Святими не народжуються, ними стають. Про це свідчать життя сотні тисяч людей, які присвятили своє життя Ісусові Христові у різні історичні епохи, і яких Церква визнала блаженними та святими. Вони є для нас прикладом та орієнтиром у прямуванні до Бога, не залежно від часу народження чи країни походження. Однією з таких постатей є французький блаженний Шарль де Фуко. Нещодавно у Назареті оголосили Ювілейний рік Шарля де Фуко, який триватиме до кінця 2016 року. 1 грудня припадає річниця його смерті.

Його життя – це непроста мандрівка від Франції до Алжиру, Марокко, Сирії, Святої Землі, Сахари. Юнацтво без віри, військова служба, наукові експедиції, пошук Бога, повне наслідування Ісуса з Назарета і життя серед туарегів-мусульман.

 Старт без віри

Шарль де Фуко народився в аристократичній сім’ї у Страсбурзі 15 вересня 1858 року. У ранньому дитинстві батьки померли та хлопця разом зі сестрою виховував дідусь по материнській лінії. Зростав у християнському дусі, але підрісши, втратив віру. Завдяки дідусеві, у 1879 році закінчив офіцерську школу, однак мав труднощі через свою ексцентричну поведінку. Після смерті дідуся отримав пристойний спадок і безтурботно все витрачав з друзями. У 22 роки Шарль де Фуко стає офіцером і його відправляють до Алжиру на службу. Потім звільняється з військової служби та вирушає у наукову експедицію до Марокко. Вивчає єврейську та арабську мови та, навіть, під виглядом рабина, їде у подорож на рік. З цієї наукової мандрівки пише репортажі, що приносять йому певну славу. У Парижі Французьке географічне товариство його навіть нагородило золотою медаллю. Що цікаво, під час експедиції у середовищі мусульман Шарль побачив вияви глибокої віри і про це писав своїй двоюрідній сестрі. За її порадою, відвідує церкву св. Августина в Парижі і знайомиться з абатом Ювеліном, після чого його життя змінюється. У цей час Шарлю 28 років.

«Моє монаше покликання народилось у той же час, що і віра» – Шарль де Фуко

Саме за порадою абата Ювеліна Шарль здійснює паломництво до Святої Землі. Перед його очима постають Єрусалим, Віфлеєм, Віфанія. Але найбільше молодого чоловіка духовно зачепив за живе Назарет. Там, бідність, безвихідь, знедолені на брудних вулицях. І в цьому місці народився Ісус Христос – сам Бог… Саме тут Шарлю відкривається його покликання. Він хоче наслідувати покірне, непримітне життя Ісуса в Назареті серед бідних, що мають потребу.

У 1890 році вступає в монастир трапістів, що на півночі Франції і стає братом Марі-Альберік. Але згодом перебирається у філіал монастиря в Акбе (тепер Сирія), де абатство налічувало всього 20 ченців. Тут життя Шарля де Фуко не було легким, але він прагнув ще більшого усамітнення з Богом. У 1897 році за його проханням він звільнений з чернечих обітниць – їде знову на Святу Землю. У березні оселився при монастирі кларисок у Назареті, щоб допомагати сестрам у будівництві та садівництві. Жив у маленькій кімнаті з інструментами за стіною каплиці. Молився годинами і виконував усе, що його просили – замітав, порався у сараї, випрямляв криві цвяхи. Одна з монахинь згадувала про Шарля де Фуко: «Біля вівтаря була не людина, а ангел. Його побожність та віра відображалася на всій його істоті!» А сама настоятелька після знайомства з де Фуко сказала сестрам: «Назарет не помилився, в нашому будинку святий!»

Непомітне життя у Назареті

Шарль де Фуко, провівши чотири роки у Сирії, повертається до Франції й у 1901 році стає священиком. І через півроку їде до Північної Африки в Алжир. Ставши священиком, розуміє що потрібен тим, хто цього найбільше потребує. «У Марокко, великому, як Франція, з 10-мільйонним населенням, немає жодного священика; у густонаселеній алжирській Сахарі, що в сім або вісім разів перевищує Францію, не більше дванадцяти місіонерів. Жоден народ не здавався мені більш залишеним, ніж цей» – писав Шарль де Фуко у 1905 році.

Отець Шарль в Алжирі засновує братство у пустелі Бенні Абб. Його будинок відкритий для християн, мусульман, євреїв. Він допомагає бідним, дає притулок подорожнім, приймає солдатів з військового гарнізону. Шарль де Фуко переконаний, що слідувати за Христом і Його любити – означає подібно до Ісуса бути зі знедоленими та покинутими. Шарль де Фуко не намагався навернути до віри, а був другом для всіх і свідчив Євангеліє своїм життям.

1905 року Шарль де Фуко, одержавши дозвіл єпископа, переселяється у гірське село в центрі Хоґґара – Таманрассет. Це місце населяли місцеві туареги-мусульмани. У віддаленій від цивілізації пустелі отцю Шарлю було важко. Він починає вивчати мову туарегів, написав перший словник та граматику їхньої мови, яку згодом видали у чотирьох томах. Переспівав 6000 віршів цього народу, а також мовою туарегів переклав чотири Євангелія. У Таманрассеті Шарль де Фуко підтримує зв’язок з французькими військовими, які в той час були в Алжирі. Він хотів, щоб французи передали місцевим племенам цивілізацію, дух свободи та рівності, культуру. Через 10 років у Таманрасетті побудовано оборонний форт, у якому оселився отець де Фуко. Його життя раптово обірвала куля, яку випустив член групи бунтівників, які хотіли поживитися зброєю та продовольством. Сталось це 1 грудня 1916 року.

Шарль де Фуко мріяв заснувати общину, яка б наслідувала приклад непомітного життя Ісуса Христа в Назареті. Його старання не були марними. У 1933 році виникли згромадження Малих Братів Ісуса у Сахарі, куди приїхали п’ятеро семінаристів та священиків з Парижа. Того ж року засновано згромадження Малих Сестер Ісуса. Сьогодні існує близько 19 монаших згромаджень, які вважають Шарля де Фуко духовним наставником.
З 1925 року по 2005 рік тривала беатифікація Шарля де Фуко. Через 80 років 16 листопада його оголосили блаженним у Католицькій Церкві. Життя Шарля де Фуко показує нам певний шлях, як діяти сьогодні християнам у світі – це своїм життям свідчити любов.

Олеся Барчук

Використані джерела:

http://www.magadancatholic.org/

http://www.damian.ru/

http://www.traducionalist.info/
http://www.credo-ua.org/

Фото:  Каплиця Шарля де Фуко

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...