1 1 1 1 1 Рейтинг 4.50 [2 Голоса (ів)]

Що означає бути справжнім екуменістом у XXI столітті? Думаю, не просто виголошувати різноманітні гасла і демонструвати свою лояльність та толерантність до інших християнських конфесій чи релігій загалом. А своїми вчинками та благородними справами доводити, що мир, який ти плекаєш у власному серці, спроможний змінити руйнівний та ворожий напрямок руху світу й твоєї країни в русло світлого і нічим не заплямованого майбутнього.

Визначним екуменістом сьогодення, насамперед, міста Львова, я вважаю владику Димитрія, митрополита Львівського і Сокальського Української Православної Церкви Київського Патріархату. Молодий архипастир вже кілька років впевнено здійснює натхненну священичу місію налагодження порозуміння та утвердження міжконфесійного діалогу.

Саме у своєму пастирському служінні митрополит Димитрій завжди виявляє глибоку виваженість та розсудливість, вміння не просто почути, але й прислухатись до думок інших, розуміючи, що хоча між християнами існують розбіжності, але «всі ми діти Христові». Митрополит також є активним учасником усіх екуменічних заходів міста, всіляко підтримує розвиток діалогу між єпископами християнських конфесій, а також співпрацює із владою Львова.

Залишаючись прихильником порозуміння і мирного вирішення усіх труднощів та конфліктів, архипастир зміг утримати рішучу патріотичну та громадянську позицію в часи Революції Гідності, яка полягає у тому, що з корумпованою, антигуманною і україноненависною системою державної влади не може бути жодних компромісів. На думку митрополита, кожна людина має прислухатись до голосу своєї совісті, боронячи душу від усіх провокацій зла. Митрополит неодноразово своїми вчинками підкреслював, що саме Церква, єдність усіх християнських конфесій, спільне протистояння «режимові терору» є запорукою нашої перемоги. Незважаючи на те, що християнських конфесій у нашому місті багато, митрополит Димитрій намагається співпрацювати з ними, демонструючи, що УПЦ КП сповідує інтереси нового часу, залишаючись вірною традиціям, що вона є Церквою модерного світогляду, близького молодому поколінню, але й твердо шанує одвічні істини, фундаментальні постулати, закони Святого Духа.

Цього року його Високопреосвященство очолив загальноміське екуменічне освячення води, що, без сумніву, стало ще однією цеглинкою у побудові мосту порозуміння між нами. Саме така спільна праця, яка ґрунтується на духовній основі, допоможе нам збудувати нову країну, викорінивши непотріб старої системи – не тільки державної, але й системи агресії та відчаю, яка окупувала душі кожного з нас.

Глибоке розуміння екуменічних процесів притаманне йому також як докторові церковної історії, що, без сумніву, укріплює та обґрунтовує усі починання митрополита.

У світлі сучасних подій та загальної волі Української Православної Церкви Київського Патріархату спільно з Українською Греко-Католицькою Церквою та іншими Церквами збудувати міцну та споріднену українську громаду Христа, митрополит Димитрій постає тим пастирем, який впевненими кроками проведе свою паству через тернисту дорогу реформування духу – до спільного порозуміння та безкомпромісної братерської любові один до одного.

Євген Бойко, керівник проекту «Духовна велич Львова»

Більше про Владику Димитрія читайте тут

Підготувала Марта Плішило

 

 

1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 [1 Голос]

 Ще у 1887 році молодий греко-католицький монах Роман-Марія Шептицький (майбутній владика Андрей) у листі до матері пояснював свою затримку у Москві знайомством з дуже цікавою і мудрою людиною, яка справила на нього величезне враження. Ним був відомий російський філософ, богослов, поет, публіцист, літературний критик Володимир Соловйов. Не дивно, що Шептицький так захопився постаттю відомого російського філософа, адже вони обидва присвятили себе безкорисливому служінню Богу та ближньому, боролися проти зла та непросвіти, і вірили у можливість подолання великого розколу та об’єднання Православної і Католицької Церков.

Володимир Соловйов намагався примирити і поєднати слов’янську церковну традицію з західноєвропейською, був переконаний, що тільки Вселенська Церква здатна охопити, поєднати і привести до пізнання Божої правди страждаюче людство.

Вікторія Дворянин, журналіст газети «Львівська пошта»

Довідка: Володимир Соловйов народився 16 січня 1853 року у Москві. Батько – російський історик Сергій Михайлович Соловйов. А мати Поліксена Володимирівна належала до українсько-польської сімї. Власне, по материнській лінії Соловйов був онуком козацького сотника Василя Сковороди, брата філософа Григорія Сковороди. У  1864 р. Володимир Соловйов отримує середню освіту при московській гімназії № 5 (нині московська школа № 91), тоді як вищу освіту здобув у Московському університеті  в 1873 році, де спочатку вступив на природниче відділення, а через два роки перейшов на історико-філологічне. У 1874 р. пише та вдало захищає магістерську дисертацію. Вивчав праці О. С. Хомякова, Ф. В. Шеллінга та Г. В. Ф. Геґеля, І. Канта, Й. Г. Фіхте. У двадцять один рік написав першу велику роботу «Криза західної філософії», в якій виступив проти позитивізму і поділу (дихотомії). У 1876 році Соловйов береться за викладання у Московському університеті, а через різ покидає Москву і переводиться у Санкт-Петербург. Через чотири роки захищає докторську дисертацію у Петербурзі. А вже через рік його викладацька кар’єра завершується через одну публічну лекцію, у якій філософ закликає владу помилувати вбивць Олександра ІІ.

Вчинок Соловйова бувпереповнений християнським всепрощення. Відтак, Соловйов пішов добровільно з університету через цей інцидент. У собі почав відчувати потребу проповідувати, писати. Повністю віддається написанню богословських творів. У 1886 р.  вийшла друком його перша праця «Історія та майбутність теократії» (із трьох запланованих томів). У 1889 р. на французьку мову перекладено працю «Росія та Вселенська Церква», у якій пропагував ідею возз’єднання Західної та Східної Церков під главенством Папи Римського. Основною ідеєю його релігійної філософії було те, що Софія – Душа Світу. Містична космічна сутність, що поєднує Бога з земним світом. Цей образ зустрічається у Біблії; Соловйову ж він був відкритий у містичному видінні, про яке оповідає його поема «Три побачення».

Володимир Соловйов сімї не мав, жив здебільшого у маєтках своїх друзів або за кордоном. Взимку 1900 року Соловйова обирають почесним академіком Академії наук, а влітку у підмосковному маєтку професора Трубецького від хвороби артеріосклерозу та нирок Володимир Соловйов відійшов у вічність у сорока семирічному віці. Похований разом з батьком на Новодівочому цвинтарі.

Підготувала Олеся Барчук



1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 [0 Голоса (ів)]

На мою думку, екуменічною особистістю є Папа Франциск. Вважаю, що є дві ключові теми, які пояснюють мою думку. Але почну з того, що Хорхе Маріо Берґольйо як тільки став Папою, то про нього відразу почали говорити, що він є Папою Христа й екуменізму.

Не скажу, що я дуже ретельно вивчаю кожен крок і кожну промову Папи, але з цікавістю завжди спостерігаю за ним, тому для мене конкретно його екуменізм полягає у двох речах. По-перше, він так само, як і його попередники, є відкритим до екуменічного діалогу. Адже від ХХ ст. кожен Папа намагається ініціювати та підтримувати екуменічний діалог, а Папа Франциск є продовжувачем цієї місії. Він це робить дуже чітко й абсолютно природно. Зокрема, наприклад, його візит до країн Близького сходу, на мою думку, – це дуже виразний екуменічний крок. Хоча з приводу цієї поїздки були різні думки, але Папа все ж поїхав туди і це є підтвердженням його екуменічного спрямування. Він відкритий на зустріч, спілкування і діалог.

Другий момент, на якому я б хотів наголосити і який, на мою думку, є мегаважливим для екуменізму, але про нього не завжди згадується, це те, що Папа є тим, хто ламає бар’єри для Євангелія, причому дуже чітко й у всіх напрямах. Для нього постать Ісуса Христа і те, що Христос приніс, є найважливішим. Заради цієї мети він готовий ламати усі бар’єри. Іноді ці бар’єри дуже близько до нього – наприклад, інституційні. Вони створені поруч і Папа Франциск їх ламає, бо, на його думку, Христос хоче цього. Мені здається, що він є тим, хто несе Євангеліє і намагається робити це в чистому вигляді, без зайвих нашарувань. Це є той голос, який потребує почути сьогоднішній світ: католицький, православний, протестантський. Світ потребує не якихось правильних фраз про щось, а він потребує Христа. Мені здається, що Папа намагається це робити: нести світові Христа в чистому вигляді, без обмежень. Це те, чого потребують усі.

Якщо ми по-справжньому будемо з Христом, то тема екуменізму повинна зникнути. Адже екуменізм потрібний з огляду на те, що ми достатньо віддалені від Того, хто є найважливішим. А Папа своєю поставою, кожною своєю промовою і кожним своїм поглядом намагається про це говорити, тому я вважаю його екуменічною постаттю.

о. Ростислав Пендюк, голова Комісії у справах молоді УГКЦ

Довідка:

Папа Франциск, аргентинський архиєпископ Буенос-Айреса Хорхе Маріо Бергольо, обраний Римським Архиєрем на конклаві кардиналів 13 березня 2013 р. Імя Франциск, яке він собі обрав, використане вперше серед пап. Франциск, втім, і так увійшов у хроніки Ватикану – адже він перший в історії Папа з Нового Світу і вперше за більш ніж 1200 років Папа не з Європи (після Григорія III, який правив з 731 по 741 рік). Також Франциск – перший Папа-єзуїт. Свого роду новатор, як і колись Іван Павло ІІ.

Хорхе Маріо Бергольо народився 17 грудня 1936 р. у Буенос-Айресі в родині італійського емігранта. Його батько працював на залізниці, однак через безробіття покинув Італію і виїхав до Південної Америки. Виростав майбутній Папа у великій родині і був молодшим з пяти дітей. У юності цікавився природничими науками, отримав диплом техніка з хімії, а потім навчався в семінарії Вілла Девото в Буенос-Айресі.

11 березня 1958 р. Хорхе Маріо Бергольо вступив у орден єзуїтів та продовжив свою освіту в коледжі Святого Йосипа, в Буенос-Айресі, де отримав ліценціат з філософії та згодом викладав цю дисципліну в духовних навчальних закладах аргентинської столиці.

Підготувала Анна Грапенюк

1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [1 Голос]

                            

          

 На тлі подій Майдану і дискусій про відносини Церкви із державою і суспільством, про обов’язок коритись і право на протест вважаю видатною екуменічною особистістю вже далекого від нас співрозмовника – пастора Дитріха Бонгоффера. Він був одним з небагатьох християнських лідерів, які наважились на відкриту непокору режиму Гітлера. Що більше, Бонгоффер теологічно обґрунтував свою критику нацизму як феномену антилюдського і богоборчого. Сьогодні Бонгоффера читають і активно цитують не тільки українські протестанти, але й греко-католики і православні. У певному сенсі він став пророком нашого часу і християнським мучеником тоталітарного режиму. Масштаб його теологічних задумів справді екуменічний, навіть радикально екуменічний – в євангельському, глибинно-християнському сенсі.

 

 

Михайло Черенков, доктор філософських наук, професор кафедри філософії Українського католицького університету, член редколегії «Богословського порталу», порталу «Релігія в Україні», журналу «Theologicval Reflections».

Докладніше про життя Дітріха Бонгоффера читати тут

Фото: ttp://www.iscelen.org/3247-veren-svoemu-narodu-do-konca-svoih-dney.html

           http://www.kniga.org.ua/author/mihail-cherenkov/

Підготувала Олеся Барчук

 

1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 [1 Голос]

Одним з найнеординарніших екуменістів, як на мене, був митрополит Антоній Сурозький. Я не знаю, як він ставився саме до екуменічного руху, адже він був членом Російської Православної Церкви, яка дуже неоднозначно ставиться до екуменізму. Але митрополит Антоній був людиною світу. Частина його дитинства пройшла в Персії, молодість – у Франції, де він і став монахом, де боровся у французькому русі опору з німецько-фашистськими окупантами, і, насамкінець, зрілість він провів в Англії.

Думаю в Антонія Сурозького було чимало друзів у Франції, соратників по боротьбі, християн-католиків. Також і серед англійських протестантів, знаючи як багато зустрічей проводив митрополит Антоній, у нього не могло не бути чимало знайомих, а, можливо, і друзів.

Його духовний подвиг відомий багатьом. Він допомагав усім, кому міг, не зважаючи на те, чи той, хто в потребі, був католиком, православним, чи протестантом.

Але найголовніше, що мене вразило в одній з його розмов, це коли його запитали кому молиться дикун, коли він приклоняється якомусь ідолу. Митрополит Антоній відповів, що, якщо цей дикун молиться перед ідолом і вірить, що він молиться Богу, то він молиться тому самому Богу, що і ми.

Василь Стадник, головний редактор журналу «Дорогою молитви».

Довідка:

Митрополит Антоній Сурозький (Андрій Борисович Блум) – єпископ Російської Православної Церкви, філософ, проповідник. Андрій Блум народився 19 червня (6 червня) 1914 року в Лозанні, в сім’ї працівника російської дипломатичної служби. У 1923 році сім’я оселилася в Парижі. У 1938 році вступив до Сорбонни і закінчив біологічний і медичний факультети. 10 вересня 1939 таємно прийняв монаші обіти і відправився на фронт як армійський хірург (1939–1940), потім працював лікарем у Парижі. 17 квітня 1943 був пострижений з іменем Антоній. 14 листопада 1948 митрополит Серафим (Лук’янов) висвятив його у сан єромонаха і скерував до Великобританії. З 1 вересня 1950 – настоятель патріаршого храму святого апостола Філіпа і преподобного Сергія в Лондоні. 7 січня 1954 возведений у сан ігумена. 9 травня 1956 возведений у сан архимандрита. 30 листопада 1957 року в Лондоні хіротонізований на єпископа Сергіївського, вікарія Західноєвропейського екзархату Московського Патріархату з місцеперебуванням у Лондоні. У 1958 році був учасником богословських співбесід між делегаціями Православних Церков та представниками Англіканської Церкви. У 1962 році возведений у сан архиєпископа. 3 грудня 1965 возведений у сан митрополита і призначений Патріаршим екзархом Західної Європи. З 1968 по 1975 року – член Центрального комітету ВРЦ. 31 січня 1983 Рада Московської духовної академії присудив митрополиту Антонію ступінь доктора богослов’я. 1996 року – звання почесного доктора Кембриджського університету. 1999 рік – найстарший за хіротонією єпископ Російської Православної Церкви. На початку 2003 року йому зробили хірургічну операцію, після чого 1 лютого 2003 р. митрополит подав прохання про відхід на спокій за станом здоров’я, а 30 липня 2003 р. постановою Священного Синоду РПЦ звільнений від управління Сурозькою єпархією і звільнений на спочинок. Помер 4 серпня 2003 року в Лондоні в хоспісі. Похований на Бромптонському кладовищі.

 

Підготувала Олеся Барчук


Фото:

1http://www.truechristianity.info/ua/propovidi_ua/propovidi_na_uspensky_pist.php
2. http://www.ecumenicalstudies.org.ua/reportery/robocha-grupa/2010/01/29/146

 

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...