1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [1 Голос]

Серед сучасних екуменічних постатей нашої країни, зокрема Львова, хотілося б особливо виділити особистість Василя Кметя, кандидата історичних наук, доцента, релігієзнавця, директора Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Як журналіст, я працювала з паном Василем під час інтерв’ю для сайта “Духовна велич Львова». Ця людина добре обізнана із сучасною релігійною ситуацією в Україні та світі. Пан Василь ґрунтовно та детально може розповісти як про екуменізм на міжконфесійному рівні, так і про міжрелігійний екуменізм.

У своєму ставленні до екуменізму як історик та релігієзнавець він завжди керується ретроспективним баченням, сформованим на християнських традиціях, Біблії, а також – перспективою майбутнього діалогу заради миру в світі.

Крім того, Василь Федорович, на мою думку, є екуменічною постаттю, яка у працях, коментарях та матеріалах для ЗМІ завжди закликає до примирення, але не відкидає поняття національної ідентичності, людської гідності та патріотизму. Я вважаю, що такі науковці, як він, сьогодні здатні сформувати свідоме культурно-релігійне бачення у багатьох українців, закликати до підтримки державотворчих процесів та вберегти соціум від секуляризації та втрати цінностей.

Ліда Батіг, випускниця Магістерської програми екуменічних наук Інституту екуменічних студій

Довідка:

Кметь Василь Федорович народився 22.06.1975 у м. Львові. Історик-медієвіст, архівіст, кандидат історичних наук, доцент. Закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка; навчався на гуманітарному факультеті Люблінського університету Марії Кюрі-Склодовської (Польща). Стажувався у питаннях менеджменту організації наукових проектів під егідою Academia Istropolitana у Братиславі, у Національній вищій школі інформаційно-бібліотечних наук у Ліоні.

У 1995–97 рр. працював на посаді архівіста відділу давніх актів Центрального державного історичного архіву України у Львові. У 1997–2001 рр. – викладач історії Львівської духовної академії і семінарії УПЦ КП, з 2010 – викладач методики самостійної роботи Львівської православної богословської академії.

У 1997–2001 – асистент кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін, з 2001 – доцент тієї самої кафедри. З 2007 – директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Фото: 1. http://clio.lnu.edu.ua

2. facebook

 

 

 

1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [3 Голоса (ів)]

Для більшості ця жінка асоціюється з любов’ю та милосердям. Бо вона і була їхнім втіленням: Мати Тереза з Калькутти все життя віддала людям, яким найбільше потрібна була допомога, хворим та злиденним. У кожному з них бачила Христа, тому, допомагаючи їм, служила й Господу.

На мій погляд, її також можна назвати й екуменічною особистістю. Для католицької монахині не було важливо, до якої релігії та конфесії належить людина: вона була готовою допомагати кожному. Яскраво це ілюструє один епізод із фільму «Мати Тереза» (2003 р., реж.: Фабріціо Коста). Невдоволені індуси протестували проти того, що католицькій монахині віддали їхній покинутий храм, аби там вона могла доглядати за хворими та помираючими, серед яких були й представники їхньої релігії. «Ви повинні піти. Ви використовуєте смерть, щоб їх хрестити», – знервовано викрикнув юнак, вбігши в середину своєрідного шпиталю. На що блаженна Мати Тереза спокійно відповіла: «Для мене немає жодної різниці: християнин має бути добрим християнином, мусульманин повинен бути добрим мусульманином, а індус має бути добрим індусом».

Відомо, що кожен нужденний, якому поталанило зустріти Терезу з Калькутти, отримував допомогу, міг померти гідно, оточений любов’ю й добром, а також з дотриманням ритуалів своєї віри. Споглядаючи на історію життя цієї блаженної монахині, виникає думка: можливо, екуменізм народжується не завжди за столом переговорів, на площині високих ідей та планів, а саме тут, на рівні міжлюдських стосунків та конкретних вчинків, виявів уваги та любові до інших, необов’язково таких, як ти.

 

 

Анна Кликоцька – випускниця Магістерської програми екуменічних наук Інституту екуменічних студій.

 

Більше про Мати Терезу читайте тут 

 

1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [2 Голоса (ів)]

 

 

Якщо роздумувати над питанням, хто із постатей християнського світу і Церкви є екуменістом, то, як на мене, це особа вже блаженного Папи Івана ХХІІІ. Читаючи про його життя, я відчуваю його велику любов до Східних Церков. Також навчаючись у Петербурзі, у Православній духовній семінарії, я ознойомився там з книгою тодішнього митрополита Ленінградського і Ладожського (Новгородського) Никодима Ротова, який написав і про Папу Івана ХХІІІ. І з тієї книги я зрозумів, яке велике значення для православного митрополита мав Святіший Отець Іван ХХІІІ. Крім того, я дивився фільм про життя Папи і вже тоді зрозумів, якою величною є ця постать і для мене. Воістину Іван ХХІІІ мав таку харизму відчувати, бачити і бажати єднання, і йому це найбільше вдавалося або була Божа ласка у цьому.

 

 

 

 

о. Ярослав Царик, голова Комісії мирян Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ у м. Броди.    

 

Довідка:

Папа Іван ХХІІІ (у миру Анджело Джузеппе Ронкаллі) народився 25 листопада 1881 року на півночі Італії, у містечку Сотто-іль-Монте у провінції Бергамот. Родом з багатодітної селянської родини, в якій було 13 дітей.

Вчився Ронкаллі у Бергамській духовній семінарії, яку закінчив у 1900 році. З 1904 р. навчався на теологічному відділенні Римської папської семінарії, де захистив дисертацію. Отримав диплом богослова та сан священика. Понад десять років був секретарем єпископа Бергамо графа Радіні Тедескі (1904–1914) та викладав історію Церкви в Бергамській семінарії.

У 1925 році Анджело Джузеппе Ронкаллі рукоположений на єпископа, одразу ж його призначили нунцієм до Софії у Болгарії, а через десять років переводять до Анкари. У 1953 році він став кардиналом і Патріархом Венеції.

28 жовтня 1958 року на конклаві його обрали Папою і він узяв собі ім’я Іван ХХIII. Будучи папою, прагнув реформувати Церкву та дбав про об’єднання усіх християн. Для реалізації своїх планів ініціював проведення Другого Ватиканського Собору. Однак не зміг втілити програму «оновлення» Церкви, бо помер ще до завершення Собору, 3 червня 1963 року.

У 2000 році Папа Іван Павло ІІ зарахував Івана ХХІІІ до лику блаженних. А 27 квітня 2014 року його канонізував Папа Франциск.

Підготувала Анна Грапенюк

 

Фото:

1. kyrios.org.ua

2. www.hram-brody.org.ua

 

 

1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [2 Голоса (ів)]

Буквально нещодавно закінчилась проща духовенства УГКЦ до Перемишлян, а у Львові, на основі міжрелігійного центру «Лібертас», відбувся християнсько-юдейський діалог. У межах цих подій пригадала собі головні етапи з життя блаженного священномученика Омеляна Ковча, якого, на мій погляд, можна також назвати екуменічною особистістю. У постаті о. Омеляна вражають три характеристики:  жертовність, відкритість, апостольство.

Чому жертовність? У 1922 році його призначають парохом храму св. Миколая греко-католицької громади в місті Перемишляни. Під час німецької окупації Західної України, намагаючись врятувати євреїв від знищення, він хрестив їх і видавав їм метрики про хрещення, незважаючи на заборону окупаційної влади. Загалом євреям було видано понад 600 свідоцтв про хрещення. О. Омелян звернувся листом до Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати євреїв у гетто. Навесні 1943 року був заарештований гестапо за надання допомоги євреям і ув’язнений у концтаборі Майданек, де таємно продовжував свою священицьку діяльність.

Чому відкритість? Коли я спілкуюся із сучасним духовенством, яке представляє різні конфесії, часто бачу закритість на власній спільноті і небажання відкривати себе на діалог з іншими. Отець Омелян присвятив своє служіння тим, «іншим», упослідженим, відкиненим, майже знищеним. Бо бачив у кожній людині, незалежно від релігійної належності, раси, кольору шкіри, традицій, Боже творіння. У листі до своїх дітей отець так писав про служіння у Майданеку: «Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться. Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день, за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними».

Чому апостольство? У будь-якому із етапів служіння о. Омелян залишався незгасним смолоскипом віри. Був гарним батьком і водночас опікувався сиротами, його родина була зразком справжньої християнської спільноти. Мене особисто вразив епізод, коли Блаженний перебував духівником у лавах УГА і завжди любив повторювати: «Знаю, що вояк є тоді спокійний, коли на лінії фронту бачить лікаря і духівника. А я – свячений, тому куля мене не бере».

Отож приклад блаженного священномученика Омеляна Ковча має бути зразком відкритості і діалогу не лише для духовенства, але й мирян. Адже свідчення його життя – приклад того, як можна виходити поза межі стереотипів!

 

Юліана Лавриш, випускниця Інституту екуменічних студій, аспірантка факультету журналістики Львівського національнго університету імені Івана Франка, автор колонки “Медіа і релігія” газети “День”

Більше про о. Омеляна Ковча читайте тут

1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [1 Голос]

Є люди, які впродовж свого життя постійно здійснюють місію, мають таку сильну енергію, що можуть розвозити її по світу. Люди, яких ми називаємо екуменічними особистостями, бо прикладом свого життя вони будують єдину Христову Церкву. Такою людиною є капелан Лейденського університету, місцевий душпастир Реформаторської Церкви в Леерсумі, пастор Протестантської Церкви в Нідерландах доктор Гелен Зоргдрагер.

Приїхавши з Нідерландів до Львова, в Український католицький університет, доктор Гелен Зоргдрагер налагоджує тісні зв`язки між Протестантськими та Українськими Греко-Католицькою і Православними Церквами. Ця світла жінка зуміла примирити львів’ян з євреями, видавши книгу «Євреї Лембергу». Ця мудра жінка зуміла примирити українців з ромами, відвідавши зі студентами циганський табір біля Мукачевого. Щороку вона приїжджає в Україну до студентів Інституту екуменічних студій Українського католицького університету, читає гостьові лекції з різних екуменічних курсів, відвідує зі студентами ІЕС різні християнські громади України.

Пані Гелен наголошує на необхідності звертати увагу на формування емоційного ставлення щодо цінностей в міжконфесійному діалозі. У програмі викладання християнської етики пастор рекомендує українським фахівцям застосовувати модель діалогу, акцентуючи увагу на християнській відповідальності особи.

 

 

Марта Плішило, випускниця Магістерської програми екуменічних наук Інституту екуменічних студій Українського католицького університету.

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...