У середині травня у Львівській області відбувся конкурс «Вчитель року 2014» у номінації «Основи християнської етики». Саме у такій номінації змагання проводять вдруге. Вперше подібний конкурс відбувся 34 роки тому, але це був пробний конкурс, набагато меншого масштабу і відповідно менше вчителів узяло в ньому участь. Натомість, цьогорічний конкурс був численнішим, у ньому взяло участь 26 вчителів і він був представницьким. До нього залучили представників різних традиційних церков, Інституту екуменічних студій, Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та комісії з питань християнської етики і виховання.

Конкурс «Вчитель року» визначає переможців з усіх предметів. Але всеукраїнського конкурсу у номінації «Вчитель року з основ християнської етики» немає, є тільки локальні конкурси. «Ініціативу проведення такого конкурсу у Львівській області подав Інститут післядипломної педагогічної освіти, Департамент освіти підтримав її і на місцевому рівні такий конкурс був проведений» зазначила організатор конкурсу Галина Сохань, канд. філол. наук, доц. Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Спочатку учасники цьогорічного обласного конкурсу подали на розгляд журі методичні матеріали на як  паперових, так і електронних носіях. «Вчитель мав підготувати методичну папку, де були представлені різні уроки, виховні заходи християнського спрямування» пояснила Галина Сохань. Також конкурсанти написали тести зі знання Святого Письма. Журі оцінило персональні папки вчителів з розробками методичного матеріалу та тестові завдання і відібрало 12 учасників, які продовжили конкурс.

На наступному етапі учасники презентували свою роботу, методичні доробки та проходили співбесіду, за результатами якої п’ять конкурсантів потрапили до фіналу і провели відкриті уроки у школі.

Організатори конкурсу розповіли, що основним критерієм відбору фіналістів був креативний підхід вчителя до проведення уроків християнської етики. «Враховувалося використання інтерактивних методів, сучасні підходи до проведення уроку, нове бачення уроку християнської етики. Потрібно також розрізняти християнську етику і катехизацію. Тобто не завжди у окремих методичних матеріалах чи презентаціях простежувалася межа між одним і другим. Також важливим моментом було чи ті методичні матеріали і презентації відповідали вимогам Міністерства освіти щодо предмета «Основи християнської етики»   поділилася принципом відбору фіналістів Галина Сохань.

До складу конкурсного журі увійшли представники Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Катехитично-педагогічного інституту Українського католицького університету та священики традиційних Церков в Україні.

Протоєрей Іоан Хомин був у складі конкурсного журі і розповів, що було приємно побачити працю вчителів, приємно відчути їхній досвід і хоч надзвичайно великої важкості у виборі переможця не було, але всі багато працювали і виокремити когось одного було складно. Члени журі акцентували увагу на тому, яким чином вчитель відповідає вимогам виховання у християнському дусі. «Найбільший мій критерій полягав у тому чи вчитель використовує катехизацію на уроках християнської етики» зазначив протоєрей Іоан Хомин.

На його думку, тим, хто не потрапив до фіналу, якраз завадило те, що свої уроки і презентації вони будували здебільшого на катехитичних розуміннях. «Дуже проявлялась заангажованість питань розкриття особистості, які мають конфесійну приналежність» наголосив протоєрей Іоан. Адже предмет «Християнська етика» повинен бути позаконфесійним. Це має бути не катехизація з боку якоїсь однієї Церкви, а вивчення основ християнства загалом.

За такими критеріями було вибрано переможця – Шаломай Анжелу Романівну з м. Самбір. Два другі місця посіли: Кабацький Роман Іванович з м. Дрогобич та Рой Лариса Григорівна з м. Трускавець. І два треті місця одержали: Реп’янська Лілія Богданівна – із Золочівського р-ну, Львівської області та Цікало Віра Дмитрівна з м. Новояворівськ. Усі п’ятеро фіналістів здобули призові місця та  отримали сертифікати на безкоштовне вивчення двох курсів на Дистанційній магістерській програмі екуменічних наук Інституту екуменічних студій, подяки та солодкі подарунки.

...

«Духовності» вдалося поспілкуватися з переможницею, яка за спеціальністю вчитель початкових класів, і вже 18 років викладає християнську етику,  фактично відтоді, як її ввели у школах Львівщини:

п. Анжело, наскільки складно Вам було проходити етапи відбору конкурсу?

 

  Взагалі нескладно, бо я навіть не сподівалася, що потраплю до фіналу. Я просто виклала частину своєї праці, ту, яку встигла оформити, бо маю багато матеріалів розкиданих, над якими треба працювати, щоб довести їх до пуття. А те, що я вже мала більш-менш зібране, дооформила і подала на конкурс. Тобто великих переживань не було багато.

Яку тему вибрали для відкритого уроку у фінальному змаганні?

За жеребкуванням мені випала тема у третьому класі: «Роби добро – остерігайся зла». Тема така, що можна говорити дуже багато, використовувати дуже багато різного матеріалу і я цим намагалася скористатися.

У Вас була одна ніч на підготовку. На чому Ви намагалися акцентувати увагу?

На наочності. Насамперед виготовляла багато наочних матеріалів, впродовж ночі робила усілякі квіточки. Навіть план уроку малювала у малюнках, у гусеничках і ще подавала сюжетні ситуаційні малюнки, щоб діти  їх розгадували. Спочатку думала, що робити, складала елементи уроку, малювала наочності, а вже потім з того часу, що залишався, писала конспект. Бог обдарував мене вмінням малювати, співати, творити і я скористалася тим, чим мене наділив Бог.

Що, на Вашу думку, найголовніше у роботі вчителя християнської етики?

  Любити дітей, бо якщо не любите дітей – мучите і їх, і себе.

Сьогодні досить часто можна почути своєрідну критику, що християнська етика викладається доволі конфесійно і перетворюється на катехизацію якоїсь однієї церкви. Як Ви підходите до викладання матеріалу з погляду конфесійності?

У мене позаконфесійні уроки. По-перше, через те, що я маю у класі учнів багатьох конфесій. І протестанти, і православні, і греко-, і римо-католики. І навіть, коли ми молимося у класі, моляться тільки ті, які мають бажання, змусити дітей я не можу. Хреститися дітей я теж не змушую. Тож ми у класі не хрестимося. Бувають навіть такі ситуації, коли ми уникаємо розмов про Богородицю. Але попри те, дитина слухає про Бога, про добро, про милосердя, про справедливість, про жертвування себе заради іншого.

Ще на початку досвіду, мої уроки були пов’язані з катехизацією, бо ми на початках не вміли правильно викладати, не знали конкретного нашого завдання. І в мене були випадки, що я справді готувала дітей до сповіді. То було у перші роки введення предмета. Я їх у загальних рисах готувала до таїнства Євхаристії, розповіла про п’ять умов доброї сповіді. І йшла окремо з кожною групою до їхньої церкви. Але всіх дітей в одну церкву я не водила.

А Ви якось знайомите дітей з різними конфесіями на своїх уроках?

Я цього не роблю, в жодному разі, бо вважаю, що тоді виходить реклама, якоїсь однієї конфесії. Відмінності я розповідаю, але з нейтрального боку. Тобто діти, наприклад, досі не знають, до якої конфесії я належу.

У нашій державі справді є труднощі в тому, що у нас багато конфесій, але попри те, предмет «Християнська етика» як позаконфесійний є дуже потрібним, і добре,  що він викладається з початкових класів і аж до 11. Бо діти потребують цього, дітям необхідні знання та інформація. Адже буває так, що у них є якісь життєві проблеми, з якими вони не мають до кого звернутися, у кого спитати поради. І якби не було вчителя християнської етики їм було б важко.

А як можна оцінювати знання дітей такого предмета як «Християнська етика»? Чим Ви керуєтесь під час оцінювання?

Я вчу дітей багато років і знаю, що це за дитина, бачу відмінності у ній і бачу, коли дитина змінюватися не хоче. Я бачу, коли дитина є доброю і залишається такою, або коли дитина є злою, але намагається бути доброю. Прогрес у зміні чи зародженні християнських моральних цінностей є. Хоч справді, отці правду кажуть, що ми сіємо зерно і не знаємо, коли це зерно зійде. Але коли ти вчиш дітей, зустрічаєшся з ними щодня, ти все одно бачиш зміну у їхній поведінці. І я опираюся саме на це. Наприклад, дитина може бути дуже доброю, але скаже Десять Божих заповідей не за порядком та все ж чотири бали, я цій дитині не поставлю. А от дитина, яка скаже всі Десять Божих заповідей за порядком, але водночас не дотримується більшості з них – 11 чи 10 балів від мене не отримає. Є два критерії оцінювання: знання і застосування тих знань, поведінка відповідно до них. Християнська етика – це не математика, де ставиться оцінка тільки за твій розум. Християнська етика – це етика життя, і , щоб поставити оцінку, мушу враховувати усі нюанси.

Що можете побажати учасникам, які наступного року хочуть подаватися на конкурс? Як можна здобути перемогу?

Не переживати. А ще, якщо ви хочете чогось досягти у житті робіть усе з Богом.

...

Отож, важливим аспектом проведення такого конкурсу є обмін педагогічним досвідом. «Тобто вчитель не замикається у чотирьох стінах школи, а ділиться своїми навичками та здобутками. Ділитися треба тим, що ми маємо, і вчитися один у одного. Ось найважливіше у цьому конкурсі» зазначила організатор конкурсу Галина Сохань, канд. філол. наук, доц. Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Родзинкою цьогорічного конкурсу стала поява креативу і нових підходів у викладанні християнської етики. «Звичайно, були типові, класичні уроки, які  проводять у будь-якій школі. Але було й  багато таких оригінальних уроків з використанням комп’ютерних технологій, багато ілюстративного матеріалу, наочного, який створювали самі вчителі» наголосила організатор конкурсу. А щодо подання відкритих уроків та особливої підготовки до них (за одну ніч) вона зазначила: «Час зараз дуже мобільний і сучасний вчитель повинен вміти швидко адаптуватися і до учнів, і до школи, і до тієї теми уроку, яку йому дають».

Конкурс «Учитель року-2014» дав можливість виявити найкращого вчителя з християнської етики на Львівщині та показав досягнення щодо методичних розробок викладання християнської етики у школах. Ці методичні матеріали та окремі уроки окремих вчителів згодом будуть опубліковані.

Анна Грапенюк

Фото: Архів ІЕС

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...