7–9 червня у Києві відбувся Х Екуменічний соціальний тиждень «Гідність – Служіння – Солідарність: на шляху оновлення країни». Серед учасників форуму були представники духовенства, політики, бізнесмени, а також діячі культури.

Про стан українського книгодрукування, його розвиток й перспективи, а також про українську мову у відвертій розмові з паном Іваном Малковичем, директором видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», а також учасником зустрічі «open talk»: «Життєві орієнтири: дорогою Свідчення, Служіння та Спілкування» в межах Х Екуменічного соціального тижня

Фразу «Сильна і дієва мрія відкриває нам усі шляхи» можна було почути під час Вашої промови. Чи видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» було вашою мрією?

  – Під час Форуму ми говорили «Великого бажайте». Я зізнаюсь чесно, я не мріяв про видавництво. Я мріяв видати книжку. Їхав у поїзді до Франківська чи Львова. У мене підростав син, а не було навіть хорошої абетки. Такої якої мені хотілось. Мені прийшла в голову ідея видати абетку, яка починатиметься з «Ангела». Зараз це звучить так банально, але був радянський союз… Усі абетки розпочинались з «Автобуса», або «Акули», а найчастіше з «Арбуза». Ці думки якось так перевернули мою свідомість, що я, поки доїхав, уже придумав усю абетку.

 Я не спав – уявив, якою вона буде. Усе це народжувалось з ідеї видати найкращу дитячу абетку, яка б знадобилась і для мого сина. Так склалось, що жодне видавництво не могло цього зробити так, як я хотів. І не міг цього нікому довірити, бо я хотів зробити це якнайкраще. Це мала бути картонна книжка, сімнадцять склейок, ще такого не було. Скільки б їх не робили – казали, що це не можливо, але я розумів, що насправді можливо. Це ж було очевидно! Просто треба спробувати. І за свої скромні ресурси я пробував, носив жінкам шоколадки, щоб вони зробили це… Усе робили вручну. Ця книжка вдалася найдосконаліша. Усе почалось з того, що я хотів видати найкращу книжку. І до сьогодні – це так. Для мене гроші заради книжок, а книжки заради грошей. Я не лукавлю. Якщо ти хочеш робити якісно й щиро цього хочеш, і все для того робиш – будуть з’являтися і гроші. Якість духовна, культурна й мистецька з часом переходить у якість економічну. Я переконався на своєму досвіді.

– Якою ж тоді буде Ваша порада молодим видавництвам, які, як Ви сказали, з’являються. Що їм потрібно робити, щоб стати потрібними читачеві й успішними?

– Є різні моделі видавництв. Деякі з них заперечують мою модель. Є такі, які розуміють видавництво як бізнес. І в них це вдається. Добрий дизайн, добра обкладинка, добра реклама… Утім, деякі книги в них справді дуже не погані. Моделей як розпочати видавництво дуже багато. Не знаю, чи можна орієнтуватися на мій приклад, у мене все ручної роботи. Я видаю трохи більше ніж 20 книг на рік, бо вся робота проходить через мене, навіть найтовстіші книги. Поправки вношу особисто, бо не довіряю коректорам. Якщо б їм довіряти, залишилось б лише 5 тис. слів (сміється). Ночую на фабриках, коли мають бути нові друки кольорових книжок. Що змінилось за двадцять років? Нічого. Я просто приїжджаю на ці нічні зміни на кращій машині. Але я й далі в цьому процесі. Може на мене не треба орієнтуватися. Кожен має свій шлях і кожен досвід унікальний. Найважливіше, якщо хочеш започаткувати видавництво, щоб у тебе була ідея видати книжку, якої ще не було! Щоб в це вірити, щоб було почуття міри. Важливо мати естетичне відчуття, щоб розуміти, що гарно, а що погано. Якщо воно в тебе є – усе вдасться. Але важливо розпочинати з книжки, щоб тебе аж трусило від думки: «Це буде така книжка! Я це зможу зробити!». І ви обов’язково це зробите. Бо знайдеться багато людей, які допоможуть. Ти йтимеш з мрією й перетнешся з кимось, хто допоможе. Потрібно, щоб увімкнувся двигун мрії, певне клекотіння, й обов’язково ця «машина» поїде.


– Тоді, якщо не секрет, на які новинки від Вашого видавництва, може сподіватися український читач невдовзі?

– Насамперед це дві книги із серії про Гаррі Поттера, якщо ми вже взялись за таке… Я читав у своєму житті й ще кілька книжок, окрім Гаррі Поттера (сміється). Але ці поттеромани – вони світову книжкову галузь довели до такого кипіння, що люди тепер значно більше читають. Коли я приніс додому п’ятий том Гаррі Поттера й поглянув на кількість сторінок, я зрозумів, що 4,5 місяці в мене буде вирвано із життя. Я прийшов просто вбитий. Скільки ж то було паперу! То дуже не вигідно для видавця. Але мої сини почали кричати: «Ура!», й тоді зрозумів, що, мабуть, це не так трагічно (сміється).
Тож ми зараз робимо третю кольорову книгу про Гаррі Поттера (її вже майже закінчив Джим Кей) й «Фантастичні звірі й де їх шукати. Кіносценарій!». Ще водночас готуємо до друку кольорові книги українських авторів. Назви Вам, мабуть, нічого не дадуть знати, хоч одна, я думаю, буде знайома – це «Грицева шкільна наука». Нарешті, на 26-му році існування видавництва, видаємо твір Франка, в якому є назва нашого видавництва. І я радий, що ми ось-ось це зробимо. Сподіваюсь вона уже буде до вересня. Звісно й поетична серія. Дуже радий, що ми видали «Антологію», але процес триває, бо щоразу натрапляю на вірші, які хочу додати до неї.

– Чи Вам сподобалась сьогоднішня зустріч з молоддю? І які Ваші враження від Х Екуменічного соціального тижня?

– Я радий, що проводять такі зустрічі. Вчора я був на зустрічі з Владикою Борисом Ґудзяком, було дуже цікаво. Я завжди люблю його слухати й маю щастя спілкуватися з ним просто так. Коли стало відомо, що я отримав Шевченківську премію – він був одним з перших, хто привітав мене телефоном. Слова, які він сказав, я пам’ятатиму усе життя. Виступати з такими людьми, як Владика Борис, Уляна Супрун, яка не боїться встати проти цієї зграї, – це дуже приємно в такій компанії. Сподіваюсь, що ця приємність була не тільки з нашої сторони. Вони говорили дуже цікаво, сподіваюсь, що і я сказав хоч два доречні слова.

Підготувала Ольга-Марія Гнип

Фото Софії Солтівської

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...