Мати пророка Самуїла своїм вчинком розкриває нам сенс батьківства й материнства. В образі історії Анни бачимо біблійний коректив до суспільного розповсюдженого розуміння життя. Але найголовніше, чого вчить нас ця жінка, – це вміти молитися і чекати, щоб знову й знову «йти в мирі».

Анна завжди прагнула мати потомство, але стала матір’ю щойно в похилому віці. Щороку вона ходила до святині просити Бога про дітей. Пенінна, друга дружина Елкани, чоловіка нашої героїні, завдавала жалю Анні, гірко їй допікала через недолю, тому що «Господь замкнув її лоно». Нестримне прагнення мати дитину й сором пожирали її душу. Бачимо розпач Анни й безпорадність її чоловіка, який запитує: «Чого ти, Анно, плачеш? Чому ти не їси нічого? Чого сумує твоє серце? Хіба я тобі не дорожчий від десятьох синів?» (Сам. 1, 8). Він хотів би заповнити цю порожнечу, але це неможливо.

Молитва допомагала їй чекати. Плачучи, у своїй журбі Анна дала обітницю Господу: якщо зглянеться над нею і дасть їй хлоп’ятко, то віддасть його Богові на ввесь його вік. А після молитви вона віднайшла спокій, знову почала їсти і повернулася до життя. Анна прийшла, щоб вилити свою душу перед Господом і «говорила тихцем», через що священик Елі подумав, що вона п’яна. На це жінка відповіла: «З надміру журби та горя я досі промовляла». Авторка одного з молитовників Елін Ландон через приклад Анни закликає нас дозволити своїм серцям виливати перед Господом у молитві наші почуття. Не вагаючись, довірити Йому свій біль, радість, страх, надії, а деколи навіть і гнів. Анна не тривожиться тим, що скажуть люди.

Дитина, яку нам дано, – це дар, а не те, що належить нам. Анна дуже добре усвідомлює це, кажучи: «Даси рабині твоїй хлоп’ятко, я віддам його Господеві на ввесь його вік…». Ці слова Анни, матері пророка Самуїла, якнайповніше відповідають на запитання про сенс батьківства й материнства.  Коли священик Елі зрозумів, чого хоче Анна, благословив її і промовив: «Іди в мирі, й нехай Бог Ізраїля дасть тобі те, про що Його благала». Ми теж часто чуємо адресоване нам: «Іди в мирі».

Коли вони повернулися додому в Раму, Анна зачала сина, породила й назвала його ім’ям Самуїл, «бо, мовляла, – я його випросила в Господа». Коли відлучила його від грудей, «взяла його з собою в дорогу разом із бичком трилітнім, з однією міркою муки й бурдюком вина, та й привела його в дім Господній, у Шіло. Хлопець же був іще собі маленький» (Сам 1, 24). Мати Анна зоставила Господеві свого сина Самуїла. Потім вона робила йому маленьку верхню одежину й приносила щороку, коли приходила на паломництво до Шіло зі своїм чоловіком. 


Господь знову навідався до Анни, і вона зачала й породила трьох синів та двох дочок. Тим часом хлопчик Самуїл ріс на служінні в Господа. 

У соціальній структурі того часу передбачено, що жінка матиме завжди опіку, охорону з боку чоловіка: спочатку отця, після одруження – чоловіка. Патріархат – це звільнення жінки від обов’язків стосовно суспільства. Поза домашніми, родинними структурами обов’язки мав чоловік. А жінка мала владу піклуватися про те, що сімейне: дім, діти, слуги. У цій соціальній системі жінка «царювала» вдома. Біблія додає до цього корективи, виняткові ситуації, які показують напрям розвитку соціальних відносин. Біблія вище соціальних обов’язків ставить взаємну любов чоловіка і жінки. Це маємо в образі історії Анни, матері Самуїла. Анна була улюбленою жінкою свого чоловіка Елкани, хоча не мала дітей. Чоловік їй пояснює, що найважливіше: «Анно, чого ти плачеш, чому не їси, чого сумне твоє серце? Чи ж не я ліпший тобі за десятьох синів?». Це, власне, біблійний коректив до суспільного поширеного розуміння життя. Через взаємну любов Бог виносить структуру соціальну на вищий рівень.

Почуття безнадії та молитва Анни є для кожного з нас важливим уроком на все життя. Анна з упокореним серцем постає перед Богом, вона підводиться, а не ховається зі своїм болем.

 

Марта Більська

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...