У квітні вручатимуть престижну всесвітньовідому Пулітцерівську премію. Саме десятого числа цього місяця народився журналіст Джозеф Пулітцер. Ще за життя його називали меценатом і скандалістом, а сьогодні вважають засновником «жовтої преси» та «нового журналізму».

Його життя і творчість, життєве кредо та спадщину можна укласти у 10 цікавинок.

 Мрія про військову кар’єру. Народившись у багатій угорській сім’ї єврея, з раннього дитинства Дж. Пулітцер мріяв стати військовим. Але хворобливе фізичне здоров’я було тому на заваді. Отримавши відмови від служби в австро-угорській, французькій та англійській армії, він все-таки вербується до військової служби в США, де тривала громадянська війна.

  1. Від погонича мулів до співвидавця американської газети. Згодом війна закінчується, а омріяної кар’єри в Джозефа немає. Не маючи спеціальної професії, не знаючи мови, Джозеф виконує різну «чорну» роботу: пасе мули, збирає сміття, працює офіціантом. Попри те, самостійно вивчає англійську мову, американське право, відвідуючи місцеву бібліотеку, де за грою в шахи відпочивала місцева еліта. За однією з таких ігор Дж. Пулітцер знайомиться із власником газети «The Westliche Post», який запрошує юнака працювати репортером. За чотири роки Джозеф зумів зарекомендувати себе і йому запропонували викупити частину акцій. Так Дж. Пулітцер стає наймолодшим у світі 25-річним співвидавцем «The Westliche Post».
  2. Успішний журналіст і видавець. Газети у його руках отримували нове дихання: збільшувалися наклади зі сталою ціною за номер. На базі «Post» і «Dispatch», які перебували на межі банкрутства, створює перше власне видання «St. Louis Post-Dispatch». Таким чином він поновлює своє членство в «Associated Press». Згодом викуповує у Джея Гулда газету «The New York World». Дж. Пулітцер був і власником, і редактором, і журналістом. Дж. Гоулд його досягнення у видавничому бізнесі назве «революцією однієї людини». Тяжка фізична і моральна праця спричинилася до швидкого падіння зору.
  3. Джозеф Пулітцер – творець «нового журналізму».
    Видання Дж. Пулітцера стали популярними серед американців не тільки завдяки його успішному менеджменту. Газети послуговувались принципом «у кожній статті, репортажі, нарисі повинен бути сюжет, повинна бути історія. Не тільки факти, соціальне тло, статистика, а й драма». Дж. Пулітцер максимально спростив публіцистику. Особливого значення надав репортерським розслідуванням (чого варта тільки роботаНеллі Блай). Матеріали подавались доступно, відповідно до його вислову: «Ніколи не друкуй в газеті того, чого не може зрозуміти твоя служниця». Факти були правдивими, новини оперативними, а розслідування у сфері політики (так звані «хрестові походи») особливо популярними. Вперше в історії преси появились серії політичних карикатур у формі проілюстрованих перших шпальт, а також газета належно використовує гумор, рекламу, власні соціологічні опитування.
  4. На шляху до «жовтої преси». Виникнення поняття «жовта преса» пов’язане з коміксом про «Жовтого чоловічка» на сторінках«The New York World» Дж. Пулітцера. Також жовтий колір був першим кольором на шпальтах цієї чорно-білої газети. Видання Дж. Пулітцера у гонитві за читачем використовувало методи у подачі матеріалів зі зміщенням центру уваги зі самого факту на манеру його подання (крикливі заголовки, висвітлення сенсаційних тем, криміналу, скандалів тощо).
  5. Законодавець та поліцейський комісар. Добре виховання та освіта, здобуті в Будапешті, а також самостійне вивчення американського права дали добрі плоди. Дж. Пулітцер попри журналістику стає успішним депутатом законодавчих зборів штату Міссурі, працює поліцейським комісаром.
  6. Меценат, завдяки якому світ асоціює США зі статуєю Свободи. Тодішній американський політикум не мав ані політичного, ані фінансового бажання встановити подарунок Франції – статую Свободи. Усе змінила публічна гостра критика Дж. Пулітцером політиків за байдужість, багатих людей за фінансову скупість у вирішенні цього питання. Він взяв ініціативу у свої руки і створив фонд задля збору коштів, щоб пам’ятник все-таки було встановлено. Таким чином, зовсім скоро тодішній Президент США Г. Клівленд відкриває статую Свободи.
  7. Теодор Рузвельт проти Джозефа Пулітцера. Пулітцер перетворив журналістику на безстрашну зброю, якою «розстрілював» корупцію у політикумі, суддівстві та будь-яку несправедливість, байдужість у суспільстві. Уряд США навіть судився з «The New York World» через приниження честі та гідності політиків. А президент Т. Рузвельт звернувся із позовом проти Дж. Пулітцера до Верховного суду США у зв’язку із публічним розкриттям та висвітленням корупції у будівництві Панамського каналу. Але журналіст переміг у суді, що принесло йому визнання захисника свободи слова.
  8.  Завдяки Дж. Пулітцеру вперше у світі створено вищу школу журналістики. Він був тією людиною, яка примусила Америку читати. До його появи на журналістському олімпі журналістика вичерпувала себе, про що свідчили наклади газет та їхня нульова суспільна функція. Дж. Пулітцер був самоучкою, але добре розумів роль спеціальної освіти для успішного розвитку журналістики та видавничого бізнесу. Саме тому щедру частину коштів зі свого спадку він заповів на створення вищої Школи журналістики при Колумбійському університеті.
  9. Пулітцерівська премія як память про себе і данина майбутньому. Ще частину коштів Дж. Пулітцер заповів на створення власної премії в галузі журналістики та літератури, яку вручатиме Колумбійський університет.Першу Пулітцерівську премію вручено 1917 року у 14 номінаціях. Згодом таких номінацій стало 25.

Час від часу вручення премія відзначається скандалом. Зокрема, сьогодні критикують присудження Пулітцерівської премії американському журналісту У. Дюранті, який висвітлюючи голод в Україні 1932–1933 рр., назвав його джерелом неврожай. Натомість британський журналіст Ґарет Джонс, полемізуючи з У. Дюранті, вперше у пресі назвав голод в Україні штучним голодомором.

Джерела:     

Joseph Pulitzer americannewspaper publisher // Encyclopaedia Britannica https://www.britannica.com/biography/Joseph-Pulitzer

Пулітцерівська премія – від заповіту до всесвітнього престижу // http://litakcent.com

Оксана Гоцур

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...