Коли довідуєшся складний діагноз, життя стискається, відсіюються зайві турботи, що досі викрадали життєві можливості. Час очищується і залишається найважливіше. Кожен відшуковує своє, розуміючи або це все, що ти встигнеш на цій землі, або ж це те, що дасть тобі сили жити далі. Ганнуся Косів вибрала пошук дороги, щоб «ходити перед Богом»?! Це неймовірний шлях, який вона пройшла, борючись зі складною недугою. Її досвід випробування раком завершився перемогою. Утім не все так однозначно. Праведна Ганнуся, а так її називають рідні та друзі, відійшла до дому Отця Небесного у великодній час, 27 травня цього року.

 Боротьба, яка тривала 17 років

2002 року Ганнуся пережила операцію з видалення пухлини на тимусі, але гістологічний аналіз не встановив, що це злоякісна пухлина. У вересні 2008 р. в Інституті раку в Києві їй встановили діагноз — тімома. Призначили хіміотерапію та опромінення, у 2012 у Франції в Ліоні поставили діагноз ще однієї складної хвороби — системний червоний вовчак. Боротьба з недугами виглядала, як синусоїда: покращення та погіршення. Перед смертю написала до свого духівника: «Як вам святкується Великдень? Бо мені якось не зовсім зрозуміло. Літургія прекрасна, а поза тим не знаю, що робити. Цілий піст були в дорозі, ішли до Воскресіння. Це було зрозуміло. А тут ніби вже прийшли, розумію, що Спаситель спас світ, подолав смерть, але ж гріх у світі залишився. Напевно кожен день треба жити водночас розпяттям і воскресінням». 

Чоловік Юрій Підлісний, з яким прожили в шлюбі 20 років і три місяці, ділиться, що «були моменти, коли їздили на лижі, ходили в гори, мандрували. А було так, що треба було постійно бути вдома. Але Ганнуся трималася мужньо і завжди вірила в зцілення. А ще вона була працьовитою, люблячою і святою». З Ганнусиних роздумів у листах до духівника відомо: «Так гарно ранкові пташки співають, що здається, що я в землі обітованій. Можу собі отак сидіти і читати Святе Письмо. Іноді мені здається, що все так просто. Треба лиш по-дитячому любити Бога, повністю Йому довіряти, нічим не журитися, повністю на Нього покладатися, вірити в те, що на все Його воля, а тому все веде до добра, навіть страждання. Воно ж і справді так є. Тільки дякувати і тішитися життю. Але чому на практиці це буває складно?»; «…Єднання з Христом це мій похід. Але мені не завжди виходить бути в Його присутності».

Перекладів було багато

Попри хвороби Ганна Косів перекладала, працювала доцентом на кафедрі перекладознавства і контрастивної лінгвістики ім. Григорія Кочура в Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Перекладів було багато: від папських документів про шлюб та сім’ю до різних установчих документів спільноти «Віри і Світло». Адже з молоду була активною членкинею спільнот «Віри і світло», «Лярш», в яких допомагають людям з особливими потребами. Перекладала також твори Жана Ваньє, Дитриха фон Гільдебранда, Клайва Льюїса.

У своїх духовних розважаннях цінувала свободу, що дає усім змогу творити: «Постійно нагадується про вихід з Єгипту, про визволення з рабства. А воно таки треба нагадувати. Людська память така коротка. Маю на увазі себе і своє духовне визволення, але й ширше. Тільки подумати, що було б, якби СССР не розвалився. Де б я зараз була? Де і якими ми би всі зараз були. По тюрмах чи повністю деградовані, як у Північній Кореї? Знаю точно, що писанок я би не писала і не перекладала б добрих книжок, і не ходила б до Церкви, і не знала б про Віру і Світло, і ще багато чого... Яке велике благо свобода. Що може з нею зрівнятися? І що таке нинішні негаразди порівняно з тим, що ми здобули ціною великих жертв? Нинішнім дітям це важко зрозуміти. Тому й треба постійно повторювати».

Владика Борис Ґудзяк наголосив, що Ганнуся — «Людина багатогранної творчості, майстер слова і естетики, тонкий перекладач і художник. У всьому філігранова, проста, шляхетна. З великим співчуттям і природним відрухом служіння потребуючим. Чаша терпінь Покійної та духовна рівновага на пройденій хресній дорозі — вражаючі. Ганнусена віра, легкість у тривалих стражданнях і щирі та глибокі стосунки з Богом були для багатьох з нас надихаючими».

Трипілля і полтавська вишивка на писанках Ганнусі Косів

Під час випробування недугою Ганнуся почала творили писанки, авторські та за етнічними мотивами — трипільськими, на основі полтавської вишивки. У видавництві «Свічадо» вийшов друком альбом зі світлинами писанок мисткині за трипільськими мотивами, водночас фотоальбом зі 150-писанковою колекцією на зразок полтавської вишивки готують до друку. Писанки Ганнусі богонатхненні, ось як вона пише про це своєму духівникові: «Знаєте, пару днів тому я попросила Бога, що хочу створити нову колекцію писанок. Мій брат Василь давно вже мені радив розвинути тему полтавської вишивки. Але щось мені не йшло. А вчора я так прямо і попросила Господа, що хочу нову колекцію, якщо на то Його воля. Сьогодні Він дав мені натхнення. Неймовірно. І так цікаво».

Вона мріяла створити у Львові центр писанкарства, «щоб там були зібрані всі книжки, всі інструменти, фарби, щоб усі майстри могли продавати там свої роботи. Щоб це було стильно і сучасно». Друг родини Тарас Антошевський так відгукнувся в поминальному слові про її творчість: «Наші найбільш улюблені вдома — це писанки з деревом життя, коли на білому тлі чорним кольором вимальоване дерево, а на ньому червоні плоди. … Ми будемо молитися за тебе, особливо у часі Великодня, коли на стіл будемо ставити твої писанки...». У центрі Львова в колишньому монастирі бенедиктинок, яким опікуються тепер сестри-студитки, постійно діє дивовижно цінна виставка писанок, цього року навесні була там і виставка писанок мисткині Ганни Косів. Згодом на основі авторських писанкових малюнків з’явилася серія екоторб та футболок. Ідея виявилася напрочуд вдалою, що досі є запит саме на її торбинки та одяг. Водночас під час свого випробування Ганнуся віддавала десятину від усіх заробітків на благодійність, молитовно підтримувала тих, хто був у такій потребі.

Підготувала Олеся Косик

Світлини з домашнього архіву Юрія Підлісного

Продовження в наступному номері

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...