Їх називають львівським інді-гуртом, музичними космонавтами, ельфами в сучасному шоу-бізнесі. Цього року вийшов перший однойменний студійний альбом «Один в каное», з яким гурт об’їздив усю Україну, збираючи повні зали прихильників. Також «Один в каное» вже двічі виступав у церквах: у паризькому соборі св. Володимира Великого та кембриджській каплиці св. Джона.

Гурт засновано у Львові 2010 року. Лідерка та вокалістка «Один в каное» Ірина Швайдак родом зі Золочева. Вона закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка. Будучи студенткою філологічного факультету (спеціальність «літературна творчість») Ірина написала свою дебютну пісню «Небо». Згодом назріла потреба музичного гурту, а потім знайшлися люди й можливості. Невдовзі віднайшлася назва «Один в каное»… Про успіх, скромність, друзів, чудеса, творчість і пошуки Бога говоримо з Іриною Швайдак.

  - Ірино, неважко помітити, що для «Один в каное» незалежність від світу є дуже важливою цінністю. Ви не маєте продюсера, ви незалежні від грошей, трендів, успіху, популярності. Як Тобі вдається не «ставати рабами людей»?

-        Усе зазначене більшою чи меншою мірою ми переживали, або ж переживаємо зараз. Час до часу перед нами постають питання вибору. Досі ми робили його винятково на користь творчості. Мені залишається тільки вірити та сподіватись, що так буде й надалі. Помічаю, що далі ми йдемо, що з більшою кількістю людей у музичній сфері стикаємось, то важче встояти перед стереотипами, нав’язуваннями, або ж просто думками й порадами авторитетів (вигаданих і справжніх). Також я б розділяла «Один в каное» і себе, тому що до гурту в мене набагато більше вимог, трепету й намагань вберегти його від «світу цього», аніж до себе самої.

Тебе впізнають, Тобі аплодують стоячи, Твої пісні переспівують. Але в Тебе немає зіркової хвороби. Як даєш раду зі спокусою зазнатися?

-  У якийсь момент я дуже чітко усвідомила, що речі, які так чи інакше стосуються мистецтва, не залежать тільки від автора. Для мене це, радше, вибір Когось вищого, який дивним чином «падає» на ту чи іншу людину. У музиці я почуваюся виконавцем, секрети творчості для мене так і залишаються секретами, тому не маю від чого почуватися якось по-особливому. Тим більше, в університетському колі, де протягом п’яти років була звичайним середньостатистичним студентом.

Якось у ФБ Ти написала: «І сказав Господь: “Я вам дав, то попрацюйте на мене трохи” […]. Музика, мистецтво, Бог є». Розкажеш про той момент, коли Ти вперше відчула, що Бог дав тобі талант і Ти готова працювати?

- Думаю, що музичні здібності проявлялися в мене ще в ранньому дитинстві: коли в третьому класі батьки придбали мені піаніно, я майже одразу самостійно почала підбирати акорди, придумувати наївні тексти й усе це награвати і наспівувати. Але мені ніхто ніколи не казав, що такі здібності можна і треба розвивати, що вони чимось особливі та мають значення не тільки для мами й тата, для яких я зазвичай і виконувала свої творіння. Уже у свідомому віці, в університеті, музика сама покликала мене, вона знову з’явилася в моєму житті. Я зрозуміла, що маю це робити, що це і є моїм покликанням. Усвідомила це завдяки християнській спільноті, до якої належала тоді і яка дала мені колосальне, здорове і відкрите розуміння та відчуття Бога в моєму житті, і – одногрупникам, які в музиці, без перебільшень, стали моїми батьками: повірили в мене, підтримали і дали поштовх рухатись далі в тому напрямі.

І як тобі працюється на Вищого?

- Відчуваю себе потрібною і з вільним графіком. То прекрасне відчуття.

Чи стаються з Тобою чудеса? Розповіси про одне з них?

- Я – людина п’ятдесят на п’ятдесят: головою в хмарах, але ногами міцно стою на землі. Тому і чудеса для мене – не книжкові, не фантастичні і без спецефектів. Я все більше усвідомлюю, що людина, природа, земля і все, що поза нею – насправді поза законами традиційної фізики і побудоване якось по-іншому. І допоки ми не маємо остаточної відповіді це – чудо.

 - Туга за любов’ю, яка «сильніша за смерть», є чи не провідною темою у вашому першому альбомі. Якого Бога прагне твоє серце?

 - Я прагну відвертого Бога і такого, з яким також можна бути відвертою і не боятись ставити запитання: болісні, прямі, смішні. У мене багато запитань.

 - Чудова метафора «Божа невиднота» з Твого «Реквієму» наштовхує мене на запитання про Твої особисті пошуки Бога?

- Вони продовжуються. Вони весь час продовжуються. Пошуки Його в Церкві, поза Церквою, в молитві, в мовчанні, в інших людях. Інколи здається, що ти десь дуже близько, інколи – десь дуже далеко, але ніколи – всередині. Я не знаю, що це. Зараз у мене якась легка форма агностицизму. Я приймаю це як ще один пошук.

 - Що побажаєш нашим читачам? 

 - Побажаю не припиняти пошуки: Бога, покликання, улюблених загублених речей. Бо «хто шукає, той знайде». Перевірено.

 

Розмовляла Катерина Воїнська

Фото з особистого архіву Ірини Швайдак

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...