Святий дон Боско, свята Тереза від Дитятка Ісуса, святий Хосемарія Ескріва… Думаю, не раз ви чули про цих святих, мучеників-ісповідників. Кожен з нас час до часу звертається до них, особливо в певних життєвих потребах чи труднощах.

Але звернімо увагу: що їх всіх об’єднує? Правильно, вони не українці.

Погодьтесь, серед «наших» – є багато таких, які також можуть допомогти вислухати знайти загублене, випросити щасливої дороги, здоров’я чи доброго чоловіка. Просто ми не завжди про них знаємо. «Знай наших!» – таким заголовком назвемо цей проект, який започатковуємо у рубриці «Постаті».

У кожному номері розповідатимемо про одного з 26 мучеників УГКЦ, які загинули як мученики за віру протягом минулого століття. Як подає «Вікіпедія», 24 квітня у присутності Папи Івана Павла ІІ у Ватикані відбулося проголошення декретів мучеництва, героїчних чеснот та чуд 26 слуг Божих Української Греко-Католицької Церкви.

Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 року у м. Львові під час літургії візантійського обряду за участі Івана Павла ІІ.

Розпочнемо естафету з блаженного священномученика Василія Величковського.

 

Покровитель: ув’язнених, пенітенціарного служіння УГКЦ.

Належність до Чину: Чин Найсвятішого Ізбавителя (редемптористи).

Життєві дати: 1 червня 1903 року (м. Станиславів, тепер Івано-Франківськ) – 30 червня 1973 року.

Риси характеру: рішучість, наполегливість у досягненні мети, впертість, організованість, вміння заступатись за інших, працьовитість.

Владика Величковський народився у перший літній день. Можливо, щось у тому є – народитись у червні, буде «гарячим» у характері і водночас теплим і світлим як літо. Це не ми обираємо, коли появитись на світ – це Бог вже визначив для нас час.

Пропонуємо десять найцікавіших фактів із життя священномученика Василя Всеволода Величковського.

  1. З роду діда Величковського, о. Миколая Теодоровича, і його тата вийшло троє монахів-священиків, четверо світських священиків і п’ятеро монахинь.
  2. Дитинство. У дитинстві малий Василько любив проявляти характер. Коли одного разу він з мамою їхав до Побіжної біля Гусятина до діда, він як дитина був неслухняний, тому мама пригрозила, що скине його з візка. Василько відповів: «Прошу скинути». Мама сказала візникові стати і його зняли з візка на землю. Він відвернувся і пішов настільки далеко, що мусили його доганяти і забирати назад до візка.
  3. Величковський у своїх споминах розповідає про одну важливу подію. «У травні в церкві були реколекції, які давав монах-василіянин. Опісля, на прохання матері, отець посвятив мене малого Матері Божій перед її престолом. Отже, від семи літ я публічно посвячений і належу до Божої Матінки», – пише він у своїх споминах[1].
  4. Василій Величковський дуже любив навчання у семінарії. Він називав це «нормальне духовне життя» (там же). За його словами, в науці він не був дуже старанний. «Тим більше, що мої три товариші, що я мешкав з ними в одній кімнаті, теж не відзначалися ані побожністю, ані старанністю, а добрий чи злий приклад дуже діє» (там же.) Отож, коли настав час складати іспит з латини, який приймав молодий професор о. д-р Йосиф Сліпий, то на всі три питання семінарист відповів, як сказав професор, «зле». До слова, ці іспити проводились у митрополичій палаті і головував сам Андрей Шептицький. Величковський далі у своїх споминах розповідає: «Під час мого іспиту Митрополит мав схилену голову, закриті очі і ніби задрімав. Коли професор і на третю мою відповідь сказав: «Зле», Митрополит підніс голову і сказав: «Як?». Професор сказав: «Студент зле відповів». Тоді Митрополит попросив професора ще раз дати питання. І знову я почув три питання, а після кожної моєї відповіді ласкаве «добре, добре» Митрополита». Бачимо, що Митрополит Андрей Шептицький вчинив по-батьківськи з семінаристом Василем.
  5. Величковський, як і кожен з нас, мав свої людські слабкості. Однією з них було куріння. Але Бог тут допоміг йому позбутись шкідливої звички завдяки одному випадку. Улітку 1924 року семінариста Василя відвідала його тета – ігуменя Моніка. Вона попросила провести її до монастиря отців-редемтористів у Збоїськах. Далі Величковський пише: «Ми прийшли до монастиря, тета задзвонила, ввійшла до розмовниці, де зараз мав надійти о. Йосиф Схрайверс, а я залишився в парку, що оточував монастир і закурив собі. Я ввійшов і привітався зі сивим та ласкавим о. Йосифом, якого перед тим не знав, а він, наче старий приятель, заговорив: «Добре, добре, я вас приймаю до нашого монастиря. Ви поїдьте трохи додому на канікули, а першого серпня приїдьте до Голоска на новіціят. У келії можете собі курити, але щодня на один папірос менше, бо в нас не курять». То була відповідь без мого питання, без моєї просьби».

Продовження в наступному номері.

Підготувала Наталія Ліхновська

 

 

[1]Моя надія – Ісус і Марія! Життя священномученика Василя-Всеволода Величковського/ Упоряд. – о. Ігор Цар_Львів, 2013. – 92 с.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...