У Богдана Яцишина з дитинства була мрія – займатися бойовими видами мистецтва. Щоразу, дивлячись на спортивні змагання по телевізору, хлопчина уявляв собі, як і він колись виступатиме. Та на перешкоді була хвороба, Богдан був вихованцем Навчально-реабілітаційного центру «Джерело», де займаються із неповносправними та важконеповносправними дітьми. Коли транслювали нове змагання, хлопець допитувався у батьків: «Чому я так не можу?», тоді важко було знаходити правильну відповідь. Та одного разу все змінилося.

«Богдан повернувся із «Джерела» у хорошому настрої. І одразу ж витягнув із рюкзака спеціальний лист-запит, чи даємо ми згоду на те, щоб він займався карате. Я відразу погодилася, адже це унікальний шанс здійснити мрію і займатися улюбленою справою. Навіть чоловік був здивований такою поспішністю. Але це справді хороший шанс для нашого сина», – розповідає мама Богдана Наталія Яцишин.

Відтак після кількох занять у Центрі батьки хлопця без вагань вирішили водити його на тренування в молодіжний клуб професійних видів єдиноборств «Юніон». Нині ж хлопець показує хороші результати, бере участь у показових виступах, їздить на щорічні літні збори клубу.

А здійснити мрію Богдану та ще п’ятьом його друзям взявся тренер дорослої національної збірної з карате, тренер клубу «Юніор», майстер спорту міжнародного класу з карате Анатолій Нікулін.

«Ще у школі в мене була хороша подруга, яка допомагала із навчанням, адже через тренування, постійні виїзди та змагання я не завжди встигав за шкільною програмою. Згодом вона одружилася і в неї народилася неповносправна дитина. Тепер я допомагав їй, як міг. Через певний час вона виїхала за кордон. Після цього й вирішив тренувати неповносправних дітей», – говорить чоловік.

Незважаючи на те, що в нього не було жодного досвіду праці із неповносправними дітьми, спортсмен сам прийшов до НРЦ «Джерело» та запропонував свої послуги. Та ні працівники, ні батьки не уявляли, як їхні вихованці зможуть займатися карате.

«У нашому центрі більшість дітей із важкими неповносправностями та складними особливостями розвитку. Тому й ніхто не вірив, що вихованці зможуть займатися спортом. Та Антон Нікулін не звертав на це уваги і вперто запевняв, що зможе проводити з ними заняття. На першому ж показовому уроці здивував усіх, адже зумів зацікавити нашу молодь. Він вірив у їхні результати навіть більше, ніж батьки», – переконує прес-секретар НРЦ «Джерело» Наталя Сіреджук.

Перші заняття проводилися у приміщенні центру. Згодом, через велику зайнятість тренера, батьки погодилися водити своїх дітей безпосередньо в молодіжний клуб «Юніон». Тож уже два роки поспіль тричі на тиждень на тренування до Антона Нікуліна приїжджає шестеро юних спортсменів.

«Здорові діти мають багато можливостей і право вибору. Натомість у наших дітей вірять дуже винятково. І для нас тренер Антон Нікулін – це величезний подарунок долі. Адже він робить неможливе! Через певний час син навчився стрибати у висоту та довжину, долати перешкоди, робити різні стійки. Дивлюся на все це із сльозами вдячності на очах, бо більше десяти років навіть не думали, що наш син так зуміє», – каже Наталія Яцишин.

За словами тренера, дуже часто через батьківську гіперопіку неповносправні діти робляться менш самостійними, ніж вони могли б бути. Та потрібно вірити в їхні результати і не здаватися. Спорт допомагає їм ставати кращими, сильнішими, впевненішими в собі.

Кожне заняття розпочинається із дещо спрощеної розминки. Після цього хлопці займаються вправами на розтяжку. Уже після них розпочинають силові вправи. В кінці тренування вихованці ще й загартовуються, обливаючись холодною водою.

«Хлопці дуже здібні. З часом зіткнувся із труднощами, розробляв свою специфіку тренування. Та нині від занять одержую тільки задоволення як сам, так і вони. Звичайно, у них є певні вади, але головне – ставитися до вихованців, як до звичайних. Для мене вони – здорові хлопці, які подають неабиякі надії. Одного з них уже хочуть прийняти до себе важкоатлети, адже показує хороші результати в залі, – хвалиться тренер. – Я не ставлю перед ними якихось цілей. Звичайно, високі спортивні досягнення – це класно, але потрібно реально дивитися на можливості. Спочатку варто укріпити їх фізично, а потім – морально. І вже після цього ставити перед собою високі цілі. Головне для нас – дійти до такої стадії, коли хлопці зможуть займатися разом із здоровими вихованцями. Це цілком можливо, та й один із неповносправних спортсменів уже відвідує загальне заняття. Багатьма своїми вправами вони можуть здивувати, а іноді й покласти на лопатки здорових вихованців. Вони не вміють хитрувати й сачкувати», – розповідає далі Антон Нікулін.

Кожен із шести вихованців є чемпіонами України серед неповносправних, вони беруть участь у показових виступах. Їздили дивитися на змагання каратистів та вболівати за свій клуб в Австрію. Щороку вирушають неповносправні спортсмени й на літні табори до моря. Та найбільше дивують своїми досягненнями саме на показових виступах.

«Коли вийшли наші діти, важко було стримати сльози радості. Адже вони чітко виконували кожен рух, кожну вправу. І весь клуб «Юніон» вболівав за наших дітей. Емоції просто переповнювали, адже ще так недавно син тільки мріяв про заняття з карате, а нині він виступає на великій сцені», – ділиться мама Богдана.

Та тренер не вважає це тільки своїм досягненням, кажучи, що він лише допомагає своїм вихованцям знайти свій шлях у спорті. Він готовий і надалі безкоштовно тренувати неповносправних дітей. Якнайбільше б таких самовідданих людей!

Вікторія Дворянин

Фото: 1. Антона Нікуліна 

2. cit.ua

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...