У Львові почав функціонувати центр для людей, які внаслідок економічної кризи в Україні потрапили до групи ризику і опинилися в критичному фінансовому становищі – передусім представників так званих «соціальних бідних» – неповносправних, невиліковно хворих, ВІЛ-інфікованих (зокрема, хворих на СНІД) і малозабезпечених. Діє цей медико-соціальний центр при Шпиталю імені Митрополита Андрея Шептицького, що на вул. Озаркевича, 4. Його відвідувачі – люди, що опинились у складних життєвих обставинах.

Теорія справедливої торгівлі в Україні залишається поки що міфом. Мало хто прагне її реалізувати, кожен бажає лише власного збагачення і вигоди. А якщо у когось і виникають оригінальні ініціативи покращення добробуту населення, то зазвичай, на це немає ані грошей, ані важелів впливу. Однак, у старій добрій Європі вже давно ця теорія втілилась у практику. Європейці знайшли відповідь на актуальне в Україні питання: «Як дозволити незаможним селянам збільшити свої доходи, не отримуючи державної допомоги?» Прикладом цього є заснування «Альтер Еко» Трістана Лекомта – французької марки товарів, що стала лідером справедливої торгівлі.

Зменшити згубний вплив для середовища великої промислової зони тепер можливо! Незважаючи на усталену думку про додаткові затрати, в Данії почали шукати натхнення в природному середовищі, коли найменші відходи одного підприємства є ресурсами для іншого. Так,  в одній з промислових зон цієї країни, у Калундборзі, є дев’ять окремих підприємств, серед яких важливі нафтоочисні компанії та теплоелекростанції країни. Ця зона є прикладом зразкового екологічного та економічного співробітництва.


 

Модель такого промислового «екопарку» є надзвичайною. Йорген Хрістенсен, один із зачинателів проекту, протягом чотирнадцяти років був генеральним директором заводу Ново Нордіск (другої в світі фармацевтичної лабораторії) та засновником багатьох проектів співробітництва з іншими виробничими зонами.

Екопарк – це успішний результат тридесятилітньої усвідомленої праці та зусиль, завдяки яким стали потроху розвиватися проекти обміну води, відходів та енергії. У цьому оригінальному парку відходи одного заводу стають ресурсами для іншого. А закритий цикл переробки дозволяє зменшити споживання сировини та енергії. «Мета будь-якої співпраці – це, насамперед, отримання прибутку. Використовуючи краще наші ресурси та переробляючи відходи, ми значно зменшуємо наші затрати!», − зізнається Йорген. Першим був проект нафтоочисної компанії Статойль, яка, зіткнувшись із проблемою водопостачання на початку 70-х років, примусила муніципалітет побудувати трубопровід, що сполучив нафтоочисну компанію з Калундборзьким озером. За цю послугу Статойль зобов’язалась забезпечувати гарячою водою сусідню теплоелектростанцію і переробляти її воду, щоб вона виходила принаймні настільки чистою, якою вона туди потрапляла.

Через декілька років інженери теплоелектростанції запропонували сусіднім підприємствам забезпечувати їх безпосередньо теплом від водяної пари, яку вони виробляють. Останні погодилися і можуть розраховувати на теплоелектростанцію для споживання енергії цих заводів або для обертання турбін. Наприкінці 80-х років тут розташували рибогосподарське підприємство, яке потребує теплої чистої води від теплоелектростанції. З цього часу ферма щороку продукує більш ніж двісті тонн чудової форелі та лосося.

Останні проекти, що з’явилися, стосуються відходів. Їх не викидають, а використовують як сировину або як ресурси для сусідніх заводів. Наприклад, теплоелектростанція продає двісті тонн гіпсу (діоксиду сірки), який продукується в процесі виробництва, сусідньому заводу, що виготовляє гіпсові панелі. Інший приклад: більше мільйона тонн відходів від дріжджів із заводу Ново Нордіск, де виробляють інсулін, використовують для збагачення харчування восьмисот тисяч голів свиней, яких вирощують на сусідніх фермах.

На сьогодні глобально зменшити негативний вплив на довкілля Калундборзького комплексу допомагають двадцять три проекти співпраці. Результати вражають. За десять років споживання води на дев’яти підприємствах знизилось на 25 %, а щороку таким чином зекономлено майже три мільйони кубометрів води. Кожного року уникають також використання сорока п’яти тисяч тонн нафти та п’ятнадцяти тисяч тонн вугілля; співпраця у Калундборзі дає змогу не викидати в атмосферу сімдесят п’ять тисяч тонн двоокису вуглецю (одного з головних газів, що спричиняють парниковий ефект).

Чи можна застосувати цю модель деінде? На думку Йоргена Хрістенсена, головним критерієм успіху є не стільки абсолютна необхідність географічної близькості та неконкурентності різних учасників «промислового симбіозу», скільки взаємозв’язок між різними частинами. У світі запроваджено численні ідентичні цьому проекти (в Австрії, Сполучених Штатах, Китаї тощо), але жоден з них не досяг такого ступеня інтеграції і не досяг таких хороших результатів для довкілля.

Цей приклад чудово ілюструє, що промисловість може бути рентабельною та ефективною, значно зменшуючи негативний вплив на довкілля. Він спонукає розглядати промислові процеси як реакції метаболізму. Так парк заводів стає подібним до екосистеми з численними взаємодіями та взаємозалежностями заводів між собою, але й також між середовищем цією зони.

Класична концепція заводу для промисловця надто довго ґрунтувалась на широко розповсюдженій думці, що природні ресурси невичерпні. Однак Земля нездатна ні виробляти нескінченно такі ресурси як метали чи нафта, ані поглинати разом з тим всю сукупність відходів. У всякому разі, не в тому темпі, який сьогодні нав’язує їй людина. Але й побудова екологічнішої економіки безпосередньо пов’язана з участю промисловців. Приклад Калундборга втілює новий спосіб мислення, який варто би всім нам перейняти. А Йорген Хрістенсен намагається викликати цю революцію в умах у всього світу.

Підготувала Олеся Барчук за матеріалами Сільвена Дірніла і Метью ле Пу. 80 ідей навколо світу.

Взявши на виховання восьмеро чужих дітей, молодий чоловік не лише подолав важку хворобу, але й поставив на ноги хлопчика, якому лікарі пророкували приреченість до інвалідного візка.

Несподівані рішення

Йосип Посипанка із селища Середнього на Закарпатті ще не так давно відвідував в Ужгороді регіональний центр соціально-трудової реабілітації та професійної орієнтації «Вибір», який допомагає молоді з обмеженими фізичними можливостями реалізовувати себе в житті.

 

Побутує усталена думка, що модель соціального та етичного підприємства не може прижитися в такій бідній країні як Непал. Однак, жителька цієї країни довела, що можна створити  продуктивне й рентабельне підприємство, яке б узяло під опіку виховання дітей. Це Cуло Шах, яка поставила перед собою також виклик сприяти емансипації жінок та покращити становище бідного населення Непалу.

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...