Продовження теми. Інститут екуменічних студій зародився у стінах Українського католицького університету і вже 10 років активно працює в Україні. Інститут – це перш за все цікаві, енергійні та мотивовані люди, які готові змінювати себе і світ, які не задовольняються малим, але прагнуть більшого. ІЕС – це постійні зустрічі з різноманітними людьми: студентами і викладачами, єпископами і мирянами, вірянами та атеїстами, людьми з України та з усього світу. Це енергія нових ініціатив, атмосфера відкритості та діалогу. Адже принцип «єдність у різноманітності» втілений у життя – працівники інституту належать до різноманітних християнських традицій.

«І Бога призивай, і руки прикладай!» 

Інститут екуменічних студій працює як інституція завдяки вірі та неймовірним зусиллям багатьох людей. «Екуменізм життя, вкорінений у дружбу» – гасло щоденної праці цього інституту. Тому за ці роки вдалось провести десятки наукових конференцій та семінарів, сім екуменічних соціальних тижнів, три всеукраїнські конкурси для журналістів «Репортери надії в Україні», створити Магістерську програму екуменічних наук, Дистанційну магістерську програму екуменічних наук як для україномовних студентів, так і для англомовних, франкомовних, запровадити Річну сертифікатну програму «Медико-психологічний та соціальний супровід осіб з особливими потребами»,

Друга частина інтерв’ю про відродження УАПЦ. Розвиток та становлення Української Автокефальної Православної Церкви був не легким і уже в часи незалежності України. Про ці процеси та можливість єдності православ’я в Україні у розмові з Тарасом Дмитриком, головою Всеукраїнського Братства святого апостола Андрія Первозванного УАПЦ і відповідального секретаря Українського християнського академічного товариства.

– У 1992 році відбувся об’єднавчий Собор УАПЦ і частини Українського екзархату РПЦ. Церква одержала назву «Українська Православна Церква – Київський Патріархат». Тодішній патріарх УАПЦ Мстислав не визнав цього об’єднання. Чому так сталося і як це вплинула на подальшу долю УАПЦ?

Рух за автокефалію Української Православної Церкви розпочався одночасно із визвольними змаганнями українців на початку минулого століття. У часи Директорії було зроблено перші кроки для юридичного оформлення УАПЦ, пізніше у 1921 році відбулося затвердження статуту, однак вже у 30рр. ХХ ст. вся ієрархія УАПЦ, значна частина духовенства та активні миряни загинули мученицькою смертю від рук більшовиків. Друга світова війна спонукала до повторного відродження УАПЦ. Однак опісля УАПЦ в Україні знищили знову,  і цього разу це також зробила радянська влада. Хоча частині єпископату і духовенства вдалося емігрувати до Західної Європи, США та Канади, до країн Латинської Америки та до Австралії й Нової Зеландії, де вони продовжували будувати церковне життя УАПЦ уже у діаспорі. В Україні УАПЦ змогла відродитися лише наприкінці 80-х років ХХ ст. Зокрема 19 серпня 1989 року о. Володимир Ярема разом із о. Іваном Пашулею оголосили про вихід зі складу Московської патріархії і перейшли під опіку митрополита Мстислава Скрипника, глави УПЦ у США та УАПЦ в діаспорі. Це було уже ІІІ Відродження УАПЦ. Цьогоріч виповнюється 25 років з того часу. Про передумови цього кроку та подальший розвиток Української Автокефальної Православної Церкви розповів Тарас Дмитрик, голова Всеукраїнського Братства святого апостола Андрія Первозваного УАПЦ і відповідальний секретар Українського християнського академічного товариства.

Велосипедом на пари, велосипедом на роботу, велосипедом на пікнік з друзями... Велосипед як спосіб життя та міської свідомості.  У людей, у котрих немає велосипеда, дуже часто виникають питання, чому всі навколо так метушаться з тими роверами, будують доріжки, роблять круглі столи-конференції щодо велокультури, зрештою, купують велосипеди. Мені б хотілось впевнено відповісти кожному з них, підсвідомо переконуючи: агов, пересідайте на велосипед, бо це...

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...