Цей чоловік двічі, майже на початку і наприкінці своєї кар’єри, довів, що його ім’я пов’язане з ім’ям іншого відомого шведського громадянина Альфреда Нобеля. Він прагнув миру, хотів примирити християнські конфесії. Намагався кілька разів організувати екуменічні зустрічі. І таки досяг цього. Саме завдяки йому засновано Всесвітню раду Церков.  Це шведський архиєпископ Натан Седерблюм.

Народився Ларс Олоф Натан Седерблюм (швед. Lars Olof Jonathan (called Nathan) Söderblom) 15 січня 1866 року у Тріно, шведській провінції Хельсінгленд. Велике значення для його становлення як активного релігійного діяча мала сім’я Седерблюма. Він ще у дитинстві мав хороший приклад служіння Богу, адже його батько, Йонас Седерблюм був священиком. А деякі з предків матері, Софії (Блюм), колись були єпископами Осло. Тому ще дитиною він вирішив піти слідами батька і теж стати пастором.

Уже в п’ятирічному віці вивчав з батьком латину. А після завершення середньої освіти, в 1883 році вступив до Уппсалького університету, того самого, де колись навчався його батько. Там він гарно зарекомендував себе як талановитий оратор та поліглот. Добре знав грецьку, арабську, латинську мови та іврит. У 1886 р. здобув ступінь бакалавра з відзнакою. Такі знання дали йому можливість отримати стипендію на продовження навчання у богословській школі міста Уппсала, де він ще шість років досліджував історію релігії та богослов’я. Крім того, Седерблюм упродовж п’яти років був редактором «Meddelanden» – оглядача Студентської місіонерської асоціації.

Екуменічні погляди Натана Седерблюма сформувалися ще у студентські роки. У 1890 році він взяв участь у Християнській студентській конференції, де почув заклик до єдності християнських церков. Після лекції він записав у щоденнику таке: «Господи, дай мені смирення і мудрості, щоб служити великій справі єдності Твоєї Церкви» (*). Після цього, як далі видно з його біографії, поширення та розвиток екуменізму стали його головною ціллю життя.

Після повернення з США в 1892 році  Седерблюм отримав  ступінь магістра богослов’я та став пастором Лютеранської Церкви. У тому самому році опублікував свою першу книгу про богослов’я німецького реформатора Мартіна Лютера. У 1892 і 1893 роках Седерблюм обіймав посаду першого віце-президента і президента студентського союзу Уппсали. Кілька років служив пастором при психіатричній лікарні в Уппсалі, але згодом одружився та переїхав до Парижа.

Його дружина Анна Форселл – обдарована студентка, допомагала йому підготувати багато праць, які були опубліковані згодом. У них народилося тринадцятеро дітей.

За сім років перебування у Парижі його парохію відвідували шведські і норвезькі художники, письменники, бізнесмени, дипломати і гості міста. Одним із прихожан був і Альфред Нобель. Після смерті останнього 10 грудня 1896 року Седерблюм провів заупокійну службу.

У Парижі він також був пастором для шведських моряків. Там він закінчив навчання в аспірантурі і отримав ступінь доктора богослов’я. У 1901 році повернувся до Швеції, де йому запропонували очолити кафедру богослов’я Уппсальського університету. А у 1912 році Седерблюм став ще й професором релігієзнавства Лейпцізького університету. Цей період його життя був творчим. Він написав багато книг про історію релігії, релігійну психологію  та релігійну філософію. Вмів зацікавити своїх колег та студентів  порівняльною релігією, унікальністю християнства та вченням Мартіна Лютера. Шведські студенти під впливом Седерблюма так зацікавилися релігійною тематикою, що почали видавати журнал «Наш лозунг» («Var Losen») і організували Центр християнських зустрічей.

Особиста активність та великі інтелектуальні здібності зробили Натана Седерблюма популярним не тільки в університеті, але і серед духовенства. І вже 20 травня 1914 р. Седерблюма призначили архиєпископом Церкви Швеції. Цей вибір був несподіванкою як для самого Натана, так і для інших духовних осіб. Адже перед тим, як його вибрали, він займав третє місце з 18 % голосів виборців, а очолювали список два видатні єпископи, що розділили 82 % виборців майже порівну. Але король Швеції, за яким вважається останнє право призначити Главу шведської Церкви вибрав архиєпископом Уппсали Натана Седерблюма.

На міжнародному рівні Глава шведської Церкви більше відомий як «архітектор екуменічного руху ХХ ст.». Ще у 1909 році, тобто до початку діяльності як архиєпископа,  Седерблюм намагався віднайти євхаристійне спілкування між шведською та англіканською церквами.

Що ж до світового екуменічного руху, то у 1914 році в місті Констанц (Німеччина) Глава шведської Церкви готував сесію про єдність християнських церков. Але початок Першої світової війни завадив зустрічі. Наступна зустріч, яку Седерблюм організовував разом з іншими церковними діячами, у 1917 знову зазнала невдачі, оскільки ще тривала війна і прибуло лише п’ять делегатів із країн, що мали нейтралітет. Та все ж вони опублікували маніфест, у якому закликали весь світ до миру, а Церкви – сприяти подоланню міжнародних конфліктів за допомогою переговорів та миротворчих  дій.

Кульмінацією екуменічних зусиль Натана Седерблюма була Загальна християнська конференція, яку він організував у 1925 році у Стокгольмі. У зустрічі взяли участь 600 делегатів із 37 країн світу, серед них англіканські, лютеранські (та інші протестантські) і православні християни. Тоді лише Римо-Католицька Церква відмовилася брати участь у конференції. Результатом цієї зустрічі і подальшої роботи стало створення в 1948 р. Всесвітньої ради Церков.

У 1930 році як нагороду за старання у досягненні миру через релігійне об’єднання Седерблюм отримав Нобелівську премію миру.

Натан Седерблюм планував провести у Лондоні екуменічний конгрес у 1935 році. Але у 1931 р. після 10 лекцій, які прочитав студентам у Единбурзі повернувся до Швеції, де й помер від серцевого нападу 12 липня 1931 року.

В останній день життя він ще встиг придумати назву для своєі книги лекції, яку згодом  опублікували – «The Living God» («Живий Бог»). А 12 липня в лютеранському календарі святих позначене як день імені Натана Седерблюма.

Анна Грапенюк

* - Цитата зі сайта http://www.nobelprize.org/

Фото 1. http://swordandsea.blogspot.com/

2. http://ru.wikipedia.org/wiki/Заглавная_страница

3. http://www.arcturius.org/chroniques/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...