Якщо говорити про екуменічний діалог у міжрелігійному масштабі, то одразу можна окреслити постать, яка має достатньо чітку позицію у цьому питанні. Це буддистський монах, духовний лідер Тибету Чжецун Чжампел Нгагванг Еше Тензін Гьяцо – Далай-лама XIV. Він і релігійний, і політичний діяч, а зокрема в останньому є і мужнім захисником мирного врегулювання конфліктів.

Нинішній 14-й за рахунком Далай-лама народився в 1935 році в бідній сім’ї у селі Такцері. Його попередник ще за 26 років до його народження у 1909 р. здійснював паломництво по святих місцях і відвідав село Такцер. Тоді він зауважив красу цього місця і сказав, що хотів би повернутися сюди знову. У 1937 році, після його смерті, в пошуках нового перевтілення в село Такцер прибула спеціальна група лам. І після традиційних випробувань дворічний Лхамо Дхондруп був визнаний реінкарнацією свого попередника. Пізнаний як Далай-лама Лхамо Дхондруп отримав нове ім’я – Чжецун Чжампел Нгагванг Еше Тензін Гьяцо.

Щоб краще пояснити суть факту наступництва Далай-лам, зазирну до Вікіпедії: «Далай-лами – лінія передачі (титулу) в тибетському буддизмі школи ґелуґ. «Далай» – в перекладі з монгольської означає «океан», а «лама» (blama) у тибетській мові є еквівалентом санскритського «гуру» та має значення «вчитель» або «монах». Ця лінія передачі виникла у 1391 році. Згідно з поглядами тибетського буддизму, далай-лами є інкарнацією бодхисаттви Авалокитешвари. Від XVII століття до 1959 р. далай-лами мали також титул царя – правителя Тибету, керуючи державою зі столиці Лхаси. Далай-лама вважається також головою всього тибетського буддизму. Під час представлення Далай-лами використовують титул “Його Святість”» [1].

Отож у віці двох років Лхамо Дхондрупа проголосили реінкарнацією Далай-лами ХІІІ. А у віці 15 років 17 листопада 1950 року він був формально проголошений Далай-ламою. Тоді ж і взяв на себе політичні повноваження та очолив уряд Тибету. Такий крок був зумовлений надзвичайним станом у Тибеті, оскільки його окупували китайські війська.

Далай-лама XIV намагався і досі намагається мирно врегулювати відносини з Китаєм. Для цього він зустрічався з китайськими лідерами – Мао Цзедуном, Джоу Еньлаєм і Ден Сяопіном у Пекіні. У 1956 р. зустрівся з прем’єр-міністром Індії Джавахарлалом Неру, з яким теж обговорював загострення ситуації в Тибеті та можливість мирних переговорів. Але його спроби були марними, бо тибетці підняли масштабне повстання у 1959 році, яке китайський уряд жорстоко придушив. А Далай-лама XIV змушений був покинути країну і переїхати до Індії. Там він оселився в індійському містечку Дхарамсала. За ним послідувало близько ста тисяч тибетців і разом вони створили уряд у вигнанні. Для того, щоб допомогти співвітчизникам зберегти культуру, заснували поселення для біженців, головним заняттям яких стало сільське господарство. Завдяки доброму економічному розвитку та створенню системи освіти, нові покоління тибетських дітей, що виросли у вигнанні, чудово знають свою мову, історію, релігію і культуру.

З метою вирішення тибетського питання Далай-лама XIV неодноразово звертався до ООН і в результаті його політичної активності Генеральна Асамблея ООН прийняла три резолюції (в 1959, 1961 і 1965 рр.), які закликали Китай поважати права людини в Тибеті і прагнення тибетців до самовизначення.

А 21 вересня 1987 року на Нараді Конгресу США з прав людини Далай-лама XIV висунув «План миру з п’яти пунктів» [2] як перший крок зі створення в Тибеті зони миру. Але його умови не були прийняті.

Та все ж за всі його старання і боротьбу за звільнення Тибету без застосування насильства, заклик до пошуку мирного рішення, заснованого на терпеливості і взаємній повазі, його було удостоєно Нобелівської премії миру 10 грудня 1989 року. Відтоді ця дата стала святом для усього тибетського народу.

У березні 2011 року Далай-лама XIV оголосив про складання повноважень політичного лідера Тибету на користь демократично обраного уряду, однак він залишився духовним лідером тибетців. Він також не вимагає незалежності Тибету, але шукає можливості Тибетської автономії.

На сьогодні Тибет і далі залишається під контролем Китайської народної республіки, а місцеве населення, на жаль, потроху асимілюється.

Також, на відміну від своїх попередників, які ніколи не покидали Тибет, нинішній духовний лідер Тибету багато подорожує по усьому світу. Він відвідав уже понад п’ятдесят держав. Зокрема, в Росії він побував уже сім разів: тричі в радянський період – у 1979, 1982 і 1986 роках; пізніше, в 1991 і 1992 роках, він відвідав буддистські республіки: Бурятію й Агінський Автономний Округ, Туву і Калмикію.

Після численних подорожей духовний наставник Тибету зробив висновок, що не тільки буддизм – істинна релігія, а інші релігії не менш цінні та значущі.

Останніми двома пунктами він дуже нагадує колишнього лідера Католицької Церкви Івана Павла ІІ, який свою пастирську діяльність будував переважно на подорожах та молитві.

І саме зустріч цих двох титанів духовності була визначальною у формуванні сучасних міжрелігійних поглядів як з боку християн, так і з боку буддистів. Далай-лама XIV зустрічався з Папою Римським Іваном Павлом II, як мінімум, 5 разів. До того він мав зустріч з Папою Римським Павлом VI у Ватикані, а також розмовляв з єпископом Кентерберійським Робертом Ранси та іншими лідерами Англіканської Церкви в Лондоні, а також зустрівся і з Папою Бенедиктом XVI. Крім цього, зустрічався з представниками ісламу та юдаїзму.

Та все ж його позиція щодо християн досить неоднозначна. У деяких виступах він засуджує діяльність християнських місіонерів в азійських країнах, бо вважає, що кожен має залишатися у власній традиції як юдео-християни на Заході, так і буддисти та мусульмани на Сході. Але вже у іншому виступі нинішній Далай-лама заявляє: «У кожної релігії є свої унікальні ідеї і методи. Вивчаючи їх, ми збагатимо власну віру. Чому б монголам і тибетцям не вивчити християнські ідеї та методи, якщо європейці і американці так охоче вивчають буддизм?» ([3] – авторський переклад).

Його погляди на міжрелігійний діалог ґрунтуються ще й на тому, що релігія повинна слугувати людям, а віряни можуть давати освіту та медичну допомогу, але цим і обмежуватися і не прагнути переконати їх прийняти іншу віру. Тобто він підтримує міжрелігійний діалог у формі співпраці задля вирішення соціальних питань. Спільність релігій, на думку Далай-лами XIV, полягає ще й у тому, що всі вони наголошують наважливості однієї і тієї самої практики, виховання: любові, вміння пробачати, терпіння, самодисципліни, моральних принципів, дотримання справедливості та пошуку істини ([3] – авторський переклад). Кожна релігія вчить: не вбивайте, не крадіть, не говоріть не правди… У кожної свої методи, але ціль одна, тому потрібно дивитися на результат, а не на шлях досягнення.

І ось цим основним принципам, на думку тибетського наставника, ми повинні вчити дітей ще змалечку і не тільки за допомогою релігії, але і через світську освіту, яка сьогодні досить мало уваги звертає на добросовісність та й на інші морально-етичні цінності.

У виступі 17 липня 2011 року у Чикаґо духовний лідер Тибету запропонував три пункти, необхідні для створення міжрелігійної гармонії. По-перше, цьому може сприяти спілкування між філософами, богословами різних релігій, які б обговорили відмінності і подібності між релігійними традиціями. По-друге, для міжрелігійної гармонії необхідно влаштовувати зустрічі релігійних практиків з глибоким духовним досвідом. По-третє, цій справі допомагають організовані паломництва до святих місць різних традицій ([3] – авторський переклад).

Особливо Далай-лама XIV наголошує на неправильному підході до розуміння релігії. Якщо хтось зробив нам щось погане, прикриваючись належністю до певної релігії чи країни, це ще не дає нам право називати всю релігію поганою. Хоча ми схильні усе узагальнювати, і часто саме так і стається. Особливо якщо говорити про мусульман, які досить часто асоціюються лише із терористами. Це абсолютно не справедливий підхід – вважає Його Святість. Тому ставлення до мусульман у нього дуже доброзичливе і він долучається до захисту цієї релігії. Адже його знайомі мусульмани пояснили йому, що той, хто вбиває, немає нічого спільного з ісламом, бо справжній мусульманин той, хто має любов до ближніх та й усіх живих істот, бо усі вони створені Аллахом.

Отож потрібно пізнавати інші релігії і тоді «ми зможемо розвивати взаємоповагу, захват і духовне збагачення. Тому нам потрібно постійно докладати зусиль для підтримки міжрелігійного порозуміння» ([4]– авторський переклад).

Далай-лама XIV і досі дотримується такого підходу, адже одним із своїх обов’язків вважає пропагування міжрелігійної гармонії.

Анна Микуляк

Фото:

- meditation-portal.com

- obkom.com

- balance.rusff.ru

________________________________________________

1. Вільна енциклопедія «Вікіпедія».

2. План миру з п’яти пунктів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.portal-credo.ru/site/?act=rating&id=31

1) перетворення всього Тибету на зону миру;

2) відмова Китаю від політики переміщення населення, що загрожує самому існуванню тибетців як нації;

3) дотримання основних прав і демократичних свобод щодо тибетців;

4) відновлення та охорона природи Тибету і відмова Китаю від використання території Тибету для виробництва ядерної зброї і як звалища ядерних відходів;

5) проведення відкритих переговорів про майбутній статус Тибету і про відносини між тибетським і китайським народами.

3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dalailama.ru/;http://dalailama.ru/news/722-dalai-lama.html

4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.berzinarchives.com/web/ru/index.html

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...