У Львові почав функціонувати центр для людей, які внаслідок економічної кризи в Україні потрапили до групи ризику і опинилися в критичному фінансовому становищі – передусім представників так званих «соціальних бідних» – неповносправних, невиліковно хворих, ВІЛ-інфікованих (зокрема, хворих на СНІД) і малозабезпечених. Діє цей медико-соціальний центр при Шпиталю імені Митрополита Андрея Шептицького, що на вул. Озаркевича, 4. Його відвідувачі – люди, що опинились у складних життєвих обставинах. Медико - соціальний центр є частиною програми, що спрямована на підтримання можливостей отримання послуг повноцінного харчування, гігієни та здоров’я для соціально неблагополучних і незахищених категорій населення. Функціонує соціальний центр на постійній основі в комплексі з іншими послугами. Така програма стала можливою завдяки проектові «Підтримка діяльності медико-соціального центру опіки для людей у кризових ситуціях на базі БУ «Шпиталь ім. Шептицького» консорціуму МБФ «Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону» і МФ «Відродження» за сприяння Emergency Fund OSI (Інститут відкритого суспільства) та Антикризової гуманітарної програми МФВ.

Незважаючи на те, що за офіційною статистикою темпи економічної кризи в Україні уповільнилися, все ж, за недавно оприлюдненою статистикою ООН тепер за межею бідності в Україні перебувають 78 % людей. Україна посідає 83-те місце за рівнем розвитку суспільства, опустившись за останній рік на 7 сходинок рейтингу. Доходи українців в 2009–2010 роках впали на 10 %, значно зросла кількість малозабезпечених людей. Хоча на сайтах статистичних управлінь України і Львівської області важко знайти дані про реальну кількість малозабезпечених людей (така статистика просто не ведеться), непрямим підтвердженням можуть бути дані про кількість осіб, які звернулися за субсидіями – за даними Львівської міської ради їхня кількість за 2009 рік становила 14 240, за перші півроку 2010 таких звернень було вже 12 800. Водночас розміри соціальних виплат скорочують – якщо у 2009 році у Львівській області субсидії отримали 86,9 % заявників, то в 2010 було задоволено потреби лише 54,7 % звернень. Разом з тим індекс споживчих цін за останній рік зріс на 111 %, а реальна заробітна плата у Львівській області, незважаючи на загальноукраїнську тенденцію до збільшення, продовжує знижуватися. Зростання вартості комунальних послуг восени 2010 року ще не відображено в статистичних звітах, але ще більше ударить по малозабезпеченому населенню, змушуючи їх зменшити споживання газу та електроенергії.

Отож, робота проекту соціального центру з благодійною їдальнею і пральнею, що розпочалась у Львові 1 лютого, є дуже доречною. 15 осіб щодня можуть отримувати послуги на базі благодійної їдальні, що певною мірою підвищить їхній рівень життя, а також дасть змогу розширити можливості для спілкування, подолати самотність, поліпшити психологічний стан. Очікують, що послугами пральні будуть користуватися щомісяця близько 50 осіб. Працюватиме така програма щонайменше 10 місяців. Щонайменше – тому, що координатори проекту у Львові прагнуть продовжити цю ініціативу, і шукатимуть фінансування роботи медико-соціального центру і опісля закінчення проекту МФ «Відродження» і МБФ «Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону».

При вході до соціального центру в шпиталі ім. Шептицького зустрічаю молодого чоловіка. Розповідає, що раніше шпиталь опікувався лікуванням його матері. Знаючи про складне становище сім’ї, де є важкохворі особи, та значні фінансові труднощі, працівники благодійної установи регулярно турбуються про сім’ю Андрія (прим. імена є умовними, оскільки не всі клієнти програми бажають зазначати свої імена). А відколи відкрився соціальний центр, – він тут постійний гість. Каже, що шпиталь Шептицького для нього, наче другий дім – тут завжди затишно, тепло і смачно готують.

Маємо можливість поспілкуватись із координатором проекту «Підтримка діяльності медико-соціального центру опіки для людей у кризових ситуціях на базі БУ «Шпиталь ім. Шептицького»» у Львові, пані Ярославою Пілат і керівником шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького пані Дзвениславою Чайківською.

Розкажіть, будь ласка, чи маєте Ви досвід роботи з медико-соціальними центрами, і якими є Ваші враження від першого місяця здійснення такого проекту?

Ярослава Пілат:

– Проект медико-соціального центру не є новим для нас, адже в 2003 р. шпиталь ім. Шептицького вже працював з подібною ініціативою, і щодня ми годували близько 40 осіб. Це були безпритульні або ті, які не мають, за що жити – через втрату годувальника, низьку заробітну плату, інвалідність, шахрайство тощо. Двері шпиталю завжди відкриті для таких людей і ми готові допомагати їм, наскільки це можливо. Я рада, що нині розпочав роботу новий проект соціального центру для тих, хто в потребі. Ініціатива, про яку ми зараз розмовляємо, зможе допомогти у вирішенні соціально-побутових та психологічних проблем цільової групи, взяти на себе частину витрат клієнтів, які знаходяться у важкому матеріальному становищі і не мають можливості користуватися платними послугами, що є особливо актуально в умовах економічної кризи та подорожчання комунальних платежів.

Як виглядає робота медико-соціального центру?

Дзвенислава Чайківська:

– Найперше – це приготування гарячих комплексних обідів. Ми також перемо і доставляємо білизну людям, що є клієнтами медико-соціального центру.

Однак наша робота передбачає не лише надання певних послуг, а турботу і піклування про осіб, що опинились у складних життєвих обставинах. Ми використовуємо досвід і напрацювання проекту «Домашня опіка», що передбачає обов’язкове близьке знайомство із відвідувачами соціального центру в шпиталі (прим. всеукраїнський проект МБФ «Карітас України», що здійснюють у Львові на базі шпиталю Шептицького з 1998 року, який полягає в тому, що спеціально підготовлені фахівці на дому доглядають за хворими, купують і надають лікарські засоби, обслуговують ВІЛ/СНІД-хворих, надають психологічну турботу, консультують рідних у догляді за хворими тощо). Це дуже важливо, адже це дає змогу зрозуміти більше проблем, аніж люди насправді озвучують. Відповідно ми надаємо тим, хто в потребі, також, інформаційну, психологічну і юридичну допомогу, допомагаємо із пошуком житла, оформленням документів.

Ярослава Пілат:

– Приємно бачити, як до наших благодійних ініціатив на безкоштовній основі долучаються волонтери, – це свідчить про рівень громадянської культури, християнського духу, так само відображає тенденцію розвитку волонтерського руху в Україні.

Хто найчастіше приходить до медико - соціального центру в шпиталі Шептицького?

Ярослава Пілат:

– Гостями благодійної медико-соціального центру є дуже різні люди – за віком, освітою, вподобаннями, релігійними поглядами. І кожному з них ми раді. Приходить до нас, наприклад, 14-річний Славчик (прим. імена є умовними). Хлопчикові було складно попросити допомоги і їжу. Дитина живе в квартирі, де відсутнє газо- та електропостачання. Батько нещодавно помер, і Славчик залишивсь жити з матір’ю, що має психічний розлад. Єдине джерело їхнього доходу – пенсія по втраті годувальника, якої недостатньо для повноцінного харчування і оплати комунальних послуг. І в кожного з відвідувачів нашого соціального центру своя складна життєва ситуація.

До нашої бесіди долучається пані Розалія, відвідувачка медико - соціального центру.

Пані Розалія:

– Я приходжу до трапезної впродовж 2 тижнів і хочу дуже подякувати! Це просто чудо! П. Слава сама мене знайшла і запросила до цього центру. З наступного тижня зі мною приходитиме також донька моєї племінниці. Мені 77 років, у мене немає ні чоловіка, ні дітей. Живу в однокімнатній квартирі разом із сестрою, племінницею-інвалідом та її донькою на мізерну пенсію. Шпиталь Шептицького допомагає нам не вперше і низький їм за це уклін. Бідність є проблемою широкого загалу українців. І подолання цього явища – справа не особиста, а всіх загалом, мусимо допомагати один одному.

Довідка про шпиталь ім. Шептицького:

Благодійна установа «Шпиталь імені митрополита Андрея Шептицького» заснована у 1991 році, державна реєстрація як благодійної установи відбулась в 2002 році. Діяльність Шпиталю ім. Шептицького продовжує традиції «Народної лічниці», заснованої у 1903 році, і основується на реалізації медико - соціальних програм.

Головною програмною ціллю діяльності установи є забезпечення тих, хто в потребі, міста Львова і регіону – незалежно від їхньої національності та конфесійної приналежності – медичною і соціальною допомогою через надання соціальних послуг, консультативно - діагностичної допомоги та безоплатного медичного лікування.

На базі шпиталю діє денний стаціонар на 25 місць, тут надають безоплатні діагностично-консультативні послуги. Впроваджують програму «Домашня Опіка», яка піклується про 200 самотніх хворих осіб похилого віку та людьми з ВІЛ, у період з квітня по жовтень функціонує денний соціальний геріатричний центр. У шпиталі також працює їдальня для убогих на 40 відвідувачів щоденно, функціонує осередок духовної та психологічної допомоги особам, залежним від алкоголю та ВІЛ-позитивним і членам їхніх родин. Шпиталь оснащений високоякісним медичним обладнанням. До фінансування і поліпшення матеріально-технічної бази Шпиталю ім. Шептицького долучаються місцеві та іноземні благодійники з усього світу, основним серед яких є МБФ «Карітас України». У 2007 році Шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького нагороджено званням «Благодійник року», у 2010 році Міністр охорони здоров’я України В. Князевич нагородив директора Шпиталю ім. Шептицького Д. Чайківську заохочувальною відзнакою в галузі охорони здоров’я – орденом святого Пантелеймона.

Розмову вела Надія Чорна

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...