Скуштуйте й побачте, який добрий Господь!

 Пс. 33, 9

Так видається, що з усіх створінь людина – найневиживальніша істота, найкрихкіша та найвипещеніша. Уявіть собі крокодиленят чи блошенят, у яких болить животик чи пересихає носик, – над ними днюють і ночують чуваючи їхні тато-мама. І до того ж радість батьків від немовляти більша, ніж їхнє недосипання-недоїдання-втома.

Наш Бог, колосально креативний, не припиняє засвідчувати, що розуміє нас, як ніхто інший. А отже – не засуджує, а приймає. Навіть принцип «вірності в малому» Бог підтвердив власним прикладом! Так, великий і всемогутній Бог, який є Духом, раптом став маленьким і слабким! Став немовлям! Умістив себе в лоно Діви, потребував Її тепла, Її молока. Потребував Йосифа: його захисту, зарплатні, виховання, науки, ремесла…

Ісус міг зійти з неба в юному тілі, міг повернутися до Отця громовицею – без болю, без страждання! Але Господь вирішив пережити сповна все людське: успіх, радість, визнання, зраду, відкинутість, ганьбу, втому, страх… Усе, крім гріха. І переконати нас, що Отець любить людину безумовною любов’ю. Не за наші добрі діла чи переступи. Любить, бо Бог є любов’ю!

Бог не побоявся довіритися людині. Навіть, якщо вона ще в Едемі не змогла цілковито звірити себе Богові… Марія з Йосипом виправдали Божі сподівання, бо мали Духа. Апостоли змогли не підвести Ісуса, як отримали Святого Духа. А світ, що втратив Боже дихання після первородного гріха, відмовився від пропозиції другого дихання. І позбавив Ісуса життя. Але так захотів Всевишній! Віддатися повністю людині, якщо вона не змогла віддатися Богові. Отець завжди робить перший крок до нас! І цей крок – це пропозиція-освідчення! Не наказ, не примус. Це запрошення, яке маємо право відкинути.

Сьогодні Бог знову крокує до нас... Малим немовлятком… Щоб ми перестали боятися Його. Щоб ми відважилися торкнутися Його, поцьомати, змінити підгузку. Це парадокс! Але чого тільки не зробить люблячий Батько, щоб переконати дитину, що Йому можна довіряти, що до Нього доречно прислухатися…

Катерина Воїнська

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо