«Бог зробив кожну людину малою церківкою,

і її можна всюди носити із собою»

Паїсій Святогорець

 

Афонський старець Паїсій Святогорець все життя провів у служінні Богові. Своїми повчаннями він навернув до Бога не одну людину, своїми завжди влучними порадами чи словами змушував і тепер змушує замислитися над своїм життям. Ще за його життя до старця приходили і бідні, і багаті, і з кожним він знаходив спільну мову.

Народився майбутній старець у Фарасах Каппадокських, в Малій Азії, 25 липня 1924 року. Його батьки були християнами, через що його родина потерпала від небезпеки з боку турецьких фанатиків-мусульман. Тому через два тижні після народження дитини, вони були змушені втікати з Туреччини. Перед від’їздом до Греції батьки вирішили похрестити дітей у святого Арсенія Каппадокійського. Окрім новонародженого сина, у батьків було уже дев’ятеро дітей. Коли настав час наймолодшого, то святий Арсеній дав йому своє ім’я, пророчо сказавши: «Хочу залишити по собі монаха». Тому дитину охрестили як Арсеній Езнепідіс.

Після переселення сім’я Езнепідісів поселилася в Коніці в регіоні Епір. Арсен виростав, маючи велику любов до Христа і Богородиці. Ще з дитинства хотів стати монахом. Часто він ходив у ліс молитися, тримаючи у дитячих руках саморобного хрестика. Закінчивши успішно школу, молодий Арсен освоїв теслярство. Цікаво, що коли у нього замовляли труни, він їх робив безплатно.

Уже у 1945 р. майбутнього старця призвали в армію, де він служив радистом. Протягом громадянської війни в Греції, Арсеній турбувався за своїх співвітчизників, які мали сім’ї. Натомість за себе він не переймався, бо був самотнім і не мав дітей. Відзначався своєю хоробрістю, самопожертвою та моральною праведністю.

Уже після служби в армії Арсен зміг здійснити свою мрію і відправився на Святу Гору Афон. У 1950 р. він став послушником в отця Кирила, майбутнього ігумена монастиря Кутлумусіу на Афоні.

Після чотирьох років послушництва, його постригли в ченці і нарекли ім’ям Аверкій. У 1954 р. Аверкій за порадою духовного отця перейшов в обитель Філофей і став там учнем отця Симеона, відомого своїми чеснотами. У 1956 р. отець Симеон постриг Аверкія в малу схиму з ім’ям Паїсій, на честь митрополита Кесарійського Паїсія II.

У 1962 р. отець Паїсій відправився на Синай, де жив у келії святих Галактіона і Епістімії та духовно допомагав людям. Старець багато працював, а на всі зароблені гроші купував їжу і роздавав її нужденним. Через два роки він повернувся на Афон. У 1966 р. старець захворів і йому відрізали більшу частину легенів. У лікарні за старцем доглядали сестри, які хотіли заснувати монастир св. Іоанна Богослова. Після одужання отець Паїсій допоміг їм відшукати місце для його побудови та заклав не тільки будівельний, але й духовний фундамент монастиря, який дуже любив.

З травня 1978 р. отець Паїсій оселився в келії Панагуда святої обителі Кутлумусіу. Сюди до старця потягнулися тисячі людей. Щодня, від сходу до заходу сонця він радив, втішав, вирішував людські проблеми, виганяв горе і наповнював душі вірою, надією і любов’ю до Бога. Ночами cтарець молився і читав численні листи, які приходили до нього. Для всієї Греції cтарець став духовним магнітом, що витягає скорботу хвороби людей.

Через інтенсивну роботу до отця Паїсія повернулася хвороба легенів, виявилося ще безліч болячок. Проте він, незважаючи на постійний біль, і надалі приймав усіх охочих. До 1993 р. стан Старця був уже дуже важким. Він відмовлявся від лікування, кажучи «в духовному житті дуже допомагає такий стан, тому невигідно його виганяти».

22 жовтня 1993 р. отець Паїсій поїхав з Гори Афон у монастир св. Іоанна Богослова в Суроті. Тут з його здоров’ям виникли ускладнення, його госпіталізували і встановили невтішний діагноз – ракова пухлина. Дві операції, які зробили лікарі, нічого не дали, і уже 12 липня 1994 р. в монастирі св. Іоанна Богослова в Суроті Солунській він віддав свою душу Богові. Місце його поховання у цьому самому монастирі, він став святинею для всього православного світу.

Вікторія Дворянин

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...