Продовження статті, опублікованої в попередньому номері.

Не дивно, що під час ЕСТ, що відбувся під гаслом «Гідність – Служіння – Солідарність: на шляху оновлення країни», чимало уваги зверталось саме на питання інклюзії і тому, наскільки наше суспільство є інклюзивним щодо людей з особливими потребами. Власне, в одному з круглих столів на цю тему брала участь канд. пед. наук, доц. Ніна Михайлівна Гайдук, яка представляє Міжнародний центр професійного партнерства «Інтеграція», що діє у Національному університеті «Львівська політехніка». Щоб більше дізнатися про діяльність цього центру, ми вирішили безпосередньо поспілкуватися з його працівниками та побачити сам осередок, де формують нову, дієву соціальну інклюзію.

 Уже виділено приміщення, де тепер триває ремонт, і там сповна працюватиме Служба доступності «Без обмежень». Як Міжнародний центр «Інтеграція», так і Служба доступності «Без обмежень», що діє у його складі, мають на меті популяризувати принципи соціальної інклюзії та супроводжувати студентів з особливими потребами під час навчання для забезпечення рівних можливостей здобуття університетської освіти для кожної людини. Як зазначають працівники центру, діяльність Служби доступності «Без обмежень» є спрямованою саме на практичну діяльність. «До нас може звернутися студент з інвалідністю чи хронічними захворюваннями, який може заповнити певні документи, дати згоду на те, що ми з ним співпрацюватимемо. Студент зазначає, які у нього є проблеми, побажання, чи потрібен йому асистент, якої саме допомоги він потребує тощо. Тоді ми залучаємо до нашої діяльності увесь Університет, формуємо команду з його працівників. На нашому сайті розміщено список фахівців (який продовжуємо і надалі поповнювати), які не байдужі та зацікавлені, і у такий спосіб виконуємо поставлені завдання, зокрема, оцінюємо потреби та ресурси, щоб надати реальну допомогу чи консультацію», – додає Мар’яна Гасяк. 

– Взагалі Служба доступності не обмежується лише роботою зі студентами, які мають інвалідність чи хронічні захворювання. В університеті є викладачі літнього віку, вагітні жінки або ж молоді мами з візочками, і про їхні потреби належить теж подбати. У німецьких університетах ми бачили кімнати, де мами можуть перевивати дитину, де надають першу медичну допомогу тощо. Це не «ноу-хау» чи великі досягнення, – це те, що насправді має бути! – вважає працівник центру «Інтеграція». – Ми свідомі того, що є чимало проблем, таких як, наприклад, архітектурна доступність, проте ми хочемо діяти та вирішувати ці питання. Якщо ми знатимемо, в яких саме корпусах навчається студент з особливими потребами, тоді цільово зможемо працювати над вирішенням питань архітектурної доступності. Очевидно, що трансформації підлягає багато що, отже, плануємо здійснювати відповідні кроки, спрямовані на позитивну зміну, поступово, в міру надходження запитів. Працюємо і над створенням «банку» технічних засобів та вдосконалюємо матеріально-технічну базу для студентів з інвалідністю та хронічними захворюваннями. 

Сьогодні триває активна інформаційна діяльність. Працівники центру «Інтеграція» розробили буклети для студентів та школярів як майбутніх абітурієнтів, щоб якнайбільше людей дізналися про існування такої Служби. «Ми намагаємося привернути увагу до питання соціальної інклюзії, адже кожна людина має право на вишу освіту. Ми нічого виняткового не робимо, лише хочемо вповні виконувати Закон України «Про вищу освіту», – додає Мар’яна Гасяк. – Працюватимемо не лише в межах Львівської політехніки, а й з державними та громадськими організаціями, іншими освітніми закладами. До вирішення проблем кожного студента з інвалідністю / хронічними захворюваннями залучатимемо громаду нашого міста. 

Попри ентузіазм та віру у свою справу, працівники центру «Інтеграція» розуміють, що перед ними є чимало викликів, з якими доводиться мати справу щодня. Мар’яна Гасяк зізнається, що досі у нашому менталітеті існує великий психологічний бар’єр. «Люди не довіряють, не знають, не всі хочуть, щоб їх записували у якісь служби чи центри. Бо, насправді, люди з інвалідністю не вважають себе особливими чи унікальними, не хочуть особливого ставлення до себе. Звісно, їм потрібні розуміння та сприяння для того, щоб вони могли реально задовольнити свої потреби, навчальні потреби зокрема. Проте справа не в тому, щоб їм поставили оцінку, аби не ходити на пару – ні, така людина хоче відвідувати навчальні заняття, має повне право на це, і це нормально. Однак не всі хочуть бачити себе у списках тих чи інших служб. Навіть коли я питаю студентів, чи є в них на курсі чи потоці люди з особливими потребами, у відповідь чую – у нас таких немає. Подібне жалісливе ставлення треба викорінювати. Потрібно розуміти, що людина, яка, до прикладу, є нечуючою чи слабкочуючою, має право чути/сприймати те, що чує/сприймає інший студент, аби була забезпечена можливість рівного для кожного доступу до можливостей навчання», – наголошує фахівець.

Міжнародний центр «Інтеграція» та Служба доступності «Без обмежень» у Національному університеті «Львівська політехніка» відкриті для всіх, хто потребує підтримки та допомоги в освітньому процесі. Як вважають у центрі, в Україні є всі шанси вийти на достойний рівень у питаннях практичної реалізації принципів соціальної інклюзії. «Головне, щоб люди були зацікавлені та реагували, відгукувалися, особливо ті, хто має фінансові можливості, владні важелі. Якщо такі люди не будуть байдужими, то можна сподіватися, що за декілька років ситуація, принаймні в нашому Університеті, буде значно сприятливішою стосовно забезпечення реального доступу до можливостей навчання для кожного», – підсумовує Мар’яна Гасяк.

Розмовляла Олеся Барчук

Фото з архіву Мар’яни Гасяк

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...