Як духовна підтримка додає віри львівським незрячим

Віра дає людині можливість бачити більше, ніж очі. Не вірите? А ви запитайте у незрячих, підопічних отця Романа Мануляка.

Священик є єдиним духівником незрячих у Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ з 2010 р. З того часу львів’яни стали свідками багатьох ініціатив для людей, які не можуть бачити.

«Я був їхніми очима»

Життя парохіяльного священика є однаковим: всі дні однакові, крім неділі. У якийсь момент отець Роман вирішив змінити все і робити ще щось важливе. Так він став духівником незрячих у Львові й околицях.

«Не можна служити від неділі до неділі. Треба було щось ще», – каже о. Роман. І знайшов Оксану Потимко, тодішнього директора Української спілки інвалідів, яка працювала з незрячими багато років. Першим проектом були паломницькі мандрівки. Паломницький центр «Покров», який очолює о. Роман, організував безстрокову акцію «Паломництво для незрячих», мета якої – збір коштів для подорожей незрячих людей. Так вдалося організувати першу подорож у Зимненський монастир на Волині. Річ у тім, що тут є чудотворна ікона, яка має славу помічниці для людей з проблемами очей.

«Повний автобус незрячих людей, їх усіх треба супроводжувати з базових потреб: нагодувати, привести, відвести. Дуже хвилювався вперше, але Бог мені підказував, як краще чинити. Як ми у церкві заспівали “Під Твою милість”, то пережив щось особливе і всі присутні це відчули теж», – пригадує духівник.

Далі було вже більше мандрівок і не було страху. «Я ніби з ними, але насправді допомагаю собі, – ділиться священик. – Незрячим сподобалося зі мною їздити, бо я був їхніми очима під час подорожі».

Благодать на кінчиках пальців

Віра – це справа наче нематеріальна, але буває також непросто, якщо ти не бачиш.

«Незрячі не мають очей, у них протези. Це непомітно для інших. Але вони мають таку віру і вона в них несліпа! Я побачив, яка ця віра у незрячих перед іконою, з яким благоговінням люди доторкалися пальцями до ікони Матері Божої, ходили до чудотворного джерела. Щоразу, бачачи їхню віру, укріплююся сам», – каже о. Роман.

Отець переконаний, що дуже багато почерпнув від незрячих. Він їздить з ними не лише у паломництво. Якось вони захотіли поїхати у Пляшеву на козацькі могили.

«Гід у музеї була не готова, вмовив її побути трошки очима. Отак ми розказували про все, що мали показати – про свої відчуття при доторку до експонатів, розказували колір, форму, особливості. Самі вчилися бачити. Найважче було розказувати про ікони. Бо важко знайти слова, які би передавали те, що не є від цього світу. Але незрячі відчувають благодать, їм не треба про це розказувати. Вони пальцями відчувають більше, ніж іноді інші очима», – каже отець.

 Літургія на дотик

 Треба було відкривати їм Літургію з іншого боку. Наче всі її чули незліченну кількість разів, але для незрячих вона є більшою таємницею, ніж для нас.

«Щоб допомогти зрозуміти незрячим літургію, ми поїхали на завод, де роблять церковний інвентар. Там ми мали можливість доторкнутися і обстежити власноруч кадило, нащупати дзвіночки, які і видають цей характерний звук під час кадіння, доторкнулися до чаші, ложечки для Причастя. Речі на заводі неосвячені, тож ми на дотик вивчали Літургію. Це була чудова нагода нагадати значення богослужбових речей і Літургії загалом. Вони по-іншому почали сприймати щонедільний обов’язок християнина. З ними ще більше захоплююся Літургією», – каже духівник.

Отець Роман багато вчиться і спостерігає у своїх підопічних. «Незрячі дуже витривалі, вони багато працюють над собою. Ми з вами стали менше читати, а незрячі все дуже пильнують, шукають і завжди в курсі останніх новинок в аудіоформаті. Нам би так», – роздумує священик.

Коляда це теж молитва

На Різдво підопічні о. Романа славлять Бога у особливому хорі. Починають колядувати з парохіяльної церкви о. Романа у Чишках, далі вже йдуть по знайомих. Незрячі з ансамблю «Струмочок» вдягають вишиванки, готуютьcя на репетиціях. Уже записали свій альбом колядок на радіо «Град лева».

Коляда – це теж молитва. Так каже о. Роман. Незрячі теж радіють народженню Спасителя так само, як усі.

А якось у соборі незрячі співали Архиєрейську Літургію разом з хором із собору. «То був такий трохи сміливий експеримент, але наші справилися. Наверху хор собору співає перший антифон, внизу незрячі другий і так всю Службу, співали дуже злагоджено. І вони так зіспівалися, що прихожани собору просто ахнули!», – каже отець.

Шах і мат – 1 незрячий проти 10 зрячих

Ще є один непересічний проект – турніри з шахів. Грають незрячі проти людей зі здоровим зором. Було таке, що 1 незрячий грав проти 10 зрячих. Незрячий виграв.

«Треба було розставити фігури 10 зрячим. То непросте завдання для людини, яка не бачить. Я вже дозволив незрячим навіть трохи махлювати, щоб їх якось підтримати, а вони так гарно справилися, що присутні на турнірі вже сумнівалися, що учасники змагань справді є незрячими. Я завжди програю у незрячих, причому за перших півхвилини», – розповідає о. Роман.

У незрячих добре розвинена пам’ять. Отець спостерігає за чоловіком і дружиною, які грають у шахи і досі дивується, як вони всі ходи пам’ятають. Пояснити не може. Тут задіяні інші органи чуття. Та й чи незрячі ці люди, якщо вони навіть у темряві повертають очі до ікони?..

 

Ірина Березовська

 Фото з особистого архіву о. Романа Мануляка

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...