої присутності, терпеливості. А передовсім набираймося нової наснаги, щоб чути Божий голос. Ця постава дуже освободжує, коли ми звільняємося від ілюзій, що мусимо все зробити, все полагодити, все здобути, всіх задовольнити, розуміючи, що є один головний протагоніст. Це Слово, яке дало нам життя, яке нас благословить, яке нас провадить, потішає і кличе щораз глибше поринати у таїнство нашого життя.

Марта Більська

Фото: https://zbruc.eu/node/92083?fbclid=IwAR0YqTskK0-iCy7KGNWLVVU2n1xokdbGVDk7P1uj_Pn1QLGFF2ubmc7DLP0

https://vybory.pravda.com.ua/articles/2017/12/12/7149538/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...