Чому батькам і вчителям інколи не вдається ефективно взаємодіяти? Бо це загальні слова «сім’я», «школа». А хто ж ці стосунки творить? Люди. То що ж можемо зробити для цієї взаємодії в тих умовах, в яких ми є? Читайте про сім’ю в системі освіти розповідає Оксана Кочерган, мати дев’яти дітей, сімейний консультант, засновниця НВК «Школа-гімназія святої Софії» у Львові, президент Батьківської християнської асоціації «Алетея».

 Принцип єдності педагогічних впливів

Ми маємо свої цінності, те, що для нас важливе — наша віра. Ми — замовники освітніх послуг, платимо за це кошти. Даємо дітей до школи, де наші цінності не є важливими. Я в освіті з 1991 року, тож не побоюсь сказати, що у школах є чимало випадкових людей, травмованих, дуже часто нещасливих. І ці люди впливають на наших дітей. Ми маємо пам’ятати про принцип єдності педагогічних впливів. Педагог — це той, хто веде дітей за собою, тож усі батьки є педагогами, незалежно від освіти. Тому якщо ми і школа ведемо за собою дітей туди само — є успіх, класний результат. Якщо ж ми ведемо в один бік, а школа в інший — маємо те, що маємо.

Що ж можемо зробити для цієї взаємодії в тих умовах, у яких ми є? Ми маємо право, як батьки, впливати на те, щоб наші діти мали таку освіту, як ми хочемо. За кордоном це нормальна річ, батьки є замовниками освітніх послуг. А у нас уже навіть з християнською етикою виникає багато питань.

Господь прямо говорить: «Бо я свідомий моїх щодо вас задумів, — слово Господнє, — задумів щастя, а не лиха» (Єр. 29, 11). Ми як батьки хочемо зробити максимально все для щастя наших дітей. Тут спрацює єдність педагогічних впливів, те, як ми взаємодіятимемо зі школою.

Я вважаю католицькі школи великим добром. Школа Святої Софії є приватною за статусом і має свої особливості, не є такою доступною, як я про це мріяла. Мої діти є прикладом того, що в них збереглося зерно віри. Я є прихильником єзуїтського підходу, вони ще працюють над чеснотами характеру. Це щось таке неймовірне, що полегшує нам життя в радості.

Три кити ефективної взаємодії між сім’єю та школою

Є ми, батьки, які дали свою дитину, котра для нас дуже важлива, і є вчителі, з якими ми на першому рівні взаємодіємо. Усі люди зі своїми проблемами і турботами. Як нам зробити, щоб взаємодія була ефективною? Насамперед, довіряти одні одним. Жодні стосунки (чи подружні, чи дружні) без довіри неможливі. Але треба ще почати жити так, ніби кожен, хто є на нашій дорозі, в тих обставинах, у яких живе, робить максимально. Довіра дається нам дуже складно. Бо легко говорити про неї в загальному контексті, а важко жити так, ніби кожна людина робить максимально, на що здатна, в тих обставинах і на тому рівні. Ми не маємо довіри до людей, бо у складних обставинах навіть не маємо довіри, уповання до Бога. Ця перша річ у взаємодії вчителів і батьків — довіра — дуже важлива і ґрунтується на довірі до Бога. Тим, хто любить Бога, усе співдіє на добро. На основі довіри до Бога будуймо довіру до людей, сприймаймо, що кожна реальна людина робить максимально усе, що може. Відразу зміниться рівень нашого життя.

Друге — це любов до дітей. Вчителям дуже важливо говорити «наші діти». Любов є елементом особистісної зрілості: я відчуваю твій біль і щось для цього роблю. Навчитись любові, зростати в любові — це основний іспит, який складатимемо.

Світ тепер нелегкий, і життя в людей нелегке. Люди багато страждають, навіть якщо не проявляють цього. Люди підсвідомо сигналізують: «Я в тому світі взагалі не маю значення». Ми можемо сказати: «Ні, ти помиляєшся. Ти не випадково в цьому світі, бо тут ніхто не випадковий. Бо Господь для кожного має якусь ціль. Якщо ти тут – ти важливий». Ми можемо усім людям, яких зустрічаємо, це дати: «Ти важливий, ти тут не випадковий». Дуже багато людей сумніваються в собі через свої помилки, невдачі. Тому усім людям можемо говорити: «Ти саме такий, як треба». Якщо люди розчаровані життям, можемо нагадувати: «Ти завжди маєш шанс щось змінити. Сьогодні новий день». Люди почуваються неважливими і непотрібними, але ми можемо їм показати цю потрібність. І найголовніше, що ми можемо зробити для кожної людини – показати їй Божу любов до неї, любов безумовну, безмежну, беззастережну. Божу любов не можна заслужити, вона просто дається, як дар.

Дитинство – не підготовка до життя, а частина життя

Нам треба спостерігати за дітьми. Тоді побачимо, в чому вони сильні. Хто має талант взаємодії з людьми, хто має мистецький талант. Я у школах Львова проводжу тести про вроджені таланти дитини: чи дитина інтроверт/екстраверт, сенсор/інтуїт, думаюча/емоційно чутлива, впорядкована/спонтанна. Є стратегія виховання конкретної дитини, є ідеальні для неї професії: що дитина вміє, що любить, що дасть їй копійку й чого хоче Бог.

Самостійність і свободу треба давати дітям якнайраніше. Найцінніше, що можемо дати – вибір і наслідки вибору. Дитинство – це той період, коли має бути помилка на помилці. Щоб до дорослого життя ми навчилися робити вибір і приймати наслідок. Тоді виростає зріла відповідальна особистість.

Марта Більська

Фото Комісії УГКЦ у справах родини

https://uk.etcetera.media/yak-batkam-i-vchitelyam-stati-odniyeyu-komandoyu.html 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...