Мандрувати люблять усі. Але для людей з інвалідністю звичайна подорож у гори може видатись нездійсненною мрією. Саме тому декілька відчайдушних волонтерів зібралися і створили Фонд «On 3 wheels» (На трьох колесах). Команда цього цікавого проекту допомагає здійснити мрії людей з обмеженими можливостями піднятися на вершину. За допомогою спеціального візка-«джульєтки» уже більше ніж 20 людей з інвалідністю мали змогу підкорити Говерлу, Піп Іван, Лопату, Ключ, Парашку, Пікуй та інші.

Про те, як народилася ідея створити «На трьох колесах» та про діяльність фонду інтернет-виданню «Духовність» розповів один із його координаторів – Сашко Луцик.

 Наш друг дуже мріяв побачити океан. З цього все почалося…

 Наш приятель – Іван Маслюк, у якого ДЦП, дуже хотів побачити океан. Ми, троє його друзів, вирішили допомогти хлопцю здійснити його мрію і почали готуватися до подорожі у Лісабон, хоча на той момент ми ще не знали, як її здійснити. Фонд ми створили ще перед мандрівкою, але ніхто не очікував, у що він далі переросте. Перед цією поїздкою, щоби не гаяти часу, ми виштовхали Івана на спеціальному триколісному велосипеді ручної роботи на гору Високий Верх, Гимба, пройшли Боржавську полонину. Нас було троє і це було нелегко, але емоції, які Іван відчув на самій вершині, стали для мене переосмисленням життя. Адже я можу піти в похід, насолодитися цим, а є люди, які цього не можуть зробити. Одна річ – дивитися на гори по телевізору, а зовсім  інше – відчути цей вітер, всю красу на собі.

Саме тоді і народилась ідея допомагати людям з інвалідністю подорожувати. Але оскільки на простому велосипеді це було важко, бо забирало багато сил, ми на якийсь час забули про цей задум, хоча десь заклали його собі. Уже під час подорожі до Лісабона на велосипедах, коли ми були у Франції, то побачили такий спеціальний візок La Joëlette (джульєтка) і наша ідея відродилась. Ми подумали: ось засіб, на якому можна разом з людьми з інвалідністю подорожувати у гори.

Після тієї мандрівки, під час якої Іван перетнув 12 країн, вже не можна було залишатися таким, як ти був до того. Переживши 100 днів з людиною з обмеженими можливостями, переживши усі її проблеми, просто хочеться допомагати і все. Тобто розумієш: їм це важко, а для тебе – це взагалі нічого.

Коли ми повернулися, до нас долучилися ще кілька людей, які допомагали з пошуком фінансування, волонтерів тощо. І ось уже другий рік ми допомагаємо людям з інвалідністю підійматись у гори.

Фонд назвали: «На трьох колесах»,тому що велосипед, на якому Іван їхав до Лісабона, був триколісним. Хоча джульєтка – одноколісна, все ж назву ми вирішили залишити саме таку.

Джульєтка – це…

Спеціальний візок на одному колесі з амортизатором. Його легше виштовхувати угору. На прямих ділянках це можуть робити двоє людей, на похилих – більше, максимум 12 волонтерів. На схилах зі всіх сторін його можна підпихати, багато людей може до цього долучитися одночасно, тому цей візок дуже зручний.

Першу джульєтку нам подарував меценат. А другу ми хочемо придбати з електромотором, для якої менше зусиль треба прикладати, щоби підняти людину з інвалідністю на вершину.

Наразі в Україні таких візків не випускають, лише – у Франції. Вони дорогі, тому що це ручна робота. Роблять їх невеликими партіями і над ним постійно працюють, уже 30 років їх вдосконалюють. Коли ти піднімаєшся з цим візком вгору, розумієш, чому саме ця деталь вигнута під таким кутом: у візку все зроблено для того, щоби волонтери якнайменше зусиль прикладали під час подорожі.

Найяскравіше враження з мандрівки…

Кожна подорож на гору залишає якийсь свій слід. Пригадую, як під час одного походу на Яйко-Ілемське, у нас був дуже важкий маршрут. Ми часто зупинялись, робили перерви. У цій мандрівці брав участь Богдан Жуковський. Цей хлопець погано розмовляє. А у нас у походах також є музична підтримка. З нами йдуть дівчата, які допомагають нести наплічники, коли ми тягнемо візок, а ще вони підтримують нас музично. І от на одній із зупинок ми почали співати «Червону руту». Богдан знав цю пісню і намагався співати, підігравати. Мені це особливо запам’яталось.

Про що ви мрієте?

 Дуже хотів би, щоби такі поїздки відбувалися не тільки в межах нашого фонду, але щоби люди брали на себе ініціативу та організовувались. Ми готові надати візок, допомогти контактами, поділитись досвідом, як з цим візком поводитись, щоби волонтери дарували ці щасливі моменти людям з інвалідністю.

Насправді, коли приходиш з такої подорожі втомлений, згодом забуваєш про неї, але потім, коли чуєш від людини, яку ми возили в гори, що це був найщасливіший день у її житті, спочатку навіть не можеш зрозуміти цього, що ти створив для когось найщасливіший день у житті…

Чому варто здійснювати мрії інших?

Минулого року я здійснив свою мрію. Я політав на легкомоторному літаку за штурвалом. І якщо порівняти, то напевно дріммейкером бути краще, ніж здійснювати власну мрію. Для себе здійснити мрію – це добре, але можливо частково егоїстично, порадів і все. А коли ти відчуваєш радість людини з інвалідністю і ще близько 20-ти волонтерів, які незабутньо провели час, відчуваєш, що це набагато приємніше, ніж здійснювати свої мрії.

У всіх походах я напевно більше беру, ніж віддаю, тому що з нами ходять у мандрівки люди, які щиро це роблять. Коли ідеш і спілкуєшся з такими людьми, вони додають сили та віри своєю допомогою та зацікавленістю.

Сашко Луцик також зазначив, що долучитися до команди «On 3 wheels» може кожен охочий. Для нас мандрівка у гори – це просто провести цікаво час, подружитися, а для людей з інвалідністю – це щось грандіозне. То чому ж не подарувати ці щасливі моменти людям?!

Галина Андрусів

Фото: "On 3 wheels-Фонд здійснення мрій" https://www.facebook.com/on3wheels/ 

Відео:

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...