Готова на все, щоб побачити успіх сина – так душпастир Роберт Стренд описує Ревеку, дружину Ісака, матір Якова та Ісава. Це перша історія про жінку щодо того, як навчитися переказувати обітниці з покоління в покоління. Запрошуємо…

Авраам був старим. Тому посилає найстаршого свого слугу, щоб він знайшов жінку для сина Ісаака. Власне, за допомогою жінки Ісаак матиме своїх дітей і передаватиме їм обітниці (Бт. 24). Надвечір за містом при водній криниці жінки приходили брати воду. Слуга Авраама молиться і під час молитви бачить, що виходить Ревека. Бог дає йому знак, і він розпізнає, що ця жінка є дружиною для сина його пана Авраама. «А дівчина та – вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її» (Бт. 24, 16). Слуга був зворушений привітністю і люб’язністю Ревеки.

Біблеїст о. Петро Октаба звертає нашу увагу на те, що в Біблії двічі наголошено, що жінка Ревека «виходить», яке потім Євангелія від Івана використовує для Ісуса – «виходить від Отця і приходить на світ», як найбільший дар Божий. Це образ того, що Ревека була передбачена Богом раніше як жінка для Ісаака, вона була вибрана, згідно з Божою волею.

 

Отож Ревека дала Еліезеру (так звали слугу Авраама) напитись води зі свого глека, а потім не забарилась напувати і його верблюдів. Весь цей час чоловік пильно стежив за дівчиною, «дивувався їй та мовчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні» (Бт. 24, 21).

Потім гість вийняв золоту сережку і два золоті браслети та подарував прикраси Ревеці. Дівчина запевнила його, що в домі знайдеться місце і для нього, і для його верблюдів. Побігши, Ревека розповіла матері про свою пригоду. Брат Ревеки Лаван зустрів гостей, опорожнив дім, місце для верблюдів. Еліезер розповів усім про свою справу. Брат і батько дівчини, Лаван і Бетуїл, дозволили, щоб Ревека йшла з ним і щоб стала дружиною Ісаакові, як говорив Господь. «І покликали Ревеку, і сказали до неї: «Чи ти підеш з оцим чоловіком?». А вона відказала: «Піду»… Вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: «Ти наша сестра, будь матір’ю для тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої наслідують брами твоїх ворогів» (Бт. 24, 5860).

Те, що було далі, може бути однією з найромантичніших любовних історій. Ісак вийшов на прогулянку в поле і побачив, що йдуть верблюди. Ревека взяла покривало і накрилась. Можемо тільки собі уявити цей момент: хвилювання та піднесення сягали зеніту. «І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав. І Ісак був утішений по смерті матері своєї» (Бут. 24, 67).

Ісаку тоді було сорок років. Він молився до Господа за свою жінку, бо була неплідна. Вислухав Бог молитви, і завагітніла Ревека. Виявилося, що виношувала близнюків. І промовив до неї Господь: «Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити» (Бут. 25, 23).

З моменту народження близнюків у домі Ісака все змінилось. «І вийшов перший червонуватий, увесь він – немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав. А потім вийшов його брат, а рука його трималася п’яти Ісава. І назвав ім’я йому: Яків» (Бут. 25, 2526). Ісав у перекладі «дикий чоловік», Яків – «той, що тримає п’яту».

Хлопці виростали. Ісав став мисливцем, захоплювався пригодами. А Яків був мирним чоловіком, сидів у наметах. Дивно, але Ісак полюбив Ісава, бо мисливська здобич йому смакувала, а Ревека любила Якова.

Далі Біблія оповідає той момент, коли Ісав продав своє перворідство Якову за їжу, бо був дуже голодний.

Коли Ісак і Ревека оселилися в Ґерарі, люди тієї місцевості питали Ісака про його жінку, а він сказав, що вона його сестра. Бо боявся, щоб не вбили його, така вона була вродлива з обличчя. Коли побачив їх цар Авімелех, то перепитав Ісака, і той розказав правду. Тоді наказав Авімелех усьому народу не доторкатися цього чоловіка та його жінки.

Постарів Ісак, він вже не бачив. Одного дня закликав старшого сина Ісава і промовив до нього: «Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї… А тепер візьми знаряддя своє, сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську. І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з’їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру» (Бут. 27, 24). Ревека це все почула. Коли Ісав пішов на поле, щоб зловити здобич, Ревека розказала усе Якову. «А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі. Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить. І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю», на таке ошуканство підмовила мати сина. На що була готова жінка, щоб улюблений син отримав благословення батька і щоб сповнився заповіт Господа! 

Ревека зробила смачний наїдок, взяла гарні вбрання свого старшого сина і вбрала молодшого сина Якова. На його руки надягнула шкури козлят, щоб були «волохаті», як у Ісава. Так за допомогою матері молодший син вкрав у старшого благословення батька, благословення достатку та багатства врожаю. Ісак також заповів, що народи служитимуть і поклонятимуться йому. «Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї» (Бут. 27, 29). Мати була задоволена, бо ж саме це їй колись звістив Господь. Але брат зненавидів брата, Ісав зненавидів Якова і задумав вбити його, коли мине жалоба за батьком. Ревека, дізнавшись про це, покликала Якова і сказала: «Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб’є тебе. А тепер, сину мій, послухай мого голосу, і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану. І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата… Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?» (Бут. 27, 4245). Це була остання зустріч матері з її улюбленим сином.

Цей приклад – це біблійний образ того, як чоловік шукає жінку у вірі, не просто бере ту, яка йому до вподоби, але шукає жінку, згідно з Божою волею, бо через неї прийде допомога, рятунок для всієї сім’ї.

У Посланні до Римлян читаємо про те, що не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство. Як приклад, розповідається про те, що Ревека зачала близнят від Ісаака. «Та ще до їхнього народження, коли нічого – ні доброго, ні злого, вони ще не зробили, щоб передбачення Боже виявилося у виборі, не від учинків, але від Того, Хто кличе, їй було сказано, що старший служитиме меншому, згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів. Що ж скажемо? Може, в Бога несправедливість? Зовсім ні! Бо Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися» (Рим. 9, 815).

Чого вчить нас історія Ревеки? Роберт Стренд у книзі «Готові на все жінки Старого Завіту» пише, що, звісно, Ревека уважно слухала розповідь Еліезера про те, як він молився про Божу допомогу, щоб знайти відповідну дружину для Ісака. Однак, чи вона знала, що її чекає, коли вирішила поїхати в далеку дорогу? Мабуть, ні. Події, які призвели саме до такого вибору Еліезера, були справою Бога. Її відповідь свідчила про велику готовність бути слухняною Божій волі.

«Проте, історія Ревеки має також темний бік. Без сумніву, її подружжя було вдалим і романтичним зв’язком двох людей. Однак час і доля змінили цю жінку, і в характері Ревеки проявилися недобрі риси, коли вона дозволила собі полюбити одну дитину більше від іншої. Ця несправедливість трагічно розділила її сім’ю. Ісаак любив Ісава, а Ревека – Якова. Це закінчилося погано, врешті призвело до ошуканства та змови. Ревека обдурила свого чоловіка і показала синові, як обдурювати інших. Її життя мало сумний кінець. Видається, що Ревека зійшла з доброго шляху, коли один з її синів став для неї важливішим від іншого», пише Роберт Стренд.

Про час її смерті нічого не сказано, але відомо, що вона похована поруч з Ісаком у склепі Печери Махпела в Хевроні.

Читаємо про Ревеку: Бут. 22, 23–24; 24, 1–67; 25, 20–28; 26, 6–28, 9; 29, 12; Рим. 9, 6–16.

 

Марта Більська

Зображення: rabbi.zsinagoga.net, biblequestion.wordpress.com

Додати коментар


Захисний код
Оновити

lorem

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...