Українські митці часто є прикладом нескореності духу та сили, бо на їхню долю випадало чимало випробувань: кріпацтво, національно-визвольні змагання, світові війни, сталінські репресії, голодомор. У ці складні часи їм доводилося не тільки виявляти та розвивати свою творчість, а й боротися за право творити від душі, правдиво, зазнавати переслідувань та репресій або ж піддаватися системі, відмовлятися від себе і потім відчувати докори сумління. У таких важких умовах жив і працював один з українських геніїв, видатний режисер, письменник, сценарист і педагог Олександр Петрович Довженко. Цей талановитий, харизматичний, натхненний митець став невід’ємною частиною світової культури та гордістю українського народу. Часом він змушений був відмовлятися від своїх національних переконань, але раз за разом повертався до оспівування традицій українського народу і відвойовував своє право «бути українцем».

Він пробував себе у різних жанрах творчості та діяльностях: як письменник, художник, вчитель, публіцист, критик, навіть дипломат і державний діяч та найбільшу славу отримав як кіномитець. Саме Олександр Довженко став творцем нового літературного жанру – кіноповісті та основоположником української школи поетичного кіно.

Народився митець на Чернігівщині у с. В’юнище (тепер м. Сосниці) 10 вересня 1894 р. Навчався у чотирикласній парохіяльній школі, потім у Сосницькому міському чотирикласному училищі, а після успішного завершення вступив до Глухівського учительського інституту.

Біографи зазначають, що Довженко з дитинства був неперевершеним мрійником і фантазером. Та й зрілим уже майстром, як писав Остап Вишня, «завжди він говорив не про те, що було, і не про те, що є, а про те, що колись буде».

«Він мріяв усю землю перетворити на розкішний квітучий сад. Для початку посадив фруктові сади біля Київської кіностудії та на Мосфільмі. Його називали «живим акумулятором ідей». Умів розповіддю захопити слухачів, був надзвичайно артистичною натурою» – пишуть дослідники.

Після завершення інституту вчителював у Житомирі та Києві. У 1920 р. – брав активну участь у суспільно-політичному житті країни, а згодом перейшов на дипломатичну роботу, яка й допомогла йому побачити світ, освоїти художнє мистецтво та змінила його долю.

Довженко працював в українському посольстві у Варшаві. Пізніше в Німеччині, де й вступив до приватної художньої майстерні відомого в Європі митця Віллі Еккеля й одночасно відвідував лекції в Берлінській академічній вищій школі образотворчого мистецтва. А після повернення в Україну працював художником-ілюстратором у редакції газети «Вісті ВУЦВК», зокрема малював карикатури під псевдонімом «Сашко».

Також Олександр Довженко був одним із засновників літературної організації письменників «ВАПЛІТЕ», а ще належав до організації «Гарт». Він постійно шукає себе, а 1926 рік стає переломним у його творчості. Довженко захоплюється кінематографом і починає працювати на Одеській кінофабриці, а далі Київській студії художніх фільмів.

Його перші фільми «Звенигора», «Арсенал» змусили світову громадськість звернути на нього увагу. Стрічку «Звенигора» показували на екранах Нідерландів, Бельгії, Франції, Англії, Америки, Греції. Фільм поєднав історію, казково-міфологічний сюжети із хронікою Першої світової війни, епос, лірику, сатиру і глибинну філософію. Однак світову славу О. Довженкові приніс його німий фільм «Земля» знятий у 1930 р. В Україні цей фільм, на жаль, гостро розкритикували, транслювали лише 9 днів, а зрештою заборонили. Натомість у Європі стрічка мала грандіозний успіх. У Венеції італійські кінематографісти назвали митця «Гомером кіно». А у 1958 році 117 визначних критиків і кінознавців із 26 країн зарахували її, єдину з німих стрічок, до 12 найкращих фільмів світу всіх часів і народів. Лише після цього «Земля» отримала заслужену славу й в Україні. Ця стрічка – своєрідний гімн героїзму праці на землі, глибині й силі людських думок, почуттів, пристрастей. Тут Довженко звернувся до трьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове, а також змалював запеклу класову боротьбу й новітні перетворення в селі.

У 1930 році Олександр Довженко одружується з акторкою та режисером його майбутніх стрічок Юлією Солнцевою. Вони роблять турне Європою: в Берліні, Парижі, Лондоні, Празі демонструють фільми «Звенигора», «Арсенал», «Земля», відвідують численні зустрічі з журналістами, кіномитцями.

3 1935 року Олександр Довженко переїжджає до Москви та працює на «Мосфільмі». Як і багато тодішніх письменників-романтиків, Довженко повірив у ідеї комунізму і лише згодом зрозумів, наскільки помилявся, однак разом з іншими товаришами по перу був змушений служити цим ідеям. «Але внутрішня вільна природа митця активно противилася цьому, вона підносила його над актуальними більшовицькими ідеями колективізації, індустріалізації, вела до глибинного осмислення вічних людських проблем у тісній сув’язі з національними, на екран чи в текст настирливо проривалася болісна правда, яка так мучила митця» – зазначають дослідники.

Особливо ця внутрішня боротьба проявляється у «Щоденнику» Олександра Довженка, який він почав вести з початком Другої світової війни і який став його особливо болісною сповіддю. У щоденнику він виливає свою душу. Це глибокі філософські думки про сучасне і майбутнє Українита кривду, завдану українському народу.За кожну сторінку «Щоденника» в ті часи автор міг не тільки потрапити до таборів ГУЛАГу, а то й позбутися життя, адже це промовистий документ страшної дoби тоталітаризму. У той час Довженко не міг вільно творити, тому роздумував, страждав, плакав і молився у своєму «Щоденнику». А прочитати ці записи український читач зміг  лише через 50 років, після зняття грифу «секретно» Російським державним архівом літератури.

Ще одним витвором Олександра Довженка, який ішов наперекір тодішній системі стала кіноповість «Україна в огні» (1943 р.). Цей твір заборонив Й. Сталін, а О. Довженку було заборонено повертатись в Україну. Він став вигнанцем на рідні землі і був ущемлений й забутий також на чужині. Реабілітували режисера завдяки «ідеологічно правильній» кінострічці «Мічурін», за яку митець у 1949 р. одержав Сталінську премію другого ступеня. Опісля він зміг поїхати до України на знімання фільму у Каховці, однак завершити їх уже не встиг. Помер письменник 25 листопада 1956 року.

Життя Олександра Довженка було багатогранним та насиченим, і хоч на його долю випало чимало випробувань, він зміг довести, що українську душу не зможе знищити та викорінити жодна система, і його творчий спадок беззаперечно свідчить про це.

Анна Грапенюк

Використані джерела: zodub.uz.ua, libgonchar.org, dcrb.net

Фото з мережі Інтернет

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...