У межах 13-го Екуменічного соціального тижня сьогодні, 7 жовтня, відбулася Міжнародна екуменічна конференція «Почути крик Землі: інтегральна екологія в дії». Учасники обговорили турботу про сотворіння та екуменічний діалог: католицьку, православну і протестантську перспективи. Була представлена «цілісна екологія» папи Франциска – ключ для збереження спільного Дому. Цікавими були доповіді про економіку і екологію та їхній спільний сталий розвиток. Дискутували про завершення ери викопного палива і «Зелений» курс у публічно-практичному дискурсі України та світу.

 

Модерував міжнародну конференцію д-р Павло Смицнюк, директор Інституту Екуменічних Студій Українського Католицького Університету. Спочатку учасників благословив владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський УГКЦ. З вітальними словами виступили Андрій Садовий, мер міста Львова, та Тім Петерс, директор представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні (м. Київ).

«Університет щиро вітає цю подію, організаторів. Об’єднуймося разом для добра землі, для добра кожного», - привітав учасників о. д-р Богдан Прах, ректор Українського Католицького Університету.

«Висловлюю щиру подяку за радісну роботу працівників Інституту екуменічних студій. Ми вислухаємо послання Патріарха Варфоломія, Патріарха Святослава, Кардинала Тарксона, митрополита Бориса Гудзяка та інших церковних і світських достойників, які дають зрозуміти, якими важливими є питання, про які ми будемо дискутувати. Людино, полюби і очисти свою землю такою, як дав її Господь. Інститут підняв цю тему, бо всі ми, християни, спільно журимося і бажаємо очистити нашу землю від усякої скверни, бруду і нечистоти. Бажаю успіхів у нашій так потрібній праці», - зазначив президент Інституту екуменічних студій о. Іван Дацько.

«Папа Іван Павло ІІ сигналізував про потреби громад і осіб, про необхідність поваги у ставленні до природи. Якщо ми ставимося до них як до невичерпних і використовуємо їх безоглядно, то піддаємо серйозній загрозі життя планети і наступних поколінь. Запити на моральність є незамінними і ні з чим незрівнянними. Тому ми повинні з однаковою дбайливістю підходити до питання окремої особи і навколишнього середовища.

У 1991 році Іван Павло ІІ написав ще одну енцикліку, де йшлося  про природу приватної власності. Наша здатність перетворювати цілий світ повинна бути узгоджена з Божою волею. Іван Павло ІІ зазначав, що усі люди мають поважати сотворений світ, бути свідомими наших зобов’язань і потреб стосовно наступних поколінь. Він також привертав увагу до руйнування людиною навколишнього середовища. Запровадив поняття «гуманної екології». Бо питання людського середовища – це питання ще серйозніше, ніж питання природного середовища. Дуже мало зусиль зараз докладається, щоб вберегти засади людської поведінки. Людина є також Божим даром для кожного з нас. Ми повинні поважати і природну, і моральну структуру, якою Бог наділив сотворений світ. Папа Іван Павло ІІ застосовує таке міркування до модерної урбанізації і говорить про належне сучасне планування міст, яке враховує, як там будуть жити і працювати. Виходячи з таких міркувань і закладаючи такі стосунки між світом людей і природи, папа Франциск закликав прислухатися до крику землі і крику бідних. Належний баланс не буде досягнутий без вирішення соціальних проблем і проблеми бідних.

Папа Іван Павло ІІ сказав, що ми повинні поважати і людське, і природне середовища, бо вони тісно переплетені. Ми не можемо плекати природнє середовище і водночас зневажати людину.

Папа Бенедикт у 2007 році написав про екологію природи, людську екологію і суспільну екологію. Усі 3 виміри екології тісно пов’язані. Зростання промислового виробництва потребує великих затрат енергії. Але ця енергія повинна бути чистою, а не такою, що забруднює довкілля. Розвиток народів, їхні права та обов’язки пов’язані між собою і з довкіллям. Нам потрібна моральність і етика.

Папа Франциск говорив про цілісний розвиток людини і стурбованість долею бідних. У 2015 році, коли він написав енцикліку, ООН організувала Світовий конгрес з питань екології в Парижі. Папа Франциск доклався до того, щоб була ця зустріч у Парижі. Усі люди і все, що є в природі, зазнає впливу людини. Кліматична криза і забруднення впливає на усіх бідних на планеті. Ми не можемо збагнути природнього чи соціального світу в ізоляції, тільки невіддільно одне від одного. Кожен повинен поводитися відповідально, щоб врятувати планету. Ми повинні бути чесними і не приховувати фактів заради зиску. Ми повинні ввійти у вартісний діалог на світовому рівні, щоб усі могли зробити свій внесок у спасіння природи. Ми повинні розвивати чутливість до природи, щоб могли слухати і чути, як природа закликає нас поклонятися Богові, Який усе створив.

Коли ми вживаємо поняття довкілля, то маємо розуміти стосунки між природою і суспільством. Не можна трактувати природу як щось окреме від нас. Ми є частиною природи, наше тіло створене з землі, і воно утримується плодами землі. Ми включені в природу, тому не повинні ставати в позу господарів, які зловживають природою. Закликаю усіх порефлексувати над тим фактом, що у нас є солідарність між поколіннями. Мої побажання – нехай ця конференція через різні доповіді допоможе загострити фокус на потребах і можливостях їх вирішення, щоб ми могли підтримати життя теперішнього і прийдешніх поколінь», - розповів Кардинал Пітер Тарксон, префект Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові у Ватикані.

«Така подія, як Екуменічний соціальний тиждень, не є випадковою. Ми маємо екологічний імператив з боку сотвореного світу. Ми можемо поділяти чи не поділяти релігійні принципи, можемо мати різні політичні погляди, але усі ми є мешканцями Землі і ставимося до неї не завжди справедливо. Земля нагадує, що існує завжди зв'язок. Творіння завжди має глибоко екуменічний вимір.

Християнський підхід до сотворіння є частиною вчення, що Бог створив світ з любові. Нас покликано ставитися до природи як до частини своєї плоті. Екологія – це глибоке духовне питання. Треба розуміти моральні причини екологічної кризи. Тому Вселенський патріарх Варфоломій говорить про «екологічний гріх». Це богословське питання. Саме присутність Церкви – це уже прикладна екологія. Знищення творіння є образою Творця. Щоб осягнути богословську зв’язаність речей, нам потрібно прийняти Духа смирення і простоти. Ми шукаємо альтернатив, забуваючи, що сам наш спосіб життя призвів до такої ситуації. Щоб досягнути покращення, ми повинні зупинитися і задуматися. Екологічна криза потребує зупинки від діяльності: перестати бездумно зловживати. Так працює смирення. Треба навчитися відповідати за наслідки своїх дій.

Для того, щоб змінитися, потрібно змінити свої погляди, ставлення і практику. Ми повинні жити з меншими потребами, бо баланс планети порушений. Просто сказати собі: «Ні!». В цьому захована суть проблеми. Виклик у тому, як жити так, щоб бути промоутером гармонії, а не хаосу.

В останній енцикліці Патріарх зазначив, що під час пандемії зменшилося виробництво, забруднення повітря. По суті, ми побачили антропологічні масштаби екологічної кризи.

Ми повинні навчитися жити відповідно до своєї віри, перекласти свою віру на мову співчуття, зсунути наратив з виживання на наратив стурбованості. Економіка та політика вирішують, хто виживе. Але економіка та політика завжди будуть робити це коштом бідних і меншин. Кліматичні зміни і COVID19 дозволяють пробудитися від нерівності, від інституційної корупції»,- зазначив о. д-р Джон Хрисавгіс, радник Вселенського Патріарха з екологічних питань.

«Сьогодні ми стоїмо на завершенні модерної епохи, там, де стоїть екологічне майбутнє нашого світу. Модерна епоха детермінувалася людською узурпацією влади над природою і її ресурсами. Ці ресурси вичерпалися, клімат змінюється безповоротно внаслідок діяльності людини. Нове бачення людини – це новий досвід Бога. Нова екологічна теологія може допомогти, бо богослов’я визначає концепцію стосунків між людиною і природою.

Святий апостол Павло чув стогін усіх тих, хто був зворушений Божим Духом і очікував відкуплення тіл. Це той Дух, що і зараз присутній. Це Дух Воскресіння Христа. Люди є частиною природи. Отож, вони не повинні стояти в центрі світу, а мають інтегрувати себе у природу, щоб вижити. Це ставлення повинне, радше, керуватися смиренням. Правдиве знання – це не влада, правдиве знання – у мудрості», - модератор зачитав доповідь д-ра Юргена Мольтмана, протестантського богослова, професора систематичного богослів’я в Тюбінгенському університеті.

«Антропогенний вплив на довкілля не має аналогів в історії. У цьому контексті постає нагальне питання: яким чином людство може врятувати свій спільний дім – планету Земля й досягнути цілісного розвитку задля побудови гармонійного й справедливого суспільства? Важливим внеском у цьому процесі є енцикліка папи Франциска  “Laudato Si – Славен будь: про турботу за наш спільний дім”.

Папа констатує, що екологічна криза, як і будь-яка суспільна, закорінена передусім у кризі особистості, цінностей, світогляду та ставлення до Бога, і саме тут насамперед треба шукати дієві рішення. Кожна людина, яку Творець покликав до буття, залишає власний неповторний соціально-екологічний слід. При цьому все має значення. Зміна способу мислення, стилів життя та моделей поведінки, споживання, спілкування, праці та відпочинку, навіть найменший вчинок з турботою про довкілля, кожен зекономлений кіловат чи навіть ват енергії може стати суттєвим виявом любові до Бога та ближнього і нашою «вдовиною лептою» для збереження спільного дому.

Важливим є екологічний внесок усіх без винятку учасників суспільного процесу, відповідно до принципів солідарності та субсидіарності, серед яких варто виділити сім’ю, школу й засоби масової інформації. Особливе значення має відповідна національна й міжнародна екологічна політика та законодавство.

Визначальну роль і компетенцію в процесі сприяння глобальному екологічному наверненню сучасного людства має Церква, яка покликана плекати екологію людини, засновану на Божому природному законі, що є передумовою екології довкілля», - доповів д-р Володимир Шеремета, голова Бюро з питань екології Української Греко-Католицької Церкви.

«Екологія була частиною релігії. А сьогодні людина знищує дім, в якому живе. Сама проблема починається змалку, коли людина не розуміє свого покликання. Фінансові показники корупції мають вплив на руйнування екології. Тому реформи без цінності та етики – гібридні реформи.

Нам треба повернутися з накопичення і нагромадження до вдосконалення. Справжня креативність не руйнує природу, а дотримується заповідей християнства.

Має відбутися екуменізм між науками, щоб людина розуміла природу речей – заради правди. Нам потрібна нова наука, пошук мудрості. Тому що завдання сталого розвитку – це зберегти сам дар життя», - зазначив д-р Зіновій Свереда, віцепрезидент Української кооперативної федерації.

«Нафту, вугілля та газ ми використовуємо всього 200 років, але це веде нас до кліматичної кризи, наслідки якої будуть катастрофічними Для того, щоб середня глобальна температура зростала нижче 1,5 °C для цілей Паризької угоди, нам потрібно перестати використовувати викопне паливо і залишити до 80% його запасів у землі. Саме для цього і для побудови нової, кліматично нейтральної економіки нам потрібно створювати власний «Зелений курс».

Відмова від викопного палива можлива через вплив на такі сфери: політична воля, політичні рішення та вимоги електорату до кандидатів на виборах, діючого уряду, президента та парламенту; припинення субсидування, кредитування і інвестування в індустрію викопного палива; скорочення попиту на енергію з викопних  видів палива та економічний тиск на виробників; уловлювання та захоронення СО2 від спалювання викопного палива; врахування, вимірювання та звітування кліматичних ризиків у господарській діяльності; місцеве кліматичне лідерство громад та громадян у досягненні цілей “Зеленого” курсу», - розповіла д-р Світлана Романко, виконавча директорка міжнародної організації350.org у регіоні країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії.

Довідка

Форум «13-ий Екуменічний соціальний тиждень» організовано у партнерстві із Фондом Конрада Аденауера в Україні, за сприяння Львівської міської ради та експертної підтримки Управління екології міста, Ініціативи «Чисте місто», МБО «Екологія. Право. Людина», Українського католицького університету (Інститут лідерства та управління, Інститут релігії та суспільства, Львівська бізнес-школа, Програма соціальної роботи, Асоціація випускників), Екобюро Української греко-католицької церкви, Національного університету «Львівська політехніка», Львівського національного університету ім. Франка, Міжнародного центру «Інтеграція», Освітньо-методичного центру ім. О. Дзеровича, ГО «Центр екобогослов'я та сталого розвитку» та ін.

Марта Більська

Пресцентр 13-го Екуменічного соціального тижня

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...