У часи великих змін, коли формуються нові цінності для народу, важливо бути непохитним, принциповим і чесним, незалежно від того, чи перебуваєте на батьківщині, чи тимчасово живете на Батьківщині. Кримські татари стали осердям мирного спротиву на анексованому півострові, але також кримські татари зараз живуть на материку і не закриваються, зберігаючи мову, релігію, традиції. Про такі важливі питання, як цінності, збереження ідентичності, виклики для кримських татар, ми спілкуємося з програмним директором Кримського дому, журналістом, політологом, громадським діячем Алімом Алієвим.

Які цінності переважають зараз у кримських татар-переселенців? І чи відрізняються вони від цінностей тих, хто залишився в Криму?

-  Говорячи про цінності, маємо розуміти, що це щось надзвичайно важливе всередині нас, те, за що ми готові померти, пожертвувати. Нещодавно ми презентували у Києві дослідження цінностей і потреб кримських татар у Криму.

Ми подивилися, як змінюються кримські татари в часи окупації. Що ми побачили? На індивідуальному і груповому рівнях ми виділили декілька цінностей кримських татар: цінність свободи (як базова цінність для збереження народу і для того, щоб народ відчував себе достатньо здоровим організмом) і цінність безпеки. На окупованих територіях ця цінність превалюється, бо це питання виживання, морального тиску. В кримських татар тепер з’явилося прислів’я: «Живи в Криму».

Для нас ще дуже важливе питання ідентичності – збереження мови, релігії, традиції, але не закриваючись. Якщо повернутись у Радянський Союз і в Середню Азію, куди кримські татари були депортовані в 1944 році, то тоді власне закритість спільноти дала можливість вижити народу. Ми зберегли частково традиції, частково мову, бо спілкувались на кухнях чи у невеличких групах рідною мовою, зберегли релігійні традиції, підпільно проводячи обряди. Зараз наша закритість може призвести до самоізоляції, тому це величезний виклик, який стоїть і для кримських татар, і для сотень тисяч проукраїнських мешканців Криму. Водночас виживати і бути відкритими дуже складно. Зараз на окупованих територіях у людей превалюють цінності безпеки і самовиживання.

За останні п’ять років маємо інше бачення кримських татар, які живуть у Криму, і тих, які виїхали. Бо в переселенців часто превалюють цінності самовираження, а в тих, хто залишається на окупованих територіях – цінності самовиживання. Для нас це виклик – яким чином зводити місточки між тими й іншими частинками однієї спільноти, щоб не втратити єдність. Бо єдність – це питання, яке важливе зараз не тільки для українців, а й для кримських татар.

На Вашу думку, які псевдоцінності стали передумовами для сучасної війни в Україні?

- Якщо подивитись на ситуацію, яка відбувається в Криму, і на війну на Сході, то маємо розуміти, що анексія 2014 року – це фактично де-юре оформлена анексія Криму. Бо де-факто вона відбувалась набагато раніше. Я завжди говорю про важливість двох аспектів: освіти і культури. Якщо згадаємо Крим у 1990-х, 2000-х роках, як у Криму формувався російський дискурс, то помітимо, що український і кримсько-татарський дискурси, на противагу російському, фактично не існували. Якщо навіть звернемо увагу на кримський туризм, які саме туристичні маршрути були розроблені в Криму – «грот Шаляпина, домик Чехова, Екатерининская тропа», а для кримських татар залишали Ханський палац. Натомість для української спільноти в Криму не назву хоча б одного об’єкта. Це важливо пам’ятати в контексті боротьби за ідентичність.

Як правозахисник можу точно сказати, що питання прав людини і порушення прав людини – це тільки верхівка айсбергу. В основі цих порушень – тотальні соціальні та культурні зміни, які відбуваються. Бо питання збереження української та кримсько-татарської ідентичностей у Криму – це факт національної небезпеки для Росії.

Наведу такий приклад. Ті, хто пам’ятає Радянський Союз, пам’ятають симулякр: «Советский народ – советский человек». У Криму зараз створюють подібну історію з «кримським народом» – симулякром, якого ніколи не існувало. «Кримський народ» – нібито народ, об’єднаний однією спільною імперською історією, народ, який об’єднаний історією і якимись зв’язками з Росією, але на противагу сильній кримсько-татарській і українській ідентичностям.

Коли говоримо про війну і окупацію – це зокрема війна цінностей, війна світоглядів. Крим і Схід відкочуються просто не на роки, а на десятки років назад. Я бачу, як на окупованих територіях відбувається так званий brain drain. Виїжджають розумні, молоді, успішні люди, бо вони не можуть себе там реалізовувати. А Крим чи Схід починає заселятись населенням з Росії, як це було під час першої анексії Криму ХVIII ст., після депортації 1944 року. Це зміна й етнічного складу населення для того, щоб завтра привести в дію чергову формулу і сказати: «Проведімо референдум на тій території».

- Якою Ви бачите справедливу розв’язку цього болісного питання?

- Останні 6 років думаємо над цим складним питанням. Крим поступово-поступово ставав російським. Майже завжди росіяни прикривались факторами мови і захисту російського населення Криму. Тепер розумію, якщо б у 1990-х, 2000-х Кримська автономія була б кримсько-татарською автономією, то такого сценарію, який маємо сьогодні, скоріш за все, не було б. Але всі ті роки у Криму не помічали кримських татар. Директорами шкіл не можна було призначати кримського татарина чи татарку, керівниками СБУ і інших структур на півострові також. Бо чомусь кримські татари потенційно вважались небезпечними, сепаратистами. Зараз бачимо, що ті, хто боронять нашу незалежність, це насамперед кримські татари.

Для нас, окрім національно-територіальної автономії, на порядку денному є важливим питання нашої визвольної боротьби, яка має мати мирне спрямування. У нас є досвід національного руху кримських татар за радянських часів. Це рух ненасильницького спротиву. І зараз цей ненасильницький спротив важливий на півострові також. Бо Росія намагається зробити з нас терористів і екстремістів. Бачимо десятки кримінальних справ саме за цією статтею. Це робиться для того, щоб послабити міжнародну підтримку кримським татарам і Україні загалом.

Коли йдеться про двомовність чи тримовність (у випадку Криму), то де-факто завжди була одномовність. Я вчився у Таврійському університеті в Криму, в мене не було вибору вчитись українською мовою. Усі предмети були російською. Одного разу викладачка дала нам обрати варіант – українською чи російською. Я вже не кажу про кримсько-татарську мову. Це, власне, питання маніпуляції, яке була завжди. Крим завжди був недостатньо українським. Це стало одним з питань, чому окупація 2014 року була можливою. І зараз бачу для Криму міжнародний протекторат, а не український і російський, щоб доля півострова вирішилась. Бо те, що відбувається на Сході і в Криму – це абсолютне намагання змінити свідомість через маніпуляцію, через викривлення інформації, через пропаганду.

Я дуже переживаю за майбутні покоління. У нас є молодь, діти, які вже не знають, що таке бути частиною України. Вони можуть не знати української мови, очевидно дуже погано знають історію України і починають вчити історію Криму через призму пропаганди, через призму російського наративу. Тому треба давати нашим молодим людям освітні можливості, зокрема онлайн-можливості для кримської молоді. Бо інакше завтра отримаємо російських громадян у голові серед кримських татар і українців, які жили в Криму і до окупації.

Маємо стати суб’єктами, бо дуже часто в міжнародній політиці щодо окупованих територій ми є об’єктними. Чекаємо від когось рішення про нас самих, і це величезна проблема. Бо маємо приходити з рішеннями, щоб разом імплементувати їх з міжнародними партнерами. Важливе також питання комунікації, правди і донесення правди. Ми деколи дуже погано комунікуємо навіть усередині країни про те, що робимо чи маємо робити.

Марта Більська

Фото з FB Аліма Алієва та автора

https://hromadske.ua/posts/krimskotatarska-kultura-ce-ne-cheburek-intervyu-z-krimskim-aktivistom-alimom-aliyevim

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...