Коли замість зрадника на Камінний Стіл

із власної волі підніметься невинний і віддасть себе у жертву,

Стіл розпадеться і сама Смерть буде подолана.

Люїс Клайв («Лев, Чаклунка і стара шафа»)

 

Сьогодні «Христос воскрес!» мені хочеться прокричати голосом Люсі з «Хронік Нарнії». Ми так звикли до цього Великоднього привітанням, що часами «Слава Україні» проголошуємо звитяжніше.

Ісус Христос зробив колосальний переворот. Це дуже стратегічний прорив. Це безперечна перемога!

 Пам’ятаєте, як польовий зміюка доповз до людей в саду? Як задушив їх добірною брехнею: «Бідолашечки, як же вас обмежив Бог! Поселив серед дерев, а з жодного не дозволив їсти! Не помрете, як скуштує забороненого плоду! Просто знатимете, окрім добра, ще й зло! Будете як ваш Бог!»

Адам і Єва були як Бог – без гріха, чисті, могли бачити Його на власні очі, відчувати. Вони не мали таємниць від Бога. Адже не мали фізичних батьків: татом-мамою для них був сам Творець. А їсти могли з кожного дерева. Тільки єдине було заборонене.

Пізнавши зло, люди не змогли жити. Їх душив страх. Страх перед смертю, болем, ганьбою, зрадою. Людина почала плазувати й крастися у світі. З відчуттям чогось незворотно зламаного, з тугою за чимось навічно згубленим. Без якого вже не жити – лише вмирати в агонії. А змій реготав, що сам не гам й іншому не дав. А Свята Трійця оперативно складала план визволення полонених:

- Отче, я поверну їх додому!

- Сину, коли я ліпив людину, я дивився на Тебе. Вони, бездиханні, забули всі Мої обітниці. Люблю їх не менше за Тебе. Нічого з цим не можу вдіяти. Я конатиму разом з Тобою на хресті.

- Отче, коли Син прославиться, Я ввійду в їхні серця й нагадаю, чийого вони роду. Стану їхнім диханням, щоб вони стали Твоїми дітьми, як Ісус.

Бог вдягнувся в тлінне тіло, щоб замість людини померти. Він воскрес, щоб знищити все, що розділяє людину з Отцем. Тепер смерть – не кінець, а лише перехід у лона Отця. Біль – знак зцілення, доторку одвічного Лікаря. Зітліла й зрада, бо Вірний Бог виконує свої обітниці. Не стало й ганьби: знищений той, хто звинувачує й регоче!

Катерина Воїнська

Додати коментар


Захисний код
Оновити

lorem

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...