- Деталі
- Створено: 04 вересня 2018
Без усвідомлення свого покликання ми, як невстановлені пральки. Великі й спроможні, але стоїмо без діла, наче старий непідйомний комод. Тільки той, хто тямить у водопроводах і пральках, може оживити цю машину. І без інструкції тут ніяк.
Інструкцією християнина є Боже Слово. Бог хоче, щоб усе сотворене стало текстом Благовісту. Кожен покликаний бути конкретним і неповторним Словом Творця на землі, живим і діяльним. Як розпізнати це унікально-моє, яке насправді є Його (від Нього)?
- Деталі
- Створено: 22 червня 2018
(з нагоди святкування пам’яті Первоверховних Петра та Павла)
Бог отців наших вибрав тебе,
щоб ти волю його зрозумів (…).
Будеш ти свідком Йому перед усіма людьми
Дії 9: 10
Що могло поєднати освіченого фарисея Савла та простого рибалку Симона? Ревного гонителя християн та одного з найближчих Христових учнів? «Недородка» (1 Кор. 15, 8) та «Скелю»? Того, кому Ісус з’явився аж по Вознесінню, і того, хто бачив Учителя переображеного, тривожного, воскреслого та прославленого?
Павло переслідував «Дорогу». Петро тричі Її зрадив. І з такими Господь захотів будувати свою Церкву. Бог вибрав і покликав до апостольства саме «малого» Павла та «великого» Петра. Тих, які хибили, але неодмінно каялися, наверталися, не здавалися – горливо звіщали Добру Новину.
- Деталі
- Створено: 04 червня 2018
(До Дня батька, який відзначаємо в третю неділю червня)
Деякі сивочолі пани полюбляють повчати: «Будь мудрою: все в сім’ї залежить від жінки». Але це те саме, що сказати: «Зважай на праву ногу: для ходьби лівої не треба!». Так часто нівелюємо роль і важливість батька в сім’ї.
Сатані дуже зручно, щоб людина зростала як безбатченко. Бо якщо не знаю, хто такий Татко, то не зможу з вірою промовити «Отче наш». Важко довіритися Небесному Батькові, якщо твоя психіка на слово «тато» пропонує лише такий ряд асоціацій: біль – небезпека – плач – безвихідь.
- Деталі
- Створено: 03 травня 2018
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються,
повинні в дусі та в правді вклонятись.
Ів. 4,24
Тіло – чому воно не твердая криця? Так легко спустити з нього душу. А серце? Його теж розбивають. Таке крихке це створіння – людина! Але так не було спочатку. Людська природа стала такою нетривкою, коли ввійшла в гріх, а відтак вляпалася в смерть. У цих хитких пісках псевдожиття, в якому доводиться лавірувати між добром і злом, ми втратили автентичне дихання – Божий подих, що колись перетворив порохову ліпнину на людину.
- Деталі
- Створено: 30 березня 2018
Найбільше болить, коли не можеш говорити до тих,
кому довіряєш і кого любиш.
Богдана Матіяш
(«Братик Біль, сестричка Радість»)
Ми боїмося болю: зубного, пологового, болю розбитого серця, болю ганьби та самотності. Бо це не сила терпіти. Біль виявляє нашу слабкість. Дехто скаже: «викриває наше справжнє єство». Але наша справжність – це образ і подоба Божа. Коли зриваємося в знемозі, то потребуємо допомоги, а не діагнозів чи оцінки…
