В Україні вийшла перша книга про творчість канадського художника українського походження

 Коли докторантка Львівської національної академії мистецтв Христина Береговська виявила кілька творів Василя Курилика в Україні, вона сама не повірила власним очам. «Я зверталася у всі музеї Києва, мені казали: «Такого немає». За третім разом зайшла у фонди Відділу різних технік (Національного художнього музею – І. Б.) і знайшла три твори. Коли сказала, що це роботи того самого Курилика, одна з робіт якого була півроку тому продана за півмільйона канадських доларів, а тиждень тому його маленьку картину з сюжетом, як змерзлі діти йдуть до школи, придбали за 442 тисячі доларів, то в музеї були шоковані, що вони мають таке надбання. Ще одна картина «Дух Шевченка витає на Канадою» є в музеї Шевченка. Він подарував її у 1977 р., коли прилетів до України», – розповідає Христина.

 Його роботи входять до колекцій галерей Канади та Америки, британської королеви Єлизавети ІІ та канадських прем’єр-міністрів.

У заповіті митця зазначено, що найбільше він би дбав, щоб його «Страсті…» були відомі в Україні. Лише недавно вийшло перше дослідження чотирма мовами – українською, англійською, французькою та італійською.

 «Мене полікує моє мистецтво» 

Попри офіційну біографію є духовна – та, яка важливіша від хрестоматійного набору дат і подій. Для Курилика саме вона має принципове значення.

«Якби хтось мені сказав, що я буду малювати на релігійні теми, я б назвав його божевільним», – писав Василь Курилик. У Лондон Курилик приїхав, щоб лікуватися від депресії. У цей час він був атеїстом.

Він втрачав зір. Лікарі діагностували, що причина – психологічна. Відтак розпочали незвичне лікування у психіатричній клініці – курс арт-терапії. 

«Його лікували, зробили 14 елетрошокових терапій, але він сказав, що його полікує мистецтво. Арт-терапевти Роберт Адамсон і Маргарет Сміт запропонували Курилику програму арт-терапії як експериментальний метод лікування депресії. Метод виявився ефективним, його донині застосовують», – розповідає дослідниця творчості художника Христина Береговська.

«Бог мене врятував», – так пояснив Курилик своє одужання і вирушив на Святу Землю. Він пройшов пішки від Єрусалима до Вифлеєма, дізнався, що Новий Заповіт реальний. «Я ходив дорогами, що ними ходив Христос. Це було тяжке завдання», – зізнавався художник. Так почалася серія «Страсті Христові». Упродовж наступних 16 років він малював їх по 20 годин на добу. В історію мистецтва «Страсті…» увійшли як найчисленніша ілюстрація Євангелія від Матвія. Аналогів у світі немає.

Арт-терапевтка Маргарет Сміт була ревною католичкою, під час лікування допомогла художнику прийти до Бога остаточно. З психіатричної клініки Курилик виходить іншою людиною – зір повернувся, він відкрив для себе духовну літературу і багато спілкувався зі священиками. За словами Христини Береговської, Василь жив, як монах – 4 рази на місяць причащався, їв 1 раз і 4 години на добу спав, 20 годин малював, а іноді платив картинами за взуття для дитини… За 15 років до Чорнобиля Курилик намалював полотно “Нуклеарна Мадонна”. Звідки він знав? Загадка, яка не міститься у площині мистецтвознавства… У той час писав: «Я був практикуючим атеїстом, та прийшов до вершинного осягнення Бога».  Може, у цьому ключ до розгадки?

 

Мистецтво заради любові

Вперше про Бога Василь почув у дитинстві. Тато Василя був комуністом, про Бога вдома не говорили. «Священик показав ікони і розповів про Бога. Василь зробив собі хрестика з берези і повісив у кімнаті, почав малювати ікону. Тато як побачив, то знищив Василеві малюнки і хрестик. Після того дитина закрилася, перестала малювати», – розповідає дослідниця. Він шукав себе у мистецтві, а знайшов на цьому шляху Бога.

«Курилик став Богошукачем, все життя шукав Бога, тим самим втілив слова Христа «Шукайте правди, і вона визволить вас». Ці пошуки привели до депресії. Але він подався до Святої Землі. Тут зрозумів, що хоче йти за Христом і зізнався: «Я хочу робити добро, оминати зло». Як точно він формулює принцип морального богослов’я! Він знав на власному досвіді, що від власного страждання можна дійти до власного воскресіння», – пояснює отець-доктор Іван Дацько, автор передмови до книжки, президент Інституту екуменічних студій УКУ.

Сам же Василь Курилик часто повторював, що створював не мистецтво заради мистецтва, а мистецтво заради любові. За словами дослідниці, «Страсті…» є своєрідною подякою Богові від художника. «Це і Куриликова страсна дорога до Христа, це страсті Курилика, завдяки яким він пройшов шлях до Христа. 160 образів від Тайної Вечері до Воскресіння – це і є справжня хресна дорога художника. Серія народилася тоді, коли він усвідомив Бога, повірив. Він запланував проілюструвати все Євангеліє від Матвія, близько 800 творів, але встиг намалювати ще 30 творів», – пояснює дослідниця.

Рак горла перемагав, хоча Василь мав шанси вилікуватися. Однак Курилик сказав рідним, що не має часу на лікування, якщо треба, то Бог зцілить його.

Микола Бердяєв стверджував, що мистецтво є способом  спокутування гріха. Василь Курилик втілив цю формулу у життя. «Курилик казав, що його мистецтво не є мистецтвом заради мистецтва, а заради моралі. Творчість має бути знаряддям, яке має притягнути людей до Бога. Він хотів, щоб його картини намагнічували людину Вічністю. Якось його запитали, чи готовий він пожертвувати 10 000 картин заради порятунку однієї людини. Василь не задумуючись відповів: «Спаліть усі мої картини!». Казав, що мистецтво врятувало його від сліпоти, тому може врятувати інших. Мистецтво було його повною реабілітацією. Бог дав йому можливість творити, і він має допомогти іншим прийти до Бога», – підсумовує Христина Береговська.

Ірина Березовська

Фото зі сайту West news 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...