5 конкурсів, 3300 робіт, 20 переможців – це цифри надії в українському інформаційному просторі. Нещодавно вже вп’яте відбувся конкурс на найкращу статтю, репортаж або програму, яка є «інформацією-носієм рішень», тобто не лише висвітлює важливі питання сучасного суспільства, а й дає на них конкретні відповіді, показує способи вирішення проблем та спонукає людей до дій. Організатори конкурсу щороку шукають серед медійного простору ті журналістські матеріали, які дають людям надію, які долають апатію та байдужість у суспільстві, наголошують на корисних та тривалих ініціативах в економіці, культурі, релігії та суспільстві загалом.

 Як ж усе починалося? У Парижі 2003 року створено Асоціацію «Репортери надії» («Reporters d'Espoirs»). Ініціаторами проекту були Роні Броман, який створив міжнародну організацію «Лікарі без кордонів», та міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер. Сам конкурс почали проводити у 2004 році. Того ж року організатори видали перший журнал «Репортери надії», а згодом видали DVD найкращих репортажів. У 2007 році створено прес-агентство. Конкурс у Франції набув великої популярності, над ним працюють дуже відомі люди, серед яких лауреат Нобелівської премії миру Мухаммад Юнус.

 Цікаво, як конкурс «дійшов» до України? Вперше «Репортери надії в Україні» відбулися у 2009 році, і конкурс відразу запровадив якісно нову ініціативу в українському медіапросторі. У ньому взяло участь 714 конкурсних робіт з усіх областей України та відзначено найкращі журналістські роботи преміями, призами та дипломами. Інститут екуменічних студій Українського католицького університету, за підтримки французької асоціації «Репортери надії», у такий спосіб провів і 4 наступні конкурси. Над проектом працюють студенти Магістерської програми екуменічних наук Інституту екуменічних студій УКУ, які відбирають найкращі матеріали для оцінювання експертним журі.

Отож оголошення і нагородження переможців І конкурсу відбулося 27 травня 2009 р. Спеціальними гостями урочистості були представники французької асоціації «Репортери надії» та відомі українські громадські діячі. У конкурсі взяло участь 714 робіт у трьох категоріях: телебачення, радіо та публікації  в пресі або в Інтернеті з усіх областей України та АР Крим. Переможцями конкурсу були: Христина Стець, Юлія Роїк, Галина Світліковська.

З 6 червня 2010 року тривав ІІ Всеукраїнський конкурс «Репортери надії в Україні». У ньому взяло участь уже 800 робіт з усіх куточків України. Переможцями були Тетяна Кирпа, Інна Завгородня, Оксана Сенишин, Стас та Ірина Матвієнки.

У 2013 році відбулося вручення нагород переможцям ІІІ Всеукраїнського конкурсу. Ними були: Надія Тисячна, Вікторія Дворянин, Антоніна Кучеренко, Дмитро Боярчук.Особливістю ІІІ конкурсу було нагородження спеціальними відзнаками авторів 6 проектів, які пропонували цікаве рішення проблем, розповідали про ініціативи та дарували надію.  

У 2015 році оголосили переможців IV всеукраїнського конкурсу «Репортери надії в Україні»: Ірина Березовська, Віта ДоликСофія Богуцька, Юлія Ярмоленко.

Цього року 6 жовтня в Українському католицькому університеті відбулися святкові урочистості з нагоди вручення нагород переможцям п’ятого Всеукраїнського конкурсу «Репортери надії в Україні». Імена переможців – проект «Крим Реалії» (автори: Антон Наумлюк, Євген Чак, Станіслав Юрченко, Естер Ожешко), команда документального фільму на радіо «Свобода» під керівництвом Притули Володимира, Вовк Ірина (телеканал «ЗІК»), Литвиненко Дмитро (телеканал «СТБ»).


«Такі конкурси об’єднують спільноту та дають відчути конкуренцію в здоровому сенсі. Мені здається, що це більша перемога героїв, з якими журналісти роблять матеріал... Ну і, звісно, це означає, що втілення знаходить відгук, а значить ця робота була потрібною. Як журналіст, я хотіла б нести надію в людяність та цей світ», – зазначила переможець Катерина Некреча.

«Я за конструктивну журналістику. Колись працював у проекті, де успішність сюжету перевіряли так – чи захотіли глядачі когось підняти на вила... Я не люблю піднімати на вила. Бо це крайнощі. Зазвичай, є простий, доволі очевидний шлях поступових змін. Точно не пропало все. І цей конкурс важливий саме тим, що він пропагує не падати духом, не рвати на собі волосся, не йти на штурм цитаделі зла. А бачити варіанти, шукати шляхи, вірити в те, що все можливо – було б бажання. Я хочу, щоб всі люди вірили в себе, в свої сили. Щоб вони знали – спочатку ставиш вимогу до себе, а потім до ближнього. А ще хочу, щоб люди знали – світ навколо добрий. Він з радістю допомагає, якщо ти готовий сприймати допомогу та відповідати за власні дії», – поділився враженнями переможець конкурсу Дмитро Литвиненко.

Журналістські роботи оцінювали з таких тематичних напрямів: «Суспільство», «Економіка», «Культура» та «Релігія».

«Є три богословські чесноти – віра, надія і любов. Власне, надія стала одним з тих критеріїв, яким я керувався, оцінюючи матеріали. Я переконаний, що матеріал журналіста має давати надію. Окрім того, що описувати «брутальну» реальність, матеріал має давати надію, має надихати людину на те, що життя триває, і те, що все попереду. Були прекрасні матеріали, які подавали цю надію. Я переконаний, що ці люди роблять велику роботу, тому що, окрім буденності, вони дивляться далі у майбутнє», – зазначив Тарас Семенюк, журналіст, співзасновник інформаційно-аналітичного медіа «Short.media».

Загалом на 5 конкурсів надійшло більше ніж 3300 робіт. До фіналу допущено 193 роботи, які відзначено дипломами. По два та більше дипломів конкурсу отримало 26 журналістів. Найбільше дипломів у журналістів столиці (76), Львова (54), Одеси (13).

А ми сподіваємося, що таких репортерів, які долають атмосферу відчаю, безсилля і апатії, ставатиме щоразу більше. Тож просимо усіх медійників нести втомленому суспільству надію і віру в людство.

 

Марта Більська

Фото з архіву Інституту екуменічних студій УКУ 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо
  • Фонтан
  • Зимова школа «Львів – місто діалогу»

    Зимова школа «Львів – місто діалогу»