Одного разу, прогулюючись селищем Джобра, він побачив бідняків і те, як вони працюють, щоб заробити на шматок хліба, але їм це не вдається. І тоді він вирішив допомогти їм, ділячись усім, чим міг. Він позичив 27 доларів, але цим допоміг не одній бідній родині. Так виникло мікрокредитування. А чоловік цей Мохаммад Юнус. Тепер він знаний як банкір, професор економіки, лауреат Нобелівської премії миру і ще багатьох нагород.

Народився він у багатодітній сім’ї (де було 14 дітей, але п’ятеро з них померли ще у ранньому віці) 28 червня 1940 року. Батько Мохаммада – Хазі Дула Міа Шудагар –продавав ювелірні вироби, а мати – Софія Кхатун – була простою мусульманкою. Але саме мати виховала в ньому любов до ближнього та бажання допомагати бідним. Вона приходила на допомогу всім, хто стукав у їхні двері і це був найкращий приклад.

У шкільні роки Мохаммад був активним бойскаутом, встиг побувати у Західному Пакистані, Індії та Канаді. Після того вступив до Читаганського коледжу, а далі до Університету Дхаки на економічний факультет, який успішно закінчив у 1961 році та отримав диплом магістра гуманітарних наук. Пізніше почав викладати у Читанганському колдежі, але разом з тим вирішив продовжити навчання, отримав стипендію Фулбрайта та вступив до Університету Вандербілта у США. У 1969 році здобув вчений ступінь доктора економіки і почав викладати в Університеті м. Мерфісборо.

У 1971 році у Бангладеші розпочалася війна, там Мохаммад організував громадський комітет, а після закінчення війни повернувся на батьківщину, де з часом очолив економічний факультет Читанганського університету. Одного разу він повіз своїх студентів на екскурсію в бідне село країни і там вони поспілкувалися із жінкою, яка плела бамбукові стільці. Вона розповіла, що для того, щоб закупити сировину, вона мусить позичати гроші, а після того, як продасть товар, то повертає суму разом із відсотками і їй майже нічого не залишається.

Тоді Мохаммад і задумався як би зробити так, щоб відсотки були меншими і щоб люди після реалізації товару могли збільшити свій дохід. Він зрозумів, що невеликі позики під малі відсотки могли б покращити становище і спробував здійснити це на практиці. Перша його позика становила 27 доларів, яку він надав 42 жінкам і після цього вони змогли отримати перший, хоча й мінімальний (2 центи) прибуток. Та цього було досить, щоб Мохаммад Юнус повірив у бідняків і взявся за розпрацювання концепції, яка згодом отримала назву – мікрокредитування.

До речі, Юнус не був першим у цій сфері, до нього таку ідею висунув професор Акхтар Хамід Хану, засновник Академії розвитку сільського господарства Пакистану (сьогодні Академія розвитку сільського господарства Бангладешу). Але він розвинув цю ідею та втілив її у життя. Вона основується на наданню невеликих грошових позик для розвитку малого бізнесу. Звичайні банки не беруться надавати такі позики через те, що бояться не повернути кошти. Адже люди, які беруть такі позики не мають у той момент жодного доходу.

Спочатку він брав позики у інших банках і надавав їх людям під невеликі відсотки, так до 1982 року у нього вже було 28 тисяч клієнтів, а потім, щоб збільшити кількість позик та налагодити мікрокредитування Мохаммад Юнус створив у 1983 р. Grameen Bank, тобто Сільський банк, який спеціалізувався суто на малих кредитах і основувався на принципах довіри і солідарності. Крім того, влаштовував спеціальне навчання, як користуватися позикою, щоб отримати прибуток. Це було вигідно з обох сторін: бідні люди отримували гроші і знали як ними користуватися та покращували своє матеріальне становище, а Мохаммад був упевнений у поверненні кредиту. Але на цьому він не зупинився і разом з банком почав розвивати інші проекти такі, як Фонд риболовлі Grameen, який передбачав облагородження водоймищ для розведення та вилову риби. Інший фонд сільськогосподарський спеціалізувався на створенні споруд для зрошування землі. А в 1997 році заснував проект «Телефон для села» (тобто створення Grameenphone (GP) бангладеської приватної телефонної компанії), який дав можливість користуватися послугами стільникового зв’язку 260 000 бідняків у понад 50 000 сіл. З’являлися й інші комерційні та некомерційні проекти.

Крім того, щоб забезпечити повернення кредитів, банк використовував систему «солідарних груп». Тобто невеликі групи людей разом подавали заявки на отримання кредиту, члени цих груп підтримували один одного в економічній діяльності і цим гарантували повернення позики. І так станом на липень 2007 р. банк видав кредити 7,4 млн людей на загальну суму в 6,38 млрд доларів. Понад 94 % цих позик зорієнтовані суто на жінок, оскільки вони мають скрутніше становище і дбайливіше ставляться до сім’ї і працюють лише на її збагачення. Хоча діяльність банку отримала спротив від радикальних мусульман, які забороняли своїм жінкам брати кредити у «Сільському банку».

Та все ж модель мікрокредитування Мохаммада Юнуса була сприйнята у світі позитивно і нею почали користуватися понад 100 країн, що розвиваються і навіть розвинені країни, зокрема й США.

У 2006 році Юнус і його Grameen Bank отримали Нобелівську премію миру «за зусилля через мікрокредитування створення економічного і соціального розвитку бідних» (1). Через те, що він повірив у ідею, яка вважалося неможливою з погляду економіки (надання кредитів бідним без будь-якої фінансової безпеки), він і зміг досягти успіху у боротьбі з бідністю. На отримані гроші з нобелівської премії він вирішив заснувати компанію, яка б надавала якісну їжу за низькими цінами, а також створити у Бангладеші лікарню для людей з поганим зором.

У тому ж таки році Мохаммад Юнус мав бажання зайнятися політикою, але хотів зробити це чесно і прозоро. Він написав відкритого листа, у якому просив громадян висловити свою думку на, те що він хоче створити партію, яка підтримувати порядок при владі та подати пропозиції щодо програми партії і того, як самі люди зможуть йому допомогти у її реалізації. У 2007 році Юнус заявив про створення партії «Влада громадян», але згодом відмовився від цієї ідеї після зустрічі з головою тимчасового уряду Фахруддіном Ахмедом. Конкретні причини такої зміни поглядів так і залишилися невідомими. Більше того, після такої невдалої політичної спроби на нього посипалися і звинувачення у нечесності роботи «Сільського банку» та інших інституцій мікрофінансування.

Почалося усе з фільму «Опинитися у мікроборгу», який показало норвезьке телебачення у 2010 році. Уряд Бангладешу перестав підтримувати проекти мікрокредитування і запровадив судову справу проти Юнуса, а у 2011 році звільнив його з посади директора «Сільського банку» через вікові обмеження. Проте пізніше всі звинувачення, висунені у фільмі, були спростовані, адже автор сплутав компанію Grameen Bank з компанією Grameen Kalyan. Після того Юнус ще кілька разів змушений був відвідувати судові засідання через перевірку харчової та телефонної компаній. Усі ці напади пояснюють і політичними мотивами, через складні відносини з Шейхом Хасином, коли Юнус хотів створити власну партію.

Після низки непорозумінь та судів у 2012 році Мохаммад Юнус став канцлером Університету Каледонії (Глазго) в Шотландії. А у квітні цього року у Вашингтоні палата представників і лідери сенату США нагородили професора Юнуса Золотою медаллю Конгресу за його внесок у боротьбу з глобальною бідністю.

На сьогодні у Бангладеші корпорація Grameen має 2564 філій, 19 800 працівників, 8 290 000 позичальників у 81 367 сіл. Серед позичальників 97 % жінок і понад 97 % кредитів повертаються, причому швидше, ніж у будь-якій іншій банківській системі. Методи Grameen застосовують у проектах інших країн, враховуючи США, Канаду, Францію, Нідерланди та Норвегію (2). Розпочинається робота над подібним проектом і в Україні.

Також, окрім заснування потужної Grameen корпорації, Мохаммад Юнус входив до  складу групи «Старійшини світу», засновниками якої були у 2007 році Нельсон Мандела, Граса Мачел і Десмонд Туту. Але у 2009 р. покинув групу, натомість став членом CNV Нідерландської організації міжнародної консультативної ради для підтримки скорочення бідності організації роботи та членом Міжнародної консультативної групи четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок. Також належав до Ради Фонду директорів Організації Об’єднаних Націй з питань мікрокредитування та Фонду колишнього президента Франції Жака Ширака, спрямованого на сприяння миру у всьому світі. Окрім нобелівської премії, має також чимало нагород.

Існує також кілька фільмів про діяльність Мохаммада Юнуса, серед них: документальний фільм «Спіймати долар» (2010), «Люди Бонсай – бачення Мохаммада Юнуса» (2011).

Анна Грапенюк

1.) http://en.wikipedia.org/wiki/Muhammad_Yunus

2.) http://www.grameen-info.org

Фото:

1. www.kalev.com

2. https://rus.webtransfer.com

3. qu301southafrica.com

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...