Отець Ян Твардовський – священик, який своїм словом торкається закутків серця. Його поезія проста, але водночас дуже глибока. У кожному вірші – великий сенс, щирість і любов. Він як священик ніс Добру Новину не лише у церкві на проповіді, але й розповідав про Бога у віршах. Ці духовні теми настільки тонко й делікатно влиті у поезії, що вона доволі легка для розуміння. Отець Ян умів нести промені Божої любові не тільки в усній формі, але й пишучи, тож і зараз його вірші та проза є актуальними. Вони містять нотки натхнення, радості і простоти й, мабуть, завдяки цьому є цікавими для широкої аудиторії читачів.

 Цього року відзначаємо 100-річчя з дня народження отця Твардовського. Народився він у Варшаві 1 червня 1915 року в родині, де панував добрий християнський дух та міцні патріотично-релігійні традиції. Закінчив математично-природничу гімназію і вступив до Варшавського університету. Проте війна перервала його навчання. Під час німецької окупації допомагав в’язням ґетто, а після війни продовжив своє навчання й отримав диплом магістра філософії в галузі польської філології.

Згодом Ян Твардовський прийняв священицький сан. Упродовж декількох років він працював на невеличкій парафії в с. Жбікув, навчав релігії в школі для дітей з особливими потребами. Відтак продовжив свою священичу місію на трьох парохіях у різних районах Варшави. Протягом свого душпастирського служіння о. Ян писав вірші. Він не хотів повчати, а писав так, ніби говорив із кимось близьким: «Я не прийшов вас навертати… Просто біля вас сяду, розкажу свою таємницю, що я, священик, вірю Богові як дитина».

Новизною у польській релігійній ліриці стала його збірка «Знаки довіри» (1970). Адже вірші, які сюди увійшли, були пронизані гумором, парадоксами, простотою та щирістю. Незвичні порівняння та образи, глибина думки, захована в поетичному слові, спонукала замислитись. Через деякий час була опублікована нова збірка віршів отця Яна «Блакитні окуляри», після якої практично щороку виходять його книжки з поезією, фрагментами прози, роздумами на євангельські теми.

Вірші отця Яна – це своєрідний діалог з Богом, а їхня тематика залишається незмінною – це віра, надія, любов, страждання і святість. «Я знаю, що коли людина відходить від Бога, вона дуже страждає. Є хрест віри й невіри… Релігійний вірш може видатися надто слабким й заглушеним. Але непомітний читач є – читач, що шукає надії, правди, автентизму і не йде за тим, що модне. У світі невіри я пробую говорити про віру, у світі без надії – про надію, у світі без любові – про любов», – писав о. Ян Твардовський.

Отець Ян постійно наголошував, що першочерговим для нього є саме священиче служіння, яке сприймав зі «страхом і трепетом». Він ставився до своєї популярності з гумором і не любив говорити про себе як поета, кажучи, що «просто пише вірші». Був винятковим душпастирем, що умів приймати й слухати людей. Через смирення і відкритість до інших, власним життєвим прикладом показував дорогу до Христа. У житті цього непомітного й простого священика сяяв відблиск Божого чуда. Своїм поетичним словом він наближував людину до чогось особливого: вічного, незбагненного і доброго. Тож недаремно його називали «поетом радісної вічності».

О. Ян Твардовський називав свої вірші «немодними й щасливо запізнілими», проте вони ніколи не залишалися поза увагою і зараз вражають своєю актуальністю. Він отримав багато державних і літературних нагород. Сьогодні на честь отця Твардовського названо бібліотеки і школи, також у польських містах є вулиці на честь цього поета-священика.

Поезія переплітала усе життя отця Яна. Останній свій вірш «Господи, вірю Тобі» він написав у варшавській лікарні в останній день земного життя:

Замість смерті

зволь із усміхом

прийняти Боже

під Твої ноги

як молитву

моє життя убоге

Помер отець Ян Твардовський 18 січня 2006 року. Похований у крипті «Пантеон великих поляків» (Panteon Wielkich Polaków), що є у храмі Божого Провидіння в Варшаві.

Влітку у Польщі проходили різні урочистості, присвячені ювілею 100-річчя з дня народження цього виняткового священика. Кардинал Казімєж Нич на урочистості в Королівському замку у Варшаві сказав: «Говорячи простонародно, він не робив собі “священицького бізнесу” із зустрічей з людьми». Він не нав’язував релігійних догм, а ділився своїм відчуттям Бога; розповідав, що Господь є лагідним і усміхненим Творцем, а не грізним і недоступним суддею. Отець Ян показував, наскільки важливим є почуття радості й гумору, адже воно є Божим даром, що захищає від зверхності та зарозумілості: «Людина, що здатна усміхатися і має почуття гумору, навіть у хвилини відчаю бачить Бога, надію і перемогу добра».

Ян Твардовський – священик, який беззаперечно вірив, що життя без любові – це життя без сенсу; для нього молитва – це більше, ніж просто слова, а все, що трапляється на нашій життєвій дорозі, є доброю нагодою для святості. Він показав, що у кожному дні, в красі природи й в звичайних буденних речах можна віднайти промінчик Божої присутності. Перечитуючи його вірші, у них щоразу відкривається щось нове: таке просте і водночас глибоке, щось, що буде доброю вказівкою на шляху до Бога й духовного розвитку.

По черзі

По дорозі до Бога все якнайліпше

отже по черзі

жахлива погода

грошей так мало що аж нецікаво

комусь стало гірше тому що краще

щастя і нещастя як дві руки праві

жовта енотера ввечері розквітне

Христос утішає черговим болем

спокійний камінчик став каменем в полі

Почекай

Коли молишся – треба почекати

на все всій час

це знають пророки

перестань сподіватися коли просиш

бо у майбутньому непочуте дозріє

те що не здійснилося тільки тепер стається

Бог уже все знає навіть серед ночі

куди поспішають працьовиті мурашки

любов повірить дружба зрозуміє

не молись якщо чекати не вмієш

 

Нещастя не нещастя

Є такий усміх що живе у зневірі

коли скрізь усе чорне значить є щось біле

часом дрізд у журбі тобі заспіває

– твою любов зболену Бог як хліба чекає

Підготувала Віра Савран

Використано матеріали:

Ян Твардовський. Ще одна молитва / пер. з пол. Дзвінки Матіяш. – К. : Грані-Т, 2009.

Ян Твардовський. Інша молитва. Вибрані вірші. / пер. з пол. Дзвінки Матіяш. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015.

www.credo-ua.org

Фото з мережі Інтернет

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...