Обираючи на папський престіл 77-річного Анджело Джузеппе Ронкаллі, кардинали ніяк не чекали від нього такої активності. Незважаючи на свій вік та недовге служіння (всього чотири з половиною роки) на папському престолі, він зумів змінити стосунки Римо-Католицької Церкви зі всім довколишнім світом. Та чи не найголовнішою його заслугою було відкриття та проведення  Другого Ватиканського або ХХI Вселенського Собору. Коли ще не минуло й трьох місяців його правління,  новообраний папа скликав до Рима 17 кардиналів 25 січня 1959 року. Реакцією кардиналів на папське оголошення була … цілковита тиша.

Загалом про Папу Івана ХХІІІ говорять різні речі. Одні  вважають його людиною великих візій, чудовим стратегом і тактиком, проповідником і священиком, обдарованим великою інтуїцією. Інші оцінюють його як добродушного, трохи наївного пароха, який не був особливо оригінальним у будь-чому, не був новатором, а рішення приймав під впливом почуттів.
Він був скромним, врівноваженим та активним, людиною з гострим сприйняттям дійсності. Його девізом були слова «Послух і спокій». Дотримувався моральності та звичаїв, любив і шанував традиції. Мав темперамент душпастиря, але був передусім діячем і дипломатом. Старий італійський священик, який не забув ідеалів молодості і довершив революцію в Церкві, став одним з найкращих знаків надії ХХ століття.

Через свою лояльну позицію щодо інших папа вирішив провести Другий Ватиканський або ХХI Вселенський собор. Будучи хворим на рак шлунку, він відмовився від хірургічного втручання, боячись, що не витримає наркозу. І уже 11 вересня 1962 року відкрив першу сесію собору, на якому чітко сформулював свою позицію. Він заявив, що його метою є оновлення Церкви та її розумна реорганізація, щоб Церква передовсім могла продемонструвати своє розуміння розвитку світу і приєдналася до цього процесу. Іван ХХІІІ хотів, щоб як результат, церква провела реформи, які назрівали упродовж століть, а також, не відкидала та не засуджувала реалії сучасного світу. “Впустімо трохи свіжого повітря у Церкву”, – сказав Іван ХХІІІ, відкриваючи вікно. “Те, що пропонував папа, звісно, що повернулося досить революційно – не зміною у доктрині, як такій, але зміною у тому, що я називаю Католицьким синтезом”, – пише пастор Ян Куртіс в есе “Другий Ватиканський Собор: зміна і продовженість у католицькому синтезі”, зачитаному в 1999 році на пасторській конференції ВЄЛС. Він зумів досягти значних успіхів, зокрема, добився присутності на соборі Російської Православної Церкви в особі двох спостерігачів.

Загалом собор створив 16 документів, які проголосив папа, що дає їм найвищу владу у Церкві. Це: чотири конституції, дві з них догматичні: про Церкву (КЦ) та про Боже Об’явлення (КО); Конституція про Святу Літургію (КЛ) та Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі; дев’ять декретів: серед яких декрет про екуменізм (ДЕ), про східні католицькі церкви та про засоби суспільного повідомлення, а також три декларації.

На жаль, головний організатор Собору, Папа Іван ХХІІІ ще під час його проведення упокоївся в Бозі. Проте його справа продовжилася, і, звичайно ж, стала головною подією минулого століття.

Народився майбутній папа 25 листопада 1881 року на півночі Італії, на краю Альп, у містечку Сотто-іль-Монте у провінції Бергамот. Родом він був з багатодітної селянської родини, в якій було 13 дітей. До кінця свого життя Анджело Ронкаллі підтримував теплі стосунки із своєю сім’єю, які так і залишилися селянами.

Вчився Ронкаллі у Бергамській духовній семінарії, яку закінчив у 1900 році. Опісля в 1904 р. навчався на теологічному відділенні Римської папської семінарії та захистив дисертацію. Отримав диплом богослова та прийняв чин священика. Після цього більше десяти років був секретарем єпископа Бергамо графа Радіні Тедескі (1904–1914), одночасно викладаючи історію церкви в Бергамській семінарії.

Коли розпочалася Перша світова війна, Анджело Ронкаллі призвали до армії, де служив спочатку санітаром фронтового госпіталю, потім військовим капеланом.

Після війни, у 1925 році, він отримує чин єпископа, одразу ж його призначають нунцієм на одну із найважчих ділянок, а саме до Софії у Болгарії. У цій країні цар належав до Православної Церкви, натомість його дружина – до Католицької. Відповідно дуже часто виникали суперечки на релігійному ґрунті. Через десять років майбутній папа прибуває до Анкари як нунцій. Загалом це була дуже дипломатична людина. Уже у 1953 році він стає кардиналом і патріархом Венеції.

28 жовтня 1958 року на конклаві кардиналів за волею Божою 35-ма голосами обрано на папський престіл Анджело Джузеппе Ронкаллі – «простого бідного сільського священика», як він часто говорив про себе, і який обрав собі ім’я Іван ХХIII. На відміну від свого попередника, Іван XXIII наполегливо виступав за мир і мирне співіснування держав з різними соціальними системами незалежно від панівної в них ідеології, хоч і не підтримував цієї ідеології. Відповідно у 1959 р. він офіційно визнає революцію на Кубі, а 3 січня 1962 акредитує при папському дворі представника уряду Ф. Кастро, Л. А. Бланко-і-Фернандеса.

Загалом Папа Іван ХХІІІ, на відміну від своїх попередників, не вимагав відлучити від церкви тих, хто сповідує «помилкові вчення». «Сьогодні Церква віддає перевагу прощенню, замість суворості», – говорив він. Прагнув також до об’єднання християнського світу, встановив контакт з представниками некатолицьких християнських церков. «Всі люди – брати, і всім слід вирішувати по-дружньому, на основі взаємного людинолюбства», – зазначав він. Відповідно 2 грудня 1960 р. папа вперше за останні 400 років приймав у Римі керівника Англіканської Церкви – Архиєпископа Кентерберійського Джеффрі Фішера.

За своє недовге папство Іван ХХІІІ видав вісім енциклік. Йому не судилося здійснити програму «оновлення» Церкви, прийняту на Другому Ватиканському Соборі. Помер він 3 червня 1963 року від раку шлунку. Уже у 2000 році Папа Іван Павло ІІ зарахував Івана ХХІІІ до лику блаженних. Його пам’ять Католицька Церква вшановує 11 жовтня.

Вікторія Дворянин

Фото: 1. http://www.zupa-sveti-juraj.hr/katolicki-kalendar

2. http://www.credo-ua.org/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...