Сьогодні, коли говорять про героїв та героїчні вчинки, відразу ж уявляються кіноактори із красивою зовнішністю, які рятують світ від астероїдів чи інопланетян. Проте справжні герої та героїні тихо живуть поруч з нами і, зустрівши їх на вулиці, Ви ніколи б не подумали, що вони здатні на великі вчинки.

Ірена Сендлер – одна із них. Ця мила старенька жіночка, що усміхається із фотографії під час Другої світової війни вивела з єврейського гетто у Варшаві близько трьох тисяч дітей, і так врятувала їхні життя.

Ірена Сендлер – дочка польського лікаря, в домі якого допомагали людям усіх національностей. Дівчинці було всього сім років, коли помер батько, заразившись тифом від пацієнта. Трохи згодом до них прийшли представники місцевої єврейської громади, учасників якої батько лікував безкоштовно. Вони запропонували платити за освіту дівчинки. Мати відмовилася від великодушної пропозиції, тому що знала про бідність євреїв у Польщі, але Ірена запам’ятала цей випадок на все життя.

Уже під час німецької окупації Польщі у 1939 р. вона влаштувалася на роботу в муніципалітет столиці. Упродовж двох років потай носила мешканцям Варшавського гетто їжу, ліки та гроші. А в 1940 р., коли заборонили з’являтися на території гетто, Ірена влаштувалася у варшавське Управління охорони здоров’я, щоб і надалі мати доступ до гетто. А у 1942 р. вступила у підпільну Організацію допомоги євреям «Жегота». І саме тоді починається її основна діяльність.

У гетто Ірена ходила по домівках, підвалах, бараках та відшуковувала сім’ї з дітьми. Вона пропонувала батькам віддати їй дітей, щоб вивести їх за межі гетто. Дуже важко було переконати матерів піти на цей крок, оскільки жодних гарантій не давалося, доводилося вірити жінці на слово. Та все ж, їй довіряли і віддавали під опіку своїх нащадків. У різних джерелах називається різна кількість дітей, вивезених із гетто, і їхня кількість перевищує дві з половиною тисячі.

На кожну дитину Ірена Сендлер заводила спеціальну картку, де записувала колишнє ім’я, нове ім’я, а також адресу польської прийомної сім’ї. А уже з польських сімей дітей розподіляли по дитячих будинках як поляків. Адреси та номери дитячого будинку Ірена теж заносила в картки, які потім сховала у своєму садку в скляних банках. Вона створила систему порятунку, яка працювала в самому центрі відчаю, безнадії, голоду, темряви і знищення.

Ірена виводила дітей через каналізацію, виносила у своїй сумці з інструментами, вивозила у мішках машиною. Вона співпрацювала із водієм, який навчив собаку гарчати, коли вантажівка виїжджала за ворота гетто. Таким хитрим способом заглушали дитячі голоси у вантажівці.

У 1943 році на Ірену Сендлер зробили донос, як на співучасницю таємної організації «Жегота» та учасницю рятівних акцій. Жінку заарештували і засудили до розстрілу. Її катували, зламали обидві руки і ноги, але вона все ж не розповіла, де закопані банки з іменами – це була єдина ниточка, за якою батьки могли б знайти дітей.

Дивом жінку вдалося врятувати від смертельного вироку. Хвалена німецька бюрократія виявилася продажною. Суми, яку заплатили за Ірену Сендлер, ніде не вказано, хоча сам протокол розстрілу вже був написаний і його передали по інстанціях. Тільки самого розстрілу не було. До кінця війни вона переховувалась під чужим ім’ям.

Після війни вона спробувала відшукати всіх можливоживих батьків і возз’єднати родини. Але більшість з них закінчили життя в газових камерах. Діти, яким вона допомогла, були влаштовані в дитячі будинки або усиновлені.

В часи панування комуністичного режиму в Польщі Ірена Сендлер піддалася переслідуванню з боку влади Польської народної республіки за її співпрацю з урядом Польщі у вигнанні і Армією Крайовою. Коли в 1948 році І. Сендлер допитували, вона була на останньому місяці вагітності. Дитина народилася недоношеною і загинула…

Через політичні розбіжності польський уряд не випускав Ірену Сендлер з країни на ізраїльське запрошення. Вона змогла відвідати Ізраїль тільки після падіння комуністичного режиму і зміни уряду Польщі у 1983 році. На території  музею Голокосту в Єрусалимі на її честь посаджено дерево YadVashem, визнаючи жінку однією з перших праведників світу.

У 2006 році, коли Ірені Сендлер було 96 років, уряд Польщі та уряд Ізраїлю висунули її на Нобелівську премію миру. Саме завдяки цій події про неї вперше написали в газетах і її історія стала відомою людям. Ще до присудження премії про неї писали як про лауреата. На жаль, Нобелівський комітет не вважав її кандидатуру гідною премії миру. Переміг Альберт Гор  за slideshow, що розповідає про «глобальне потепління». Як то кажуть, без коментарів…

Останні роки життя Ірена Сендлер провела у Варшаві, в приватному санаторії Єлизавети Фіковської, яку вона врятувала з гетто в липні 1942 р. у віці шести місяців: її винесли в ящику з теслярськими інструментами. 12 травня 2008 р. Ірена Сендлер тихо відійшла із цього світу.

Вікторія Дворянин

Фото 1.  http://womensavetheworld.ru

Фото 2. pinterest.com/irenasendlerlij/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...