Чи стать та ґендер тотожні поняття? Які головні постулати ґендерної ідеології? Як вона впливає на свідомість людей? Що з інформації про ґендер є стереотипами? Які виклики зумовлює ґендерна свідомість? Під час І Львівського обласного форуму «Українська сім’я: виклики і завдання» організовано панельну дискусію на тему «Ґендерна ідеологія: міфи та реальність». Учасники дискусії обговорювали головні постулати ґендерної ідеології, розвінчували міфи, з’ясовували причини та наслідки ґендерної свідомості. Участь у дискусії брали: Назарій Петрів, науковий співробітник Інституту родини та подружнього життя УКУ; отець Юрій Блажиєвський, головний редактор журналу «Скинія», священик Згромадження св. Луїджі Оріоне, духівник львівського Товариства студентів-католиків «Обнова»; Олександра Скляр, голова Сестринства святої Ольги, консервативної ініціативи «Катехон»; Ірина Процик, головна редакторка «Львівської газети»; Cвятослав Погляд, координатор проекту “Гладіатори життя”, що діє в середовищі Християнської служби порятунку, а також інші зацікавлені учасники Форуму сім’ї. Модерував дискусію отець Микола Мишовський, головний редактор часопису «CREDO» (м. Вінниця).

 Назарій Петрів: Те, що нам подають під терміном «ґендер», насправді є підміною понять

Історія самого терміна сягає ХІІ ст. Саме тоді у Франції цим терміном почали позначати родове поняття, належність до чоловічої чи жіночої статі. В англосаксонському світі цей термін з’являється 1475 р. і має таке саме значення. Тож тоді не розрізняли ґендер як щось відмінне від статі біологічної. Після сексуальної революції 1960-х років почали розрізняти два поняття «genderum»як певний культурний, суспільний, а також філософський концепт і «sex» як біологічна стать, що дана від народження.

Ґендер має цікаву історичну конотацію. Цей термін у розумінні 1475 року на певний час відходить у забуття і повертається до наукового вжитку лише 1830 р., але спочатку залишається на марґінесі і його використовують у псевдонауковому середовищі. Упродовж 1830–1900 рр. взагалі немає згадок про вживання терміна. 1900 року у США розпочинається жіночий рух, але важливо не плутати його з фемінізмом. Тоді у термін «ґендер» вкладають також розуміння розподілу за статями і це не викликає жодних застережень. Але виникає пропозиція від жіночого крила істориків США, що ґендер – це родове поняття, яке використовуємо на означення патріархального суспільства, в якому жінка є малоповажаною або упослідженою, тобто роль жінки є на маргінесі. Ця теорія починає здобувати певних прихильників, що зумовлено також соціальними та економічними чинниками. Згодом термін «ґендер» потрапляє до вжитку психоаналізу Фрейда і починає означати сексуальну девіацію. Ця теорія потрапляє на сприятливий для неї соціальний ґрунт, тому що виникає сексуальна революція. 1950 р. термін «gender» стає науковим, але тоді він не має широкого сприйняття, бо є доволі штучним, адже термін «sex» має тривалішу історію для цього суспільства. 1960 р. опубліковано статтю «П’ять статей», у якій подано пропозицію використати термін «ґендер» на означення більше ніж двох бінарних статей, тобто більше, ніж те, що дала природа.

Як ми дійшли до того, що тепер маємо термін «ґендер», яким позначають нове розуміння людського буття?

1990 року з’явилася ідея Джудіт Батлер, яка полягала у повстанні супроти гетеросексуальної гаданої ймовірності, що означає людською мовою відмовитися від розуміння статі як чогось біологічного, визначеного при народженні, натомість визначальною стає самоідентифікація особи. Тобто від народження ви можете бути чоловіком чи жінкою, але потім самі визначаєте, ким є насправді. Ця теорія отримує прихильників, а також досить потужне фінансування.

Відтак 2016 року Фейсбук запропонував користувачам 72 ґендерні ідентичності. У певних словниках з’явилося тлумачення 52 статей і доходило до парадоксів, коли гомосексуальні стосунки чорного чоловіка з чорним чоловіком вважались двома різними ґендерними ідентичностями.

Тож сам термін не має негативного навантаження впродовж історії, але його перетворили на інструмент ідеології, в різних суспільствах він може означати різне. Українська діаспора досі вживає ґендер і стать в однаковому розумінні, а не розрізняє природу і самовизначення.

Ірина Процик: Нам загалом бракує просвітництва у питанні ґендеру. Важливо розуміти, з чим маємо справу, тому що терміном легко маніпулювати. Щодо ґендеру у класичному розумінні, коли говоримо про стосунки чоловіка та жінки, нам ще бракує поваги один до одного, від оточуючих і самоповаги. Коли нам бракує самоповаги, внутрішнього стержня, тоді нам легко вестись на маніпуляції, мовляв «так думають усі», годі сказати, що я так не думаю, з цим не згідний, натомість йду в загальному руслі і кажу: «Ну як буде, так буде»! Кожне середовище використовує термін собі на користь. Тому в контексті медіа, нам потрібні внутрішні фільтри, щоб розрізняти, яка інформація нам корисна та потрібна.

Олександра Скляр: Фемінізм від початку винятково політично-ідеологічний рух. Називати фемінізм тільки соціальним явищем недоречно. Політичний рух за так звану рівність між чоловіками та жінками якраз і створив майданчик для легалізації та просування ґендерної ідеології. Як наслідок через феміністичні ідеї другої хвилі ґендер замінив біологічне прийняття статі. Зараз відбувається третя хвиля фемінізму, і феміністки воліють відмовитись від бінарної ґендерної системи.

Усі знаємо, що існують тільки дві статі – чоловіча та жіноча, жодних третіх немає. Так написано в Книзі Буття, тож християни тим паче мають це розуміти. Жіноча стать природно віддзеркалює чоловічу і навпаки. Феміністки хочуть звузити цей міжстатевий розрив. Те, що ми називаємо мужністю, для них це токсична маскулінність, від якої маємо відмовитись. Натомість феміністки пропонують переоцінити жіночу стать, тобто ставлять її під сумнів, пропонують запозичити винятково чоловічі критерії та втілити їх у жіночу природу. На це тло дуже влучно накладається ґендерна ідеологія. Феміністки не хочуть бути жінками, але проблема в тому, що феміністки не хочуть, щоб і інші жінки були жінками. Звідси починаються певні девіації від лесбійського сепаратизму до трансґендерності. Субкультура фемінізму помітна на зовнішності дівчат-адептів – це одяг-унісекс, агресивна, вольова, рішуча чоловіча поведінка.

Олеся Косик

Фото автора

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...