14 березня виповнилося 140 років від дня народження видатного українського художника, засновника української мистецької школи у Львові Олекси Новаківського. А весь 2012 рік у Галичині присвячений пам’яті цієї визначної постаті українського мистецтва, меценатом і покровителем якої був митрополит Андрей Шептицький.

Про Олексу Новаківського кажуть, що він поєднав всю Україну, адже народився на Вінниччині, малярства вчився в Одесі, а згодом – у Кракові, де із золотою медаллю закінчив Академію красних мистецтв, а найкращий час творчого життя провів у Львові. Нині у віллі, збудованій за проектом видатного львівського архітектора Юліана Захарієвича, де знаходилася творча майстерня художника і де він проживав із сім’єю, – художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського. Більш ніж чверть століття завідувачем музею є заслужений діяч мистецтв України Любов Василівна Волошин, тож наша розмова з нею – про великого митця і його знаменитого покровителя.

Святкування ювілею великого художника у Львові розпочалися виставкою  «Образ жінки у творчості Новаківського». Це його провідна тема?

– В особі Новаківського маємо художника–візіонера, який прагнув відобразити  незримий світ духовних вартостей, світ сподівань, ідеалів та ностальгій  тогочасного йому галицького суспільства, і він відображав це, як правило, в міфологізованій формі, у символіко-алегоричних композиціях, й образ жінки був для нього улюбленим засобом поетичного іносказання. Новаківський вніс у жіночі образи нові національні інтонації, а передовсім – масштабнішу значеннєвість образів. Жінка на його полотнах персоніфікує збірний образ України як національної ідеї, як символ етнокультурної та духовної єдності народу. Саме такою постає Україна у серії його великих програмних полотен «Пробудження». У них образ жінки у центрі композиції персоніфікує Україну, яка воскресає з вікового рабства і духовного сну.

Крізь його творчість також проходить образ Мадонни, ніби перегукування із Мадоннами італійського Ренесансу, до якого теж часто звертався Новаківський. Оточені атмосферою звеличення, святості і чистоти, Мадонни Новаківського, як у поезіях Шевченка, асоціюються з образом України. На нашій виставці Мадоннам присвячений окремий зал і вінчає її незавершена робота над Святоюрською Мадонною – «Мати Милосердя». Це величезних розмірів рисунок, де Богородиця ніби витає над українською землею, несучи Христа, який благословляє малими ручками українську землю. Цю роботу він виконував на замовлення громади Церкви святого Юра у Львові, але передчасна смерть митця у серпні 1935 року її перервала.

На яких ще темах творчості Олекси Новаківського варто наголосити?

– Треба звернути увагу на тему історичного минулого українського народу. У нього є серія творів і малюнків на князівську тематику. У них Новаківський прагнув нагадати українцям про їхнє славне минуле, про те, що вони мали колись свою могутню державу – Київську та Галицько-Волинську Русь. Це портрети галицьких і київських князів – Ярослава Осмомисла, Ярослава Мудрого, Святослава Завойовника. Навіть своїх малолітніх синів художник зобразив у княжих шатах, ніби маніфестуючи думку, що вони – нащадки своїх великих предків. Звертався художник також до теми Козаччини.

Малював портрети своїх сучасників, видатних особистостей цієї доби: Олександра Барвінського, сенатора Віденського парламенту, людини, яка відстоювала інтереси українців на найвищих рівнях, дуже важливою, наскрізною темою творчості Олекси Новаківського були портрети його щедрого мецената митрополита Андрея Шептицького, з яким художник познайомився у 1909 році. Олекса Новаківський після закінчення академії залишився працювати в селі Могила під Краковом, у дуже живописній місцевості, куди художники приїжджали малювати етюди. Жив там скромно в селянській хаті, але дуже плідно працював. У 1911 році в Кракові була влаштована виставка випускників академії, де Новаківський представив понад сто робіт. Йому відвели окремий зал. Цю виставку відвідав митрополит Андрей Шептицький, який саме тоді був у Кракові. Побачивши твори Новаківського, він відразу оцінив талант, дуже потрібний тоді в Галичині, де ніхто з художників не брався за малювання вагомих суспільно-філософських тем. Митрополит добре розумівся на мистецтві, бо з дитинства малював і його мати Софія з родини Фредрів була художницею. З часу виставки, 1911 року, почалося активне спілкування художника і митрополита, який запросив Олексу Новаківського до Львова. І в тому була його велика далекоглядність. Для цих потреб Шептицький придбав віллу Стики, як її тоді у Львові називали. Це була рідкісна усмішка долі для художника на ті часи. Новаківський отримав одну з найпрекрасніших у Львові майстерень і п’ять кімнат для проживання з сім’єю.

У Львові митрополит Шептицький фінансує творчість Новаківського, уклавши з ним угоду, згідно з якою художник за використання помешкання віддавав щорічно по декілька своїх творів до Національного музею. Ця безкорисливість митрополита, його щира турбота про культуру українського народу нині викликає величезний подив і визнання. Я присвятила цій темі книжку «Княжий дарунок великого мецената. Митрополит Андрей Шептицький у житті і творчості Новаківського», де описую їхні взаємини. У другій частині цієї книжки – твори Новаківського, що змальовують образ митрополита. У художника є серія портретів митрополита Андрея Шептицького, які він з вдячністю малював. Багато з них були знищені у 1952 році, коли за спеціальним таємним наказом нищили фондові твори Національного музею. Добре, що зберігся його твір «Мойсей», на якому митрополит Шептицький зображений в образі Франкового Мойсея, лідера свого народу, який іде попереду з посохом. Зберігся також портрет «Князь Церкви», де митрополит Шептицький зображений у повний зріст, ще є багато рисунків у родині художника. Новаківський так малював митрополита, як ніхто інший ні до нього, ні після нього, – великим гуманістом, мудрим духовним пастирем свого народу, котрий на портретах не сидить величаво, а ніби нахилений з увагою до кожної людини, готовий простягнути руку допомоги.

Що збереглося зі спадщини цього видатного митця?

– Національний музей є власником доволі значної колекції його картин, а в Художньо-меморіальному музеї О. Новаківського виставлені найкращі програмні твори митця різних періодів – від ранніх полотен так званого «могилянського періоду» (у першому залі), а в другому великому залі експоновані роботи львівського періоду творчості. У музею також постійно триває екскурсійна, лекційна робота. Наступного року до 90-річного ювілею Дитячої художньої школи ім. О. Новаківського плануємо зорганізувати велику виставку учнів цієї школи.

Розмовляла Надія Пастернак

Фото 1 http://www.shevchenko.org/

Інші фото-автора:

На фото 2 Любов Василівна Волошин

На фото 3 портрет митрополита Андрея

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...