Материнство як і батьківство – це найцінніший дар, якого прагне кожна сім’я. Кожне подружжя цим даром може бути благословенне по-різному: хтось швидко народжує дитинку, а хтось проходить довгий шлях у його пошуку. До того ж цей шлях вимірюється іноді не роками, а десятиліттям, а одвічне «чому?» проходить дорогою внутрішнього болю, переживань, пошуку сенсу свого життя. На цьому шляху християнське подружжя звертається із своїми проблемами-проханнями до Бога або/і до медицини. У такий спосіб визнаємо, що є духовна, Божа, складова материнства, а є медична, а точніше, людська. Вони взаємоусувають чи взаємодоповнюють одна одну у людському прагненні бути щасливим? На ці роздуми наштовхують дві історії подружжів Ігоря та Олесі, Василя і Тетяни.

 Василь і Тетяна мають свій досвід на шляху до материнства.

–        До народження нашого синочка, – ділиться Тетяна, – ми з чоловіком були одружені п’ять років. Усвідомлення того, що я прагну стати матір’ю мене дуже наблизило до Бога. Частіше почала відвідувати церкву, брати участь у Святій Літургії, у молитвах ревно просила Божої ласки для народження дитинки. Також з чоловіком ми відвідували святі місця. Саме моя віра у Божу допомогу допомогла мені завагітніти і щасливо виносити мого синочка, адже вагітність у мене була не з найлегших. Заспокоїти душу і відігнати погані думки також дуже допомагали мені відвідини костелу святого Антонія.

Народження дитини пробуджує невимовне почуття радості й надії. Тому я усім подружнім парам, які виявили бажання стати батьками, від усієї душі бажаю вірити у Божу ласку, молитися, ходити до церкви, в жодному разі не бігати до «бабок» і не шукати собі у лікарів хвороб на голову. На все свій час, почекайте і Бог вас обов’язково винагородить!

 Подружжя Ігоря та Олесі Малюти перебувають у шлюбі уже 15 років. Їхній донечці Марічці наприкінці грудня виповнилося один рочок. Пані Олеся розповідає:

–        Нам довелося довго чекати на нашу дитинку. Для нас цей час очікування був часом наближення до Бога. Ми вдавалися до релігійних практик. Це нічні чування, щовівторка молились у костелі св. Антонія, часто приступали до святих таїнств. Також їздили до святинь у Гошеві, Заглиній, Зарваниці. Прикладалися до мощей святих у Бориславі. Щодо особистих молитов, то ревно молилися за дар плідності. З ласки Божої у нас народилася Марічка. Парам, які прагнуть народити дитинку, бажаю витривання у вірі. Адже Бог милосердний і в нього немає нічого неможливого. Я щиро зичу всім відчути радість батьківства.

 Своїми переживаннями за сім’ї, які не можуть стати батьками, ділиться отець Ростилав Пендюк, голова Патріаршої Комісії у справах молоді УГКЦ. У його розумінні батьківство – це дар.

– Усе, що в цьому світі відбувається, – каже отець Ростислав Пендюк, – це тому, що того хоче Бог. Початок нового життя – це також є певний Його задум, бо немає життя без Бога. Велика помилка сучасних людей, які навчилися думати, що вони всемогутні, що є власниками життя. Я іноді бачу подружжя і делікатно запитую, чому вони ще не мають дітей, а у відповідь чую про їхній план: спочатку кар’єра, потім треба купити помешкання, потім трохи поподорожувати, а вже опісля ми народимо дитину. І тоді питається, хто є Господом Богом?

Коли наші плани не вдаються, ми починаємо шукати насамперед винних, а потім вихід. Один із виходів – спробуємо до Бога. Але Він не може бути запасним варіантом. Бог може бути тільки єдиним варіантом. Так, ми повинні звертатися до лікарів, але повинні розуміти, що для вирішення нашої проблеми Він може використати вміння і талант лікарів. Адже тільки Він є Тим, Хто дає життя.

Бог у мільярд разів більше, аніж ми того бажаємо, хоче щастя для нас. І тому ми повинні довіритися йому по-справжньому. Навіть якщо буде інше рішення Вашої проблеми – готовність прийняти це рішення. Чому так? Відповідь знає лише Бог.

Чому наші труднощі роблять нас глибоко нещасливими? Можливо тому, що ми дуже сильно зациклюємося на собі. А Біблія каже дуже просто – вийди поза себе, перестань думати, що ти є центром Всесвіту, спробуй відкритися на потреби інших.

Підсумовуючи усе зазначене вище, можна сказати дві речі – люби Бога, спробуй полюбити Його по-справжньому, люби людей і тоді, мабуть, знайдеш вихід із ситуації. Не можу ствердити, що у такому разі точно появляться діти, але якщо виконаєте щиро ці дві заповіді, то будете щасливими. Я не вірю, що люди, які щиро люблять Бога і людей, можуть бути нещасливими.

Будь-яка вагітність завжди є несподіванкою, дивом, вважає лікар-гінеколог, багаторічний консультант із природних методів планування сім’ї, кандидат медичних наук Зореслава Городенчук.

– Які б ми прогнози не робили, які б плани не будували, будь-яка вагітність завжди є несподіванкою. Є пари, які у медичному сенсі мають більш або менш значні проблеми. І часто буває так, що пари з мізерними шансами на вагітність вагітніють швидше, аніж пари зі здавалось би маленькими проблемами. Один мудрець сказав, що діти приходять, як дощ.

Бувають різні випадки. Наприклад, бувають пари, які довго лікуються і всі можливості лікування вже вичерпані, а дитинки так і немає. Але згодом, через деякий час, якимось чудом, вагітніють. Ніколи не можна сказати на 100 %, що такі речі є неможливі.

Релігія – це особиста справа кожного. Особисто вважаю, що дуже добре, коли бездітні подружжя звертаються до Бога і розуміють, що, окрім того, що є певний фізіологічний складник, певне лікування, є те, що кожна дитина є даром. І пара може цей дар отримати, а може і не отримати. Це також потрібно вміти прийняти. Не можна також сказати, що люди, які моляться, народять дитинку швидше за людей, які не моляться. У Бога є своя логіка.

 На шляху до материнства подружжя може зіткнутися з різними проблемами, з різними випробовуваннями. Головне не втрачати віри у дива і не забувати, що всі ми Божі діти, для яких Всевишній бажає найкращого.

 Оксана Гоцур

Фото з особистого архіву подружжя Ігоря та Олесі,

Василя та Тетяни, а також о. Ростислава Пендюка, Зореслави Городенчук.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...