Наприкінці лютого цього року ми відзначили ювілейну дату – 145 років з Дня народження великої поетеси, вільнолюбної і надзвичайно патріотичної постаті серед українських культурних діячів – Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач). Історія її життя могла б стати основою для величної драми. Адже вона з раннього дитинства отримала важку недугу, яка врешті-решт і забрала її життя, пережила втрату близьких людей і коханого. Та, з іншого боку, годі уявити більш сильну духом і вольову жінку, яка попри всі удари життя залишалася незламною і нескореною. А секрет такого успіху можна прочитати хоча б у цих її поетичних рядках:

 “Що, болить?” – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року на Волині у невеличкому поліському містечку Звягелі (нині Новоград-Волинський).
Її батько, Петро Антонович Косач, служив головою З’їзду мирових посередників і працював у недільних школах 1860-х рр., був людиною широко освіченою та майстром іронії й сарказму. А мати – Ольга Петрівна Драгоманова – ширше знана під псевдонімом Олена Пчілка, відома громадська й літературна діячка. Під впливом матері формувалася літературна мова Лесі Українки.

Леся почала своє навчання з раннього дитинства: у чотири роки навчилася читати, а в п’ять – писати. Свого першого вірша написала у дев’ять років.

Під час різдвяних свят, коли їй було десять, гуляла містом і отримала переохолодження. Внаслідок чого захворіла, згодом виявився туберкульоз кісток, який стрімко розвивався. Через хворобу змушена була навчатися вдома. Мати привила їй любов до читання. Тож Леся постійно займалася самоосвітою, вивчала іноземні мови. Вільно володіла французькою, німецькою, англійською, російською, польською мовами. Добре знала грецьку, латинську, болгарську, італійську, іспанську, грузинську та інші мови. Тож хоч не мала офіційної освіти своїми знаннями не поступалася освіченим людям свого часу.

Значний вплив на формування світогляду письменниці мав Михайло Драгоманов, відомий науковець і політичний діяч. Хоч спілкувалися вони переважно листами, бо він жив за кордоном. Саме від нього Леся запозичила свій псевдонім “Українка” (свої праці Драгоманов підписував: “Українець”).

Вона дуже любила музику, особливо органну, грала на фортепіано та створила справжню музичну ораторію “Лісова пісня”, яку вважають апогеєм творчості Лесі Українки (аналогу драми-феєрії доти не було в українській літературі). Проте мусила покинути музикувати через хворобу.

Перше кохання поетеси до білоруського журналіста Сергія Мержинського теж завершилося трагічно. Вони зустрічалися понад три роки і здавалося нарешті з’явилося щастя у її житті. Однак Сергій помер на руках у Лесі від туберкульозу легень. Ця важка ніч вилилася у поему “Одержима”, яку вона одразу ж написала. У цьому творі Леся Українка звертається до образу Месії і ніби показує, де шукати порятунку, коли трапилося горе.

Наступним ударом стала смерть брата. Але вона напрочуд мужньо сприймала удари долі, спиралася на підтримку рідних і друзів, які щиро любили її. Духовною її подругою стала буковинська письменниця Ольга Кобилянська. А добру підтримку знайшла в особі Климента Квітки, за якого вийшла заміж у 1907 році.

Провідною темою творчості поетеси був заклик до боротьби за національну ідею й оборону своєї свободи. У її творах поставали образи лицарів і звитяжців, Прометеїв духу, здатних в ім’я високої мети жертвувати собою.

Значне місце у її творчості посідала і християнська тематика. Однак, радянські ідеологи вправно подавали ці твори як антирелігійні, а Лесю Українку називали атеїсткою.

“З дитячих років Леся Українка виховувалася вільною від релігійних забобонів. Вона виступала проти церковних обрядів і релігійних церемоній… Рано зрозумівши реакційну суть релігії, письменниця на початку 90-х років XIX ст. долучається до боротьби проти одурманювання українського народу служителями церкви не тільки у себе на Батьківщині – в Західній Україні, але й у Галичині” – пишуть про видатну поетесу комуністи.

Насправді ж “за всією своєю життєвою поведінкою вона була християнкою, але не приймала ні церковного, ні книжного християнства...” – зазначає у книзі “Моя Леся Українка” дослідниця Н. Зборівська.

Справді у творах письменниці можна побачити певну непослідовність думки щодо християнства. Найяскравіший приклад – драма “Руфін і Прісцілла”. Тут, з одного боку, Леся Українка описує перших християн як войовничих духом, а з іншого – критикує християнство за те, що воно, нібито, позбавлене волюнтаризму.

Тож, на думку дослідників, поетеса бачила “два християнства”: перше, сповнене войовничості, фанатичності, безкомпромісності й революційної творчості, та друге, пацифістське, позбавлене волі – релігію рабів, не здатних на революційні, творчі акти задля зміни життя на краще. А таке “роздвоєння” ймовірно викликане досить актуальними в часи Лесі Українки ідейно-світоглядним протистоянням “християнство versus революція”, чи то пак, “революція versus християнство”.

Загалом у своїх творах письменниця неодноразово звертається до “вічних тем” і низки біблійних постатей: Ісуса Христа, Міріам/Діви Марії (“Одержима”), царя Давида, пророків Осії (“У пущі”) і Єремії (“Плач Єремії” та “Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі”), Самсона (поема “Самсон”), апостолів Петра і Павла (“Руфін і Прісцілла”) і зрадника Юди Іскаріота (“На полі крові”) та ін.

Творча спадщина Лесі Українки вражає своєю багатогранністю та багатожанровістю: від ліричної поезії до складних філософсько-психологічних поем, від геніальних драматичних творів до аналітичної критики та одних з найкращих перекладів світової літератури.

Упродовж 30 років Леся Українка боролася з хворобою і творила літературні шедеври. Але на 42 році життя поетеси таки не стало.

Творчий доробок Лесі Українки невичерпний і неосяжний. Її в різний час називали по-різному. То вона була Жанною д’Арк української поезії, то дочкою Прометея, але беззаперечно її можна назвати геніальною й незламною дочкою України!

Анна Грапенюк

Використані джерела:

1. Купчик Л. Леся Українка – зразок мужності й праці для народу.
2. Загребельний І. Християнство і ритми цивілізації: релігійно-історіософська проблематика у творчості Лесі Українки.
3. Конторчук Г., Павленко Н. Біблійні антропоніми у творах Лесі Українки.
4. Християнські мотиви та образи в драматургії Лесі Українки (librar.org.ua).
5. 1576.ua 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...