Тільки уявіть: у повній тиші ти слухаєш ангельський спів незрячих людей. Входиш у їхній світ заплющеними очима та відчуваєш те, що і вони. Починаєш бачити серцем. Але ненадовго, бо за кілька хвилин повертаєшся до звичного споглядання реальності у кольорах…

Перед очима – милі та радісні жінки у національних костюмах. У всіх важкі вади зору: дехто може відрізнити темряву від світла, а інші – живуть у сутінках. Спільна біда і талант згуртувала їх у  жіночий вокальний колектив «Струмочок». Ансамбль відсвяткував 50 років діяльності і став Народним ансамблем України. Не кожен соліст зможе втриматись стільки часу на сцені, а ці дивовижні жінки зуміли вистояти у важких умовах існування і співати…

Месидж незрячих

У репертуарі «Струмочку» духовні та народно-патріотичні пісні, сучасна авторська музика. Їхній голоси та унікальний слух настільки фантастичні, що передати словами це важко. Це треба чути! Адже завдяки музиці ці жінки спілкуються із зовнішнім світом. У цьому їм допомагає відомий львівський диригент та художній керівник ансамблю Оксана Мельничук. З колективом вона працює вже чотири роки. «Признатись, з незрячими людьми працювати важко. Треба дуже цього хотіти самому, і водночас, щоб вони довіряли тобі. Вони закликають: «Впустіть нас, незрячих, у свій світ». Психологічна прірва фізично здорових людей від незрячих їх ранить», – ділиться особливостями роботи з незрячими виконавцями пані Оксана. Коли колектив виступає на сцені, диригент не диригує руками, як звично, а стоїть позаду і каже учасникам «На раз-два-три… », тоді хор починає співати.

Дружня родина

Жінки ансамблю є вихідцями Школи № 100 для дітей із вадами зору м. Львова. Потім працювали на спільному підприємстві та жили у гуртожитку, почали дружити. Після роботи збирались по кімнатах та співали. Доки відомий у Львові диригент Дмитро Котко, який організував капелу незрячих бандуристів, запропонував їм створити власний вокальний гурт. 33 роки з цим колективом працював незрячий диригент Юліан Вовк. Після його смерті були інші.

«На сьогодні у нашому колективі є десять учасників. Це велика дружня родина. Найстарша учасниця п. Тамара Лисенко нещодавно відсвяткувала 70 років. Вона у гурті від часу його заснування, присвятила цьому своє життя! Бо в історії колективу було різне, дехто навіть казав, що з того нічого не буде. Чимало людей полишили колектив. А ось наймолодшій учасниці Олесі всього 10 років. – розповідає пані Оксана. – Не будемо таїти, в нас у країні всюди важко працювати, а з людьми з важкими вадами зору особливо. Таких людей треба супроводжувати, а рідні часто не мають змоги… Їм залишається лиш одне – сидіти у чотирьох стінах».

Попри те, що люди з вадами зору тепер не мають можливості працювати, їм не дають житла, вони не падають духом. Оксана Мельничук із захопленням дивується їх самореалізації: «Люди здорові не займаються нічим, крім роботи і своєї хати. А коли фізично здорові люди дивляться на них, відразу хочуть щось робити, запалюються світлом».

Багаті духом

Колектив Львівського обласного фонду соціального захисту і реабілітації сліпих «Струмочок» часто займає перші місця серед колективів людей з особливими потребами. Зі слів художнього керівника ансамблю, був випадок, коли вони взяли перше місце на місцевому рівні, але не змогли поїхати у Євпаторію на фінал, бо не було коштів навіть на квитки… Однак, ставши переможцями конкурсу «Неспокій серця» (фестиваль серед неповносправних людей) у листопаді, учасники не могли не поїхати. «Люди хотіли вже кудись виїхати, бо для них це подія. Вони зранку до вечора перебувають вдома, ніде не працюють, – з сумом каже п. Оксана. – Ми обмежені територіально, немає свого транспорту, а водії, бачачи людину з вадою зору, часто не хочуть зупиняти через посвідчення… Але ми не падаємо духом».

Треба зазначити, що ансамбль «Струмочок» є неймовірно працездатним! Бере участь у проекті «Відчинилось життя», що започаткувала Оксана Потимко і Оркестр Театру ім. Марії Заньковецької. Деякі учасники колективу, зокрема солістка Галина Джала, навіть гастролюють країною. «Струмочок» виступає, де покличуть: на Екуменічному соціальному тижні, на фестивалі «Великодні дзвони», і навіть по церквах Львова та області. А під час різдвяних свят гурт представляє свою творчість у фестивалі «Велика коляда».

Кожна репетиція для цих людей подих свіжого повітря. Незрячі виконавці ансамблю «Струмочок» двічі на тиждень репетирують у Палаці Культури, що на вул. Замарстинівській (м. Львів). А в інші будні ведуть звичний спосіб життя – самі готують, прибирають, прасують, як і кожна жінка… 

Олеся Барчук

Фото: 1. http://palomnyk.in.ua/?info=12

2. Фото автора

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...