1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [2 Голоса (ів)]

Буквально нещодавно закінчилась проща духовенства УГКЦ до Перемишлян, а у Львові, на основі міжрелігійного центру «Лібертас», відбувся християнсько-юдейський діалог. У межах цих подій пригадала собі головні етапи з життя блаженного священномученика Омеляна Ковча, якого, на мій погляд, можна також назвати екуменічною особистістю. У постаті о. Омеляна вражають три характеристики:  жертовність, відкритість, апостольство.

Чому жертовність? У 1922 році його призначають парохом храму св. Миколая греко-католицької громади в місті Перемишляни. Під час німецької окупації Західної України, намагаючись врятувати євреїв від знищення, він хрестив їх і видавав їм метрики про хрещення, незважаючи на заборону окупаційної влади. Загалом євреям було видано понад 600 свідоцтв про хрещення. О. Омелян звернувся листом до Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати євреїв у гетто. Навесні 1943 року був заарештований гестапо за надання допомоги євреям і ув’язнений у концтаборі Майданек, де таємно продовжував свою священицьку діяльність.

Чому відкритість? Коли я спілкуюся із сучасним духовенством, яке представляє різні конфесії, часто бачу закритість на власній спільноті і небажання відкривати себе на діалог з іншими. Отець Омелян присвятив своє служіння тим, «іншим», упослідженим, відкиненим, майже знищеним. Бо бачив у кожній людині, незалежно від релігійної належності, раси, кольору шкіри, традицій, Боже творіння. У листі до своїх дітей отець так писав про служіння у Майданеку: «Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться. Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день, за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними».

Чому апостольство? У будь-якому із етапів служіння о. Омелян залишався незгасним смолоскипом віри. Був гарним батьком і водночас опікувався сиротами, його родина була зразком справжньої християнської спільноти. Мене особисто вразив епізод, коли Блаженний перебував духівником у лавах УГА і завжди любив повторювати: «Знаю, що вояк є тоді спокійний, коли на лінії фронту бачить лікаря і духівника. А я – свячений, тому куля мене не бере».

Отож приклад блаженного священномученика Омеляна Ковча має бути зразком відкритості і діалогу не лише для духовенства, але й мирян. Адже свідчення його життя – приклад того, як можна виходити поза межі стереотипів!

 

Юліана Лавриш, випускниця Інституту екуменічних студій, аспірантка факультету журналістики Львівського національнго університету імені Івана Франка, автор колонки “Медіа і релігія” газети “День”

Більше про о. Омеляна Ковча читайте тут

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...