14 березня – початок Великого посту, що триватиме до 30 квітня. А першого дня травня святкуватимемо Воскресіння Христове. Маємо вдосталь часу належно піму дготуватися до Великодня. 40 днів, що символізує час, проведений Ісусом Христом у Пустелі, є моментом молитви та посту. Це період, де ми, християни, можемо якнайбільше сконцентруватися на Господу, шукати Його любові. Сфокусуватися на своєму духовному житті, можливо, переосмислити свої вчинки, бажання та цілі.

Ми даємо собі певні настанови під час Великого посту. Переважно – це відмова від певної їжі. Така собі корисна дієта для душі та тіла. Або ж замітки на щодень, як боротьба зі шкідливими звичками чи перелік добрих справ на 40 днів, які треба реалізувати за будь-яку ціну. Але в цих змаганнях часто ми забуваємо, навіщо ми це робимо.

Молоді серцем, відважні, лицарі духу – Герої Небесної сотні… Різного віку, з різних міст та областей України, різних професій та уподобань, студенти різних університетів… – всіх їх об’єднало не банальне слово “патріотизм” і любов до Батьківщини, не декларована і не обіцяна напередодні виборів електорату. Вони приїхали/прийшли на Майдан, щоб показати власним прикладом, що таке гідність. І що її не можна топтати ногами (схемами, корупційною павутиною у владних коридорах, популізмом, обкраданням власного народу десятками років). Ніхто з них не хотів помирати. Хоча в ті дні, коли на Майдані палали шини, було страшно. Але люди не розходились по домівках, не шукали затишку та якоїсь вигоди. Відстоювали правду, якої їх хотіли позбавити. Всіма силами влада прагнула занурити український народ в ілюзію, що так і має бути – без свободи слова, без вільного пересування цивілізованим світом і без належності до нього; борсання у власній бідності та неспроможності на угоду одному великому клану – олігархічній диктатурі.

Україна святкує Різдво. Наші родини за цей рік пережили чимало перипетій, та настала мить, коли надія переповнює наші серця. У світі «сталася новина»! З колядок чуємо у різних інтерпретаціях про час, місце, обставини народження Спасителя. Не даремно наголошують у різдвяних піснях, що Немовля народилося у найбіднішій стаєнці, серед пастушків та отари, у невибагливості до цього світу. Відтак, наші переживання за кожен день є дуже зрозумілим для Бога, бо велична подія сталася за умов бідності та непевності. Народжена дитина у Вифлеємі є Світлом для світу. З Різдва починається наше нове життя. Тому треба примиритися з Богом у покаянні, Святому Причасті, щоб гідно зустріти уродинника.

Ще до Різдва менш як місяць, а світ уже в очікуванні… Люди готуються до великого дійства – народження Ісуса Христа. У більшості країн світу це свято відзначають з 24 на 25 грудня за Григоріанським та Новоюліанським календарями. А саме: католики, лютерани, англікани та частина методистів, баптисти, п’ятдесятники та більшість Помісних Православних Церков світу, серед яких найдавніша Константинопольська Православна Церква (крім Афону)!

У ввечері, 24 грудня, західні християни зустрічають Вігілію (від лат. vigilia – «пильнування»), тобто Святвечір. На Святвечір подають пісний обід, який благословляють облаткою (тонким випеченим прісним тістом) та переломлюють: по черзі пропонують відламати та з’їсти шматок облатки, вітаючи та благословляючи. Передує Святій вечері адвент (піст), який триває до чотирьох тижнів. У цей час духовенство носить облачення фіолетового кольору як знак покаяння, вірні приступають до сповіді та причастя. Увечері, 24 грудня, також встановлюють та прикрашають ялинку. Ця традиція, до речі, походить з Німеччини, де це дерево є символом родючості та життя.

21 листопада християни вшановують свято — Собор святого архистратига Михаїла й інших безплотних сил. В буденному житті ця подія сприймається вже як день іменин. Насправді, якщо задуматись над змістом свята,  бачимо центральну подію розділення добра і зла, яке виникло внаслідок гордині одного ангела... А вірність іншого — Архистратига Михаїла, що є очільником ангельських чинів та вірним слугою Божим, — сьогодні почитаємо. Коли на небі стався бунт, і Люцифер разом з частиною ангелів постав проти Бога, Архистратиг Михаїл скинув Сатану у безодню. Відтоді, триває боротьба між добром і злом вже у світі, в якому ми живемо.

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...