Ця жіноча постать не тільки символічно представляє народ Ізраїля, а уособлює всіх жінок в історії цього народу. Книга Юдити переказує синтез всієї історії Ізраїля через постать жінки. Озброєна красою і мудрістю, Юдита вбиває вождя ворожих сил, реалізовуючи біблійні пророцтва про Єву і Марію.

Ім’я «Юдита» не було жіночим ім’ям у біблійні часи, а просто означало «юдейка, єврейка». Уже через ім’я Біблія показує, що вона не є окремою жінкою в історії Ізраїля, а втілює намір Бога щодо того, як діяти на землі через жінку для спасіння народу. Біблеїст о. Петро Октаба розповідає, що вся історія Юдити – це неймовірна історія, як Бог спасає.

 «Розбий їхню пиху рукою жінки» (Юдит. 9, 10)

Біблія оповідає, що Юдита, овдовівши, жила в своєму домі 3 роки й 4 місяці. Вона увесь час постила, була «прегарна з виду, обличчям вельми вродлива». Манассія, її чоловік, залишив їй багато золота, срібла, слуг, слугинь, худоби та поля, й вона жила собі серед цього добра. «Ніхто не міг лихого слова сказати на неї, бо вельми була вона богобоязлива» (Юдит. 8, 8).

 Юдита діє під час війни. Місто Бетулія має мале укріплення, порівняно з силами ворога. Євреї в цьому місті вже хочуть здатися. Юдита почула, як народ, що від браку води занепав на дусі, нарікав на начальника, і запросила до себе старшин міста Ветулії. Вона застерегла, що недобре роблять, випробовуючи Господа і ставлячи Йому умови. «А де ваша віра?», – основне запитання, яке ставить жінка. І вона діє сама своїми жіночими силами. А яка сила жінки, що може перемогти чоловіка? Це краса, звісно. Біблеїст о. Петро Октаба запевняє, що краса – це сила, якою жінка володіє над чоловіком, тільки якщо ця краса, як каже Іван Павло ІІ, безкорислива, не маніпулює чоловіком, а веде його до добра.

Юдита використовує свою красу і мудрість. Мудрість – це завжди друга сторона тих жінок, які рятують. Тут жіноча краса має ще іншу цікаву функцію: вона доброго чоловіка веде до шляхетного життя, до правди, а того, хто живе погано, веде до життя ще гіршого. Юдита своєю красою обдурює Олоферна, верховного полководця Навуходоносора, царя асирійців.

Ревно помолившись, зняла вона з себе вдовину одіж і «причепурилася вельми, щоб привабити до себе погляди всіх, хто б не дививсь на неї». «Я дочка євреїв і утікаю від них, бо вони невдовзі будуть віддані вам на поталу. Я йду до Олоферна, головного вождя вашого війська, щоб дати йому докладні відомості й показати йому дорогу, якою він має йти, щоб заволодіти усім гірським краєм так, що ніхто з його вояків не постраждає ні на тілі, ні на житті» (Юдит. 10, 12–13), – так хитрувала Юдита перед асирійською сторожею. Аж 100 людей супроводжували її та слугиню і повели їх до намету Олоферна. Там Юдита оповідала такі слова, що сподобались вождю.

Три дні пробула вона в таборі. Молилась до Господа спрямувати її дорогу, щоб піднести синів свого народу. Четвертого дня Олоферн учинив бенкет своїм старшинам, запросив і Юдиту, навіть не здогадуючись, що це буде згубна учта. «Сором був би для нас, якби ми випустили таку жінку, не забавившися з нею» (Юдит. 12, 12), – подумав Олоферн. Вона прибралась у всі свої жіночі прикраси. «Як же ввійшла Юдита і примістилася, серце в Олоферна забилося, душа його зворушилась, і він весь запалав пристрастю до неї; він з того дня, коли її наглянув, тільки й чигав нагоди, щоб її спокусити» (Юдит. 12, 16).


Олоферн випив таку силу вина, що відколи народився, ніколи ще не пив стільки за один день. Усі пішли спати, бо були стомлені надмірним пияцтвом. Зосталась лиш сама Юдита у наметі та Олоферн. «І підійшовши до підпори ложа, що була близько від голови Олоферна, зняла шаблюку з неї й, наблизившись до ложа, схопила його голову за волосся і сказала: «Скріпи мене, Господи, Боже Ізраїля, цієї днини!». І двічі щосили вдарила його по шиї, й відтяла йому голову. Потім відкотила тіло від постелі, здерла із стовпців заслону й за якийсь час вийшла; голову Олоферна ж дала вона слугині, яка вкинула її в торбу на харчі. По тому вийшли через табір обидві разом, за звичаєм, на молитву і, пройшовши табором, обійшли байрак, зійшли вгору до Ветулії й прибули під браму міста (Юдит. 13, 610).

Вдома Юдита закликала всіх хвалити Господа за те, що розгромив ворогів її рукою. «Благословенна ти, дочко, Богом Всевишнім понад усіх жінок на землі!», кричав юдейський народ. «Одна жінка з-поміж єврейок навела сором на дім царя Навуходоносора!», гукали ассирійці. «Вона зробила його млявим красою свого виду! Вона скинула з себе вдовину одіж, щоб підбадьорити в Ізраїлі пригноблених. Обличчя намастила собі миром, волосся на собі прибрала в пов’язь і надягнула, щоб звести його, льнянії шати. Її сандалик привабив його очі, врода її полонила його душу, шаблюка перетяла його горло!» (Юдит. 16, 79), йдеться у пісні Юдити. А, насправді, розуміємо, що він сам обдурив самого себе. Бо Олоферн – вождь ворожого війська – це символ сатани.

Юдита за життя була славетною по всій землі. Біблія розповідає, що чимало просило в неї руки, та ні один чоловік не спізнав її за всі дні її життя, відколи помер її чоловік Манассія. Вона прожила 105 років. Дім Ізраїля оплакував її сім днів.

Юдита реалізовує 2 пророцтва

У моменті історії Юдити маємо реалізацію двох пророцтв. Перша історія – після гріхопадіння Єва отримує такі слова Бога, що завжди буде ворожнеча між твоїми потомками і дияволом, і це потомство розчавить голову дияволу. Юдита відсікає голову Олоферна. Одночасно в цій історії є здійснення ще раз жесту Давида, який пішов з каменем проти Голіафа. Біблія показує, що спасіння для народу може прийти не тільки з рук чоловіка, але й жінки. Тому Книга Юдити є новою формою пророцтва, яке здійснюється, коли жінка насправді до кінця обдурює сатану – це Марія, «нова Єва», яка вдарить у голову вождя ворожих сил своїм одним словом: «Нехай мені станеться так, як Ти кажеш». Єва ввела в гріх чоловіка, а Марія довела до справедливості нове людство. Бог передбачив, що через жінку – і гріх, і спасіння.

 

Марта Більська

Фото з «Вікіпедії»

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...