Раніше діагноз «безпліддя» лікарі ставили подружнім парам, які упродовж року жили статевим життям і в них не з’являлося потомство. Сьогодні безплідним вважаються подружжя, у якого немає дітей після трьох років спільного життя. (За визначенням ВООЗ з 1986 р. безплідним вважається подружжя після 1–2 років спільного статевого життя без використання контрацепції за умови, що подружжя є дітородного віку). Інколи після численних обстежень у дорогих клініках так і не вдається з’ясувати причину безпліддя, бо здоровою виявляється і жінка, і чоловік. Тоді медики пропонують «єдиний і правильний» вихід із цієї ситуації – штучне запліднення.

Як до цього ставиться Церква? Що конкретно є гріхом у цьому процесі? Як по-християнськи можна вирішити проблему безпліддя? Чому Бог допускає народження «штучних» дітей? Про це та інше – у розмові з керівником Школи біоетики УКУ, членом-кореспондентом Папської академії «Pro Vita» («За життя»), деканом філософсько-богословського факультету УКУ отцем-доктором Ігорем Бойком.

- Сьогодні кожна п’ята пара в Україні вважається безплідною (раніше цей показник був нижчим). Чи це якась кара Божа? Чому Бог не всім посилає дітей?

- Я би радше сказав так: причину безпліддя перш за все треба шукати у факторах, які можуть його спричинити. Сьогодні лікарі схиляються до думки, що сорок відсотків причин безпліддя можуть бути з боку жінки, ще сорок – з боку чоловіка і двадцять відсотків залишаються загадкою (може бути абсолютно здоровий чоловік і абсолютно здорова жінка, а причина безпліддя – незрозуміла). Інколи буває, що пара, яка вважається безплідною, погоджується на усиновлення однієї дитини, другої, і з часом у неї з’являються свої діти. Це – таїнство Боже.

Лікарі наголошують, що є різні причини, які можуть сьогодні викликати безпліддя. Це – раннє статеве життя, контрацепція, переривання вагітності, зловживання алкоголем, куріння, зрештою, невпорядкований стиль життя – стреси, вплив на організм забрудненого навколишнього середовища, нездорове харчування. Не варто, не розібравшись у ситуації, у всьому звинувачувати Бога. Проблема безпліддя є давньою. Про це свідчать приклади зі Святого Письма.

На початку книги Буття йдеться про Авраама і Сару, у яких довго не було дітей, але у дуже пізньому віці Бог зглянувся над цим подружжям і подарував йому потомство. У книзі Буття 30, 1–2 згадано про Рахиль, яка була безплідною і не мала дітей. Ось її слова, сказані до свого чоловіка Якова: «Дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю»…). Тут люди не нарікають, а радше уповають на Бога і просять дитину як певний дар, благословення, який вони можуть отримати.

Якщо подружня пара стикається з проблемою безпліддя, перш за все раджу обстежитися і довідатися, що може бути причиною – з боку чоловіка чи з боку жінки, які можливі методи лікування і чи відповідають вони всім етичним і моральним нормам.

- Є священики, які відчитують спеціальні молитви над бездітними парами, і з часом у них з’являється потомство. Виходить, що такі пари хтось врік, прокляв. Чи таке може бути? Якщо так, то як це розпізнати?

- Відповідаючи на це запитання, не хочу створити образ Бога, який, умовно кажучи, діє за таким принципом: наприклад, у мене є якась потреба: я хочу пити і маю 5 гривень. Вставляю їх в апарат, і отримую відразу результат – воду. Я не виключаю того, що за посередництвом священика, можна вирішити проблему безпліддя, бо це нормально, правильно і природно, що у труднощах ми звертаємося до Бога, і Бог вислуховує наші молитви по мірі нашої віри і наших потреб, якщо це буде на добро, на благо, на спасіння нашої душі. Добре, що є такі священики, які моляться над бездітними подружніми парами, і це допомагає. Але, думаю, що завжди треба десь балансувати: по допомогу треба звертатися і до лікаря, і до священика, який спільно з Богом, спільно з подружньою парою відповідними молитвами сприяє тому, щоб сприйняти дитину не лише як продукт медичного втручання, але також як Божий дар, як Боже благословення. Потрібно не забувати і про особисті молитви в цьому наміренні. Це може бути якась проща або інша молитовна акція.

Щодо прокльонів, вроків, інакше кажучи – сил зла, то треба не забувати, що Бог завжди має від них більшу силу. Сатана є творінням Божим, яке на початку було добрим, і з часом відпало. Творіння не може мати більшої сили від Творця. Погані сили можуть завдавати людині шкоди, якщо вона свідомо ігнорує, відкидає Бога, не ходить до церкви, не виконує Божі заповіді, не приймає Святі Тайни. Не відкидаю, що сили зла можуть когось опанувати, і в людини можуть виникнути різні проблеми, зокрема і фізіологічні, які будуть спричиняти безпліддя, але це ніколи не станеться з тими, хто живе за Божими законами.

- Як Церква ставиться до штучного запліднення, якщо це – єдиний вихід вирішити проблему безпліддя? Чи можна цю процедуру зробити якось по-християнськи?

- Штучне запліднення не може бути єдиним виходом вирішення проблеми безпліддя. Церква намагається зрозуміти подружні пари, які не можуть мати дітей, допомагати бездітним парам, адже вони страждають, переживають розчарування, бо не можуть реалізувати себе як батько чи матір. Такі люди потребують особливої підтримки, і Церква пропонує способи вирішення їхньої проблеми. Це може бути довготривале лікування, приватні молитви і за посередництвом духовних осіб, зрештою, усиновлення.

Сучасні клініки репродуктивних технологій, які виявляють у подружжя ту чи іншу проблему безпліддя, найчастіше відразу пропонують молодим людям штучне запліднення, не підказуючи інші способи вирішення проблеми, і не завжди пояснюють, що за цим стоїть. Наприклад, якщо безплідним є чоловік – його сперматозоїди є нездатними до запліднення, потрібно використовувати сім’я від донора. Наскільки легко для жінки, яка брала з чоловіком шлюб, яка присягала йому подружню вірність, погодитися прийняти це сім’я? Скільки жінок проливають сльози, коли про це дізнаються... Такий вчинок Церква трактує як подружню зраду, що є гріхом.

Ще один гріх у процесі штучного запліднення – створення людського життя – ембріона – поза материнським лоном. Лікар бере певну кількість сперматозоїдів, певну кількість яйцеклітин і створює декілька ембріонів, після чого приймає рішення: кого з них пересадити в материнське лоно, а кого – ні. Тут дитинка уже не сприймається як плід тілесного, емоційного та духовного єднання чоловіка і жінки, а як певний продукт, який можна отримати за допомогою новітніх репродуктивних технологій. Часто створюються зайві ембріони, які ніколи не будуть перенесені в материнське лоно. Їх заморожують, з ними роблять експерименти.

Сама мета допомогти бездітній подружній парі мати дитину є доброю, але, з огляду на всі ці негативні аспекти, засоби, які використовуються для цього, суперечать моральним нормам: народження однієї дитини дається ціною створення і знищення інших дітей.

Церква схвалює лише так зване інтракорпоральне запліднення – запліднення, яке відбувається всередині жіночого організму, де лікар виконує лише допоміжну та лікувальну функцію. Усе те, що відбувається поза материнським лоном, – створення одного чи кількох ембріонів – Церквою відкидається з огляду на те, що немає пошанування до гідності людського життя.

- Чи можна вважати, що діти, народжені штучно, народжені «поза планом Божим»? Чому Бог допускає їхнє народження?

- Господь Бог дає життя кожній людині, і вона може народжуватися у різний спосіб. Деколи діти народжуються не з акту любові, а з акту насильства, і ми не знаємо, чому Бог це допускає. Не маємо відповіді і на запитання, чому народжуються діти із синдромом Дауна чи з іншими, несумісними з життям хворобами. З якоюсь метою Бог кличе їх до існування, тому Церква каже, що дітей, які народилися за допомогою штучного запліднення, треба хрестити, любити і шанувати. Ці діти не винні, що в такий спосіб прийшли у цей світ.

Господь дає людині розумом пізнавати багато речей, і вона має один з найцінніших дарів – дар свобідної волі. Навіть якщо сьогодні технологічно вона може робити штучне запліднення в пробірці, створювати людські ембріони, переносити їх в материнське лоно, заморожувати, знищувати, варто поставити собі запитання: чи потрібно це робити?

- Чому Церква негативно ставиться до сурогатного материнства і батьківства?

- Часто жінки, які вже мають одне або двоє дітей, готові для когось за відповідну суму народити ще одну дитину, і бездітні сім’ї на це погоджуються. У такій ситуації дитина стає об’єктом купівлі-продажу. Інколи трапляються випадки, коли сурогатна матір звикає до дитини, яку виношує на замовлення, встигає її полюбити і вже не хоче віддавати. Інколи бездітні подружжя користуються послугами одразу двох сурогатних матерів і, якщо дві народжують, від однієї дитини відмовляються. Є чимало зловживань у цій сфері. Порушується єдність, вірність у подружжі, твориться певна несправедливість щодо дитини – розривається генетичний зв’язок між її біологічними батьками.

Якщо колись одна жінка могла народити чотири, п’ять, шість і більше дітей, то сьогодні маємо парадоксальну ситуацію: одна дитина може мати сурогатну матір, яка її народила, маму, яка скористалася послугами цієї сурогатної матері і ще одну маму, яка віддала свою яйцеклітину. Остання ніби стає генетичною матір’ю цієї дитини, але не несе за це жодної відповідальності. У результаті дитина, коли виросте, якщо їй розкажуть правду, так і не зможе зрозуміти, хто насправді є її батьками. Така інформація буде для неї шоком. «Сурогатна» дитина до кінця життя може так і не дізнатися правди про своє народження, а це суперечить її праву знати, хто є її біологічними батьками. Якщо до мене хтось приходить радитися щодо сурогатного материнства, завжди прошу людей, які бажають скористатися такими послугами, поставити себе на місце такої дитини.

- Як виглядає Україна на фоні інших розвинених країн Європи, де репродуктивні технології уже не є чимось новим?

- Україну можна вважати так званою «Меккою сурогатного материнства», оскільки в багатьох країнах Європи воно є забороненим. Наприклад, у Німеччині, Італії. У Росії сурогатне материнство також дозволене. Щодо технології штучного запліднення, то у багатьох країнах є чітко врегульовано, що і як можна робити, а що – не можна. У Німеччині, наприклад, можна робити запліднення лише двох або трьох яйцеклітин, і всі вони мають бути перенесені в лоно жінки. Лікарі не мають права створювати зайві ембріони. У нас, на жаль, ці речі не врегульовані законодавством. В Україні можна говорити про донорство сімені, донорство яйцеклітин, донорство ембріонів. Ембріони можна використовувати для різних досліджень, і все це породжує низку багатьох моральних і етичних питань.

Мені здається, що не завжди і не всю інформацію центри, які цим займаються, подають своїм клієнтам. Часто медичні заклади прикриваються гарними речами. Не так давно бачив у місті таку рекламу приватної клініки: одна частина щита була у темних тонах, на яких зображені засмучені чоловік і жінка, - у них немає дітей, вони – нереалізована пара, інша частина щита – у кольорових барвах, батьки посміхаються до своєї дитини. На мій погляд, це – зневага людей, які не можуть мати дітей, яких в Україні сотні тисяч. Десь втрачається розуміння того, що дитина – не річ, яку треба мати за будь-яку ціну в подружжі. Навіть якщо з тих чи інших причин чоловік і жінка не можуть мати дітей – лікування не дає бажаного ефекту, це не означає, що за будь-яку ціну треба йти на штучне запліднення.

- Чи можна вважати, що в Україні діяльність приватних клінік, які пропонують новітні репродуктивні технології, відбувається поза Божим законом?

- Так. Якщо від 1978 року до сьогодні в світі народилося близько 4 млн. 300 тис. дітей за допомогою технології штучного запліднення у пробірці і перенесення ембріона, то знищено понад 120 мільйонів дітей. Клініки, які роблять зловживання у цій сфері, діють не по-християнськи, не по-людськи. Одного дня доведеться за все відповісти. Ісус Христос казав: «Усе, що ви зробили одному з найменших, зробили мені».

Перед клініками, які мають банки кріоконсервованих ембріонів, рано чи пізно постане питання – як довго ці заморожені ембріони зберігати? Що з ними робити після трьох, п’яти, семи років, коли їхня якість буде втрачена і цей «біологічний матеріал» уже буде ні до чого непридатний? Але це ж людське життя на ранній стадії свого розвитку! Говорю про це з великим сумом на серці. Коли я приходжу в супермаркет і купую якийсь продукт, звертаю увагу на те, чи підходить мені термін його зберігання. Ту саму логіку ми переносимо на людське життя. Втрачається його святість і сокровенність.

Сьогодні є чимало інших спокус, за які хочуть взятися науковці, – наприклад, почати творити людину на свій образ і на свою подобу, знаючи, які гени за що відповідають. Сьогодні у деяких пар є спокуса піти до лікаря і, наприклад, «замовити» собі атлетично здорового хлопчика з голубими очима. Перш ніж таке робити, варто поставити собі запитання: чи маю я право це робити? Чи маю я право на свій образ і подобу творити іншу людину? Чи це не спокуса поставити себе на місце Бога?

Бог ці речі допускає, бо дав людині розум і свобідну волю, але слід не забувати, що людина є вільною і морально відповідальною за кожен свій вчинок.

- Не так давно ходили чутки про те, що в Україні хочуть ввести податок на бездітність після тридцяти років. Чи це коректно з боку влади?

- Це – повний абсурд. Якщо з тих чи інших причин кожна п’ята пара в Україні є безплідною, то це означає, що їй за будь-яку ціну треба мати дитину, тобто погоджуватися на штучне запліднення, на сурогатне материнство. Це – нонсенс! Влада має сприяти тому, щоб підліткам у різний спосіб доносили інформацію про те, як у майбутньому запобігти цим проблемам, а не на кожному кроці рекламувати цигарки, алкоголь і контрацептиви. Виходить, держава сьогодні створює всі умови для того, щоб молоді люди стали бездітними, а потім ще хоче, щоб вони платили за це податок.

Розмовляла Олеся Пастернак

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...